Справа №22-7924/2010р. Головуючий у 1 інстанції Лаптєв М.В.
категорія 41 Доповідач Жданова В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючого - судді Жданової В.С.
суддів : Баркова В.М., Єлгазіної Л.П.
при секретар Калина О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційні скарги ОСОБА_1 , Установи охорони здоров»я санаторію « Святі гори» на рішення Слов"янського міськрайонного суду від 15 квітня2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Установи охорони здоров"я санаторію "Святі гори" про скасування рішення адміністрації та профспілкового комітету, притягнення до відповідальності посадових осіб санаторію і відшкодування моральної шкоди та за позовом Установи охорони здоров"я санаторію "Святі гори" до ОСОБА_1, Слов"янського МВ ГУМВС Донецької області, треті особи : Донецька обласна рада профспілок, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Слов"янського міськрайонного суду від 15.04.2010 р. позовні вимоги ОСОБА_1 до Установи здоров"я санаторію "Святі гори" про скасування рішення адміністрації та профспілкового комітету, притягнення до відповідальності посадових осіб санаторію і відшкодування моральної шкоди та позовні вимоги Установи здоров"я санаторію "Святі гори" до ОСОБА_1 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням залишені без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1., посилаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Наполягає на тому, що площа кімната №9а, в якій він проживає складає 11,8 кв.м., що через нестачу жилої площі унеможливлює вселення до неї другої особи. Зазначає на те, що суд не в повній мірі з»ясував всі обставини справи, справа підлягає поверненню на новий розгляд.
Управління охорони здоров»я санаторію «Святі гори» в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови визнати ОСОБА_1 таким, що втратив право на проживання у гуртожитку, ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає надані по справі докази достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 вибув з кімнати гуртожитку та вибрав для себе інше місце проживання.
При розгляді справи судом першої інстанції встановлено, що будинок АДРЕСА_2 має статус гуртожитку та перебуває на балансі Установи охорони здоров»я санаторію «Святі гори». ОСОБА_1 був вселений до кімнати №25 вказаного гуртожитку на підставі ордеру, виданого ОСОБА_4 15.05.2001, до якого він був включений в якості члена сім»ї. Згідно постанови профспілки санаторію від 13.02.2006 р. у зв2язку із виселенням ОСОБА_4 із гуртожитку, ОСОБА_1 був переселений до кімнати 9а вказаного гуртожитку, що підтверджено відповідним ордером. На підставі рішення адміністрації та профспілки від 17.09.2009 р. працівнику санаторію «Святі гори» також була надана житлова площа в кімнаті 9а. Згідно повідомлення №4236/0.82 від 4.12.2009 р. БТІ м. Слов»янська площа кімнати АДРЕСА_2 складає 12,0 кв.м. Процедура видачі ордеру та вселення ОСОБА_2 до кімнати №9а адміністрацією та профспілкою дотримана та виконана в межах діючого законодавства. Підстав для визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилою площею у гуртожитку, не встановлено.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1. задоволенню не підлягає, апеляційна скарга УОЗ санаторію «Святі гори» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1. в позові про скасування рішення адміністрації та профспілкового комітету, притягнення до відповідальності посадових осіб санаторію і відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що зазначене рішення винесено у відповідності до вимог діючого законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 ЖК України жила площа у гуртожитках надається згідно спільного рішення адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої суспільної організації і відповідного профспілкового комітету. ЖК України. В пункті 12 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3.06.1986 р. зазначено, що житлова площа у гуртожитках надається у розмірі не менше 6 кв.м. на одну особу.
З довідки БТІ від 4.12.2009 р. вбачається, що площа кімнати №9а в гуртожитку складає 12 кв.м., що перебуває в межах норми, встановленої законодавством.
Позивачем ОСОБА_1 не надано переконливих доказів тому, що площа кімнати є меншою за розміром, в цій частині доводи позивача є припущенням і не можуть бути підставою для скасування рішення.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права
При розгляді справи суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові, але суд апеляційної інстанції не може погодитись з підставами відмови, зазначеними в судовому рішенні.
Відмовляючи в позові УОЗ «Святі гори» про визнання ОСОБА_1. таким, що втратив право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції виходив з того, що положення ст. 107 ЖК України, на підставі яких заявлено позов, на спірні правовідносини не поширюються, а тому відсутні підстави для його задоволення.
Проте з таким висновком погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно ст. ст. 6,127 ЖК України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
Постановою ради Міністрів УРСР від 3.06.1986 р. №208 затверджене Примірне положення про гуртожитки, яким відповідно до си. 131 ЖК України визначається порядок користування останніми, передбачає, зокрема, можливість збереження права користування жилою площею у гуртожитку при тимчасовій відсутності деяких категорій громадян / п.13 Примірного положення/.
