Справа 22ц-7951 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Трипутіна Т.М.
Категорія 53 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства «Сапар» на рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 березня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства «Сапар» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за затримку розрахунку та моральної шкоди, -
в с т а н о в и в:
Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 березня 2010 року частково задоволений позов ОСОБА_1. З приватного підприємства (далі ПП) «Сапар» на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5767,02 грн., моральна шкода у розмірі 1000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., а всього – 7767,02 грн.. ПП «Сапар» зобов’язане нарахувати та сплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини заробітної плати на день виплати заборгованості по заробітній платі з урахуванням фактично виплачених сум. З відповідача на користь держави стягнуто судовий збір в сумі 77,67 грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн..
Не погодившись з рішенням суду, ПП «Сапар». звернулося до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та направити справу на новий судовий розгляд. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив усі матеріали та докази по справі, не надав належної правової оцінки усім фактам, які мають відношення до справи, прийняв рішення в порушення норм процесуального права. Суд неправильно зробив розрахунок середнього заробітку, безпідставно стягнув моральну шкоду при відсутності доказів заподіяння її позивачу з боку відповідача, зробив неправильний висновок про вину підприємства в невчасному розрахунку з позивачем.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін як правильне та законне.
Представник відповідача в судові засідання апеляційної інстанції тричі не з’явився, про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач знаходився у трудових відносинах з відповідачем і був прийнятий на роботу 6 червня 2006 року на посаду гірничого робітника з ремонту гірничих виробіток 3 розряду з повним робочим днем в шахті та звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) з 30 червня 2009 року.
Станом на 1 липня 2009 року заборгованість відповідача по заробітній платі ОСОБА_1 склала 7790,44 грн. і була погашена таким чином: 10 липня 2009 року – 499,26 грн., 17 серпня 2009 року – 4074,60 грн., 20 серпня 2009 року – 1604,97 грн., 26 серпня 2009 року – 1611,61 грн..
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на його користь з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку, моральну шкоду, та зобов’язуючи провести нарахування компенсації втрати частини заробітної плати на день виплати заборгованості по заробітній платі з урахуванням фактично виплачених сум, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач порушив вимоги трудового законодавства при виплаті заробітної плати та проведення розрахунку з працівником при звільненні.
Такий висновок суду є правильним і грунтується на законі.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України з аробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Ці вимоги закону відповідачем дотримані не були і на час звільнення перед позивачем була заборгованість по виплаті заробітної плати в сумі 7790,44 грн., яка в день звільнення працівника 30 червня 2009 року виплачена не була.
Відповідно до положень ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку (з дня звільнення по день повного розрахунку 26 серпня 2009 року) і провів нарахування суми середнього заробітку за час затримки розрахунку - 5767,02 грн, у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (з подальшими змінами та доповненнями).
Доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно зробив розрахунок середнього заробітку є голослівними, оскільки апелянт не зазначив, в чому неправильність проведеного судом розрахунку і не навів свого розрахунку, який він вважає правильним.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини підприємства у виникненні заборгованості по виплаті заробітної плати позивачу не підтверджені ніякими доказами. Факт наявності заборгованості по виплаті заробітної плати на час звільнення позивача підтверджений довідкою відповідача та іншими наданими документами про те, що заборгованість по заробітній платі остаточно виплачена 26 серпня 2009 року, тобто вже після звернення позивача до суду з позовом.
Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.20 постанови № 13 від 24грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
За таких обставин суд першої інстанції правильно провів розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку по 26 серпня 2009 року, по день фактичного погашення заборгованості по заробітній платі.
Згідно зі ст.237 1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Стягуючи на користь позивача моральну шкоду в розмірі 1000 грн., суд навів мотиви прийняття такого рішення і визначив розмір заподіяної моральної шкоди виходячи з засад розумності та справедливості.
Апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, повно та всебічно дослідив надані сторонами докази, яким дав належну правову оцінку.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу відповідача - приватного підприємства «Сапар» відхилити.
Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко