Справа 22ц-11191 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Стародубцев О.К.
Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
3 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.В., Соломахи Л.І.,
при секретарі Шуляк Я.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 2 червня 2010 року по цивільній справі за позовом відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Райфайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення суми боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним, -
в с т а н о в и в :
Рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 2 червня 2010 року задоволений позов ВАТ «Райфайзен Банк Аваль». Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитом в сумі 25803,24 грн., витрати на сплату судового збору – 258,03 грн., суму на сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн., всього 26091,27 грн.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки № 014/11 -183/32-122/2, укладеного між ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 – відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою і просив рішення суду в частині солідарного стягнення з нього на користь позивача грошових коштів скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заявлених вимог апелянт посилався на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд допусти порушення норм матеріального права. Позивач при укладенні договору поруки не повідомив його про суму зобов’язання, він був введений в оману відносно суттєвих умов договору. Позивачем він не був своєчасно повідомлений про те, що ОСОБА_3 не виконує свої зобов’язання за кредитним договором. Позивачем не надані суду докази, які б спростовували його зустрічні позовні вимоги.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_6 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити .
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Задовольняючи позов «Райфайзен Банк Аваль» і стягуючи на його користь солідарно з відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 суму заборгованості за кредитним договором та судові витрати, суд першої інстанції виходив з того, що зобов’язання ОСОБА_3 були забезпечені порукою, відповідно до якої боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, а оскільки відповідач ОСОБА_3 порушив зобов’язання перед позивачем, сума заборгованості підлягає солідарному стягненню з боржника та поручителів. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 про визнання договору поруки недійсним, суд виходив з того, що порука є способом забезпечення виконання зобов’язання, а не угодою щодо розпорядження майном, а тому не вірно застосовувати ст. 65 СК України до цих правовідносин.
Такі висновки суду є правильними і відповідають вимогам закону.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 26 жовтня 2005 року між позивачем та ОСОБА_3 укладений кредитний договір, відповідно до якого ОСОБА_3 надані у тимчасове користування грошові кошти в сумі 3000 доларів США строком до 26 жовтня 2008 року зі сплатою відсотків у розмірі 14,0 % річних.
В забезпечення виконання зобов’язання за кредитним договором між позивачем та відповідачами ОСОБА_1 і ОСОБА_4 укладені договори поруки від 26 жовтня 2005 року.
Відповідно до вимог ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.
Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
Як передбачено договором поруки № 014/11-183/32-122/2 від 26 жовтня 2005 року поручитель, тобто ОСОБА_1, несе солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитним договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки.
Пунктом 4.1. договору поруки передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та втрачає дію з моменту закінчення забезпеченого ним зобов’язання. Також порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 не виконав свої зобов’язання за кредитним договором і станом на 24 липня 2009 року, коли позивач звернувся до суду з позовом, має заборгованість за кредитом 3351,07 доларів США, з яких 1750 доларів США – заборгованість за кредитом, 58,08 доларів США – несплачені відсотки, 1092 доларів США – пеня за порушення строків повернення кредиту. В еквіваленті за курсом Національного банку України вказана сума складає 25803, 24 грн..
Тому у відповідності до вимог ст. 554 ЦК України суд обгрунтовано вказані суми стягнув в солідарному порядку з боржника ОСОБА_3 та поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
В зустрічній позовній заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_5 посилаються на те, що при укладенні договору поруки були порушені вимоги ст. 65 СК України і не була витребувана згода ОСОБА_5, як дружини відповідача, на укладення такого договору.
Проте суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Зі змісту наведеної норми випливає, що порука є угодою щодо прийняття перед третьою особою на себе обов’язку поручитися перед кредитором за виконання боржником свого зобов’язання та нести відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов’язання боржником шляхом відшкодування в грошовій формі того, що не було виконане боржником. Таким чином, порука є способом забезпечення виконання зобов’язання (як правило, грошового), а не угодою щодо розпорядження майном, належним поручителю. Договір поруки не створює обов’язків для будь - яких інших осіб, крім сторін за договором, а тому не вірно застосовувати ст. 65 СК України до цих правовідносин, згідно з якою згода подружжя вимагається в разі розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
З урахуванням викладеного доводи апеляційної скарги апеляційний суд вважає необгрунтованими і такими, що не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Апеляційний суд визнає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі ст.308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 2 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом 20 днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: О.М.Пономарьова
Судді: Л.І. Соломаха
Л.І. Бондаренко