Разом з тим, а також відповідно до ч.8 ст. 8 ЦПК України та з урахуванням подібності за змістом правовідносин саме щодо користування жилою площею у гуртожитку з правовідносинами, що регулюються загальними правилами ст. 107 ЖК України щодо відсутності осіб, які мають право користування жилим приміщенням державного або громадського житлового фонду, положення цих правил про збереження за відсутньою особою права на жиле приміщення слід застосовувати і в разі відсутності у гуртожитку особи, якій у ньому надавалася жила площа / за відсутності підстав для виселення/.
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про скасування рішення суду в частині позовних вимог УОЗ санаторію «Святі гори» та ухвалення нового рішення.
Обгрунтовуючи позовні вимоги про визнання ОСОБА_1 таким, що втратив право користування жилим приміщенням з підстав, передбачених ст. 107 ЖК України, позивач посилався на те, що ОСОБА_1 добровільно залишив проживання у гуртожитку, оскільки є власником 1/2 частини жилого будинку АДРЕСА_4; з часу переселення до кімнати № 9а / 13.02.2006 р./ в гуртожитку не проживає, а постійно проживає в будинку свого батька ОСОБА_10 по АДРЕСА_3.
Викладені в позовній заяві УОЗ санаторію «Святі гори» доводи суперечать фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належала ј частина будинку АДРЕСА_4 загальною площею 43,4 кв.м., жилою площею 15. кв.м., яку він за договором купівлі-продажу від 26.01.2008 р. продав ОСОБА_4 / а.с. 78/. Надані документи свідчать, що ОСОБА_7 не має на праві частини жилого будинку.
Відповідно до ст. 107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім»ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім»ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
З акту від 15.01.2010 р. про встановлення місця проживання Ємець вбачається, що в кімнаті №9а гуртожитку знаходяться речі, що належать ОСОБА_7/ крісло, пенал, килим/, зі слів ОСОБА_9 – сусіда по кімнаті, ОСОБА_1 періодично приходить у кімнату. При з»ясуванні факту проживання за адресою АДРЕСА_3 ОСОБА_10 не підтвердив факт проживання в зазначеному будинку його сина ОСОБА_1 ОСОБА_11 – власник будинку №72 дав пояснення про те, що він щодня бачить ОСОБА_1 в будинку №76./ а.с. 66 /
Даний акт не дає підстав для висновку про те, що ОСОБА_1 вибув із гуртожитку і його постійним місцем проживання є будинок АДРЕСА_3.
Не можна вважати доказами вибуття на інше постійне місце проживання ОСОБА_1 і надані акти перевірки паспортного режиму у гуртожитку . В акті від 25.08.2009 р. зазначено, що він на час перевірки у кімнаті відсутній / а.с. 69/, в акті від 15.01.2010 р. зазначено, що він проживає в будинку батька за адресою АДРЕСА_3 / а.с. 70 /, в актах від 3.06.2007 р., 15.05.2008 р зазначено, що ОСОБА_1 навчається в м. Києві / а.с. 71, 72 / , в актах від 19.03.2008 р. і 21.02.2008 р. не зазначено на місце проживання відповідача / а.с. 73, 74 / .
Надані акти не є безперечним доказом того, що ОСОБА_7 вибув на інше постійне місце проживання – в будинок АДРЕСА_3, на чому наполягає позивач.
Свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14 підтвердили факт непроживання ОСОБА_1 в кімнаті гуртожитку, але про місце його фактичного проживання їм не відомо.
З наданих позивачем доказів не можливо зробити висновок про те, що ОСОБА_7 вибув із гуртожитку на інше постійне місце проживання.
За таких підстав апеляційний суд приходить до висновку про відмову УРЗ санаторію «Святі гори» в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання його таким, що втратив право на проживання в гуртожитку у зв»язку із вибуттям на інше постійне місце проживання у зв»язку з недоведеністю позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 307, 308,309, 316 ЦПК України апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Апеляційну скаргу Установи охорони здоров»я санаторію « Святі гори» задовольнити частково.
Рішення Слов»янського міськрайонного суду від 15 квітня 2010 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог Установи охорони здоров»я санаторію «Святі гори» до ОСОБА_7.
Відмовити в задоволенні позовних вимог Установи охорони здоров»я санаторію «Святі гори» до ОСОБА_7 , Слов»янському МВ ГУМВС в Донецькій області, треті особи Донецька обласна рада профспілок, ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у гуртожитку.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді :