Справа № 22-ц-1896/2010                          Головуючий у 1-й інстанції: Куц В.І.

Категорія - 57с                                     Суддя-доповідач: Хвостик С.Г.

            УХВАЛА  

Іменем  України  

10      червня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Сумської області у складі:

 головуючого – Хвостика С.Г.,

суддів – Попруги С.В., Криворотенка В.І.,

 з участю секретаря судового засідання – Федини Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області  

на постанову Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року  

у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни та поновлення пропущеного строку для звернення до суду, –

            встановила:  

 Постановою Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поновлено ОСОБА_2 річний строк звернення до суду з позовом як пропущений з поважних причин.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком в розмірі, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести йому відповідні виплати за  2007 рік з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 703 грн. 87 коп. та за 2008 рік з 22 травня  2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715 грн. 23 коп., за 2009 рік з 01 січня 2009  року по 31 жовтня 2009 року в сумі 996 грн., а  всього на загальну суму 2415 грн. 10 коп. з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

 В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

 Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Місцевим судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 є пенсіонером, який перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області, отримує мінімальну пенсію за віком та має статус «Дитини війни», тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме: підвищення до пенсії у вигляді надбавки в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Протягом 2007 року позивач не отримував підвищення до пенсії у вигляді надбавки як дитина війни.

З 01 січня і до 22 травня 2008 року позивач отримував підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 22 травня 2008 року в розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що є меншим, ніж 30% мінімальної пенсії за віком, як це передбачено ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У період з січня по жовтень 2009 року включно позивачу щомісячно виплачувалось підвищення до пенсії в розмірі 49 грн. 80 коп.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції вірно застосував положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» щодо обґрунтування правомірності незастосування надбавки за 2007 рік до 09 липня.

Приймаючи до уваги рішення Конституційного суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, судом першої інстанції вірно визначені періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, за які управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області повинно було нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії позивачу. Враховуючи положення Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» та відсутність нормативно-правових актів, які б призупиняли дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році, судом вірно встановлено обов'язок відповідача виплачувати 30% надбавку до пенсії позивачу з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.

Також судом першої інстанції вірно встановлено відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відмову у задоволенні позову через порушення позивачем строку звернення до суду, а також підстав для задоволення вимог позивача щодо нарахування відповідачем визначеної ним грошової суми недоплаченої надбавки до пенсії за позовом.

Цей висновок суду узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального права.

Дійшовши висновку про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з наявності у ОСОБА_2 права на отримання, а у відповідача обов'язку щодо здійснення позивачу доплати до пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції станом на 19 січня 2006 року), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Виходячи з приписів ч.2 ст.152 Конституції України та дати ухвалення рішень Конституційним Судом України, колегія суддів погоджується з висновками суду щодо наявності у відповідача обов'язку нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія цієї норми була зупинена, а тому не підлягала застосуванню.

На підставі рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року 10-рп/2008 та приписів ч.2 ст.152 Конституції України управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області з 22 травня 2008 року повинно було діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни", нараховувати та здійснювати позивачу доплату до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що з 22 травня 2008 року постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008      року визначені інші розміри надбавки до пенсії особам, які мають статус «дитина війни», оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти мають відповідати Конституції України та законам України, в а разі їх невідповідності мають застосовуватися відповідні положення, закріплені в законі.

Вирішуючи спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що управління Пенсійного фонду як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача на відсутність механізму та коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність механізму та коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проблеми надання бюджетних коштів управлінню Пенсійного фонду для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.

Щодо доводів апеляційної скарги про необґрунтоване застосування до спірних
правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування", колегія суддів зазначає наступне.      

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

З огляду на викладене, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації наданої позивачу конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни".

Безпідставними є також посилання відповідача на відсутність правових підстав для стягнення державної соціальної допомоги дітям війни з коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд першої інстанції не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

Постанова суду узгоджується з доказами, наявними у справі, відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315  ЦПК України, колегія суддів,-  

          ухвалила:  

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Сумському районі Сумської області  відхилити.

Постанову Сумського районного суду Сумської області від 03 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий:  

  Судді: