У Х В А Л А  

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  

                         10 серпня   2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого -  Ігнатюк Б.Ю.  

суддів –   Дроботі В.В., Власова С.О.

при секретарі – Майор Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород  справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду від  26 квітня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 ВАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди ,-  

  В С Т А Н О В И Л А:   

 Вказаним рішення суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_2 в його користь збитки в сумі 3 178 грн.58 коп., 166 судових витрат та 4 тис. грн. за отриману правову допомогу.

В частині стягнення витрат на правову допомогу представником відповідача рішення суду оскаржено, порушено питання про його зміну в цій частині та відмову у задоволенні цих вимог позивача.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.

В судовому засіданні апелянт скаргу з наведених підстав підтримав.

Позивач вважав, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймали участь у судовому засіданні та дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції. Тому рішення суду першої інстанції перевірено лише в частині правильності вирішення питання про стягнення 4 тис. грн. за надання правової допомоги.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Квитанцією до прибуткового касового ордеру, угодою про надання юридичних послуг підтверджено факт сплати позивачем 4 тис. грн. за надання таких послуг /а.с.112,113/.

 Доводом апеляційної скарги щодо незаконності прийнятого рішення в зазначені й частині  є твердження невідповідності цього висновку суду постанові КМ України від 27 квітня 206 року «Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», якою встановлено розміри граничної компенсації витрат на правову допомогу.

Цей довід не може бути прийнятий до уваги.

Так, дійсно значною Постановою врегульовано питання оплати за надання юридичної допомоги при веденні адміністративних та цивільних справ. Розмір встановлено залежно від затраченого часу на ведення справи і саме це сторона, яка вважає, що оплата повинна проводитись на підставі Постанови, повинна довести. Тобто, в даному випадку, апелянт повинен довести скільки часу представником позивача було затрачено на ведення справи в суді, підготовки необхідних для цього документів, надано консультацій тощо. Однак таких даних апелянтом не надано.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  

Тому суд констатує, що твердження апелянта про стягнення 500-600 грн. з його довірителя є голослівними, особисто ним оцінено, жодним доказом не підтверджено, а тому не заслуговує на увагу.  

 Керуючись ст.ст.307,308,314  ЦПК України, судова колегія

  У Х В А Л И Л А :  

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Рахівського міськрайонного суду від 26 квітня 2010 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий:          

      Судді :