Справа 22ц –10492 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Ясинський О.В.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення суми на оздоровлення за 2009 рік,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення суми на оздоровлення за 2009 рік.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про задоволення його позовних вимог. Апелянт зазначає, що суду необхідно було застосовувати норму Закону України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , в редакції, яка була чинною до внесення змін Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік».
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи, у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХП).
Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2009 рік , суд виходив з того що відповідно до норми ст. 48 Закону № 796-ХП та ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах, у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, та врахував, що позивачеві в червні 2009 року виплачено компенсацію на оздоровлення за 2009 рік в розмірі 90 грн., тобто в відповідно та в розмірах встановлених Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Такий висновок відповідає вимогам закону.
Статтею 48 Закону № 796-ХП передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у порядку та в розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розмір щорічної допомоги на оздоровлення постраждалим від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії за 2009 рік у розмірі 90 грн. встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Оскільки відповідно до норма ст. 48 Закону № 796-ХП та ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України у 2009 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами, з урахуванням того, що позивачеві в червні 2009 року виплачено компенсацію на оздоровлення за 2009 рік в розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», вимоги позивача про визнання неправомірними дій та стягнення недоотриманої суми на оздоровлення за 2009 рік суд правильно визнав необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги про те, що положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09липня 2007 року, не впливають на висновки суду, оскільки положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» не визнані неконституційними.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, в скарзі не наведено мотивів , які б давали підстави апеляційному суду для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 10 червня 2010 залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Судді: