Справа 22ц-8949 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Костюков Д.Г.
Категорія 53 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 травня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський комбінат дитячого харчування», довірчого товариства «Злагода» про стягнення недонарахованої заробітної плати та зобов’язання перерахувати страхові внески до пенсійного фонду, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 5 травня 2010 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Краматорський комбінат дитячого харчування», довірчого товариства (далі ДТ) «Злагода» про стягнення недонарахованої заробітної плати та зобов’язання перерахувати страхові внески до пенсійного фонду.
Не погодившись з прийнятим рішенням про відмову у задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилалась на те, що суд неправильно зробив висновок про пропуск нею тримісячного строку для звернення до суду з заявленими вимогами, оскільки у відповідності до ст. 233 КЗпП України такі вимоги не обмежуються строком. Крім цього, про порушення її права вона дізналась лише 21 квітня 2009 року. Суд не врахував надані нею докази про порушення оплати праці, які допускали відповідачі, не дав належну оцінку дослідженим доказам і прийняв неправильне і незаконне рішення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач ОСОБА_1 підтримала доводи своєї апеляційної скарги і просила її задовольнити, рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення її позовних вимог з підстав, зазначених в апеляційній скарзі.
Представники відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Краматорський комбінат дитячого харчування» Бєлкін Л.М. і Водолазський Ю.О. та представник довірчого товариства (далі ДТ) «Злагода» Маринова О.Ф. в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 і просили її відхилити, рішення суду залишити без змін, оскільки суд першої інстанції врахував всі обставини справи, вимоги закону і прийняв обгрунтоване і законне рішення.
Представник третьої особи – управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську - в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у відсутність представника.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_1 з 9 жовтня 1997 року працювала на посаді завідуючої виробництвом їдальні ЗОШ № 8 в дочірньому підприємстві «Комбінат харчових продуктів «Смак» далі ДП КХП «Смак»). 1 листопада 1998 року згідно з наказом № 2/33 від 27 жовтня 1998 року позивачка переведена на роботу на таку ж посаду до ДТ «Злагода».
3 вересня 2001 року позивачка знову переведена до ДП КХП «Смак», а 2 січня 2003 року прийнята за переводом завідуючою виробництвом їдальні ЗОШ № 8 до Краматорського міського благодійного фонду «Взаємодопомога», звідки звільнена 30 вересня 2004 року та 1 жовтня 2004 року прийнята за переводом на посаду завідуючої виробництвом їдальні ЗОШ № 35 до ТОВ «Краматорський комбінат дитячого харчування». 7 листопада 2008 року позивачка звільнена на підставі ст. 36 п.1 КЗпП України за угодою сторін.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України з аробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 95 КЗпП України передбачено, що мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється і переглядається відповідно до статей 9 і 10 Закону України «Про оплату праці» та не може бути нижчим від розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб.
Як вбачається зі статті 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Судом першої інстанції досліджувались і перевірялись доводи сторін і з штатних розкладів, табелів робочого часу, відомостей про видачу заробітної плати та довідок відповідачів встановлено, що позивачці на всіх підприємствах була призначена заробітна плата вище мінімальної заробітної плати, але ця заробітна плата сплачувалась в залежності від відпрацьованого часу, розрахованого на підставі наданих самою ж позивачкою табелів робочого часу у співвідношенні між фактичною тривалістю робочого часу та нормою робочого часу. Обов’язкові відрахування до управління Пенсійного Фонду України здійснювалися підприємствами у відповідності до діючого законодавства, виходячи з фактично сплаченої позивачці заробітної плати.
Судом обґрунтовано не взяті до уваги посилання позивачки на те, що підписи у відомостях про отримання заробітної плати, табелі робочого часу виконані не її рукою, та що в наданих відповідачами табелях відображені дані, які не відповідають дійсності, оскільки це в судовому засіданні спростовано поясненнями представників відповідачів, свідків. Крім того, сама позивачка при проведенні перевірок на ТОВ « «Краматорський комбінат дитячого харчування» прокуратурою м. Краматорська та інспекцією праці, ніяких заяв щодо невідповідності почерку в зазначених документах її особистому, не робила.
Доводи позивачки про те, що факти порушення вимог законодавства щодо виплати їй заробітної плати з боку відповідачів встановлені актом від 8 жовтня 2009 року, складеним державною інспекцією праці за участю прокуратури м. Краматорська за результатами перевірки ТОВ «Краматорський комбінат дитячого харчування», судом першої інстанції перевірялись і не знайшли свого підтвердження, оскільки в ході зазначеної перевірки встановлено порушення ст.ст. 110,115 КЗпП України щодо повідомлення про розмір оплати праці та строків виплати заробітної плати. Будь-яких порушень з приводу розміру нарахованої позивачці заробітної плати встановлено не було.
З урахуванням наданих і досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що відповідачами не було допущено порушень чинного законодавства по оплаті праці позивачки .
Суд першої інстанції, розглядаючи вимоги ОСОБА_1 правильно послався на нору ч. 1 ст. 233 КЗпП України, яка передбачає, що п рацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Частина 2 цієї ж статті передбачає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (в редакції закону N 2620-III,
від 11 липня 2001 року). Але в такій редакції ця норма закону діє з 2 серпня 2001 року, а до зазначеного строку робітник міг звернутися з позовом до суду про стягнення заробітної плати в тримісячний строк.
Посилання позивачки про те, що вона дізналась про неправильну виплату їй заробітної плати відповідачами тільки після її звільнення в листопаді 2008 року, суд першої інстанції обгрунтовано не взяв до уваги, оскільки позивачка кожного місяця отримувала заробітну плату, знала розмір отриманої заробітної плати, що сама не заперечувала в судовому засіданні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно послався на те, що позивачкою не визначено, які саме вимоги вона заявляє до кожного з відповідачів . Її вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості по заробітній платі суперечать вимогам закону, оскільки відповідно до ст. 541 ЦК УК солідарний обов’язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов’язання.
Судом встановлено, що відповідачі не є правонаступниками один одного або інших юридичних осіб, а тому не можуть відповідати по зобов’язанням один одного та як солідарні боржники.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції
про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відповідає встановленим у справі обставинам та вимогам матеріального та процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги позивачки апеляційний суд визнає необгрунтованими і такими, що не впливають на правильність ухваленого рішення, а також не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу ОСОБА_1 і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 5 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко