Справа №22-7340/2010р. Головуючий у 1 інстанції Садовський М.К.
Категорія 27 доповідач Жданова В.С.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 липня 2010 р. м.Донецьк
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючої - судді Жданової В.С.,
суддів : Баркова В.М., Єлгазіної Л.П.,
при секретарі Калина О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Докучаєвського міського суду від 19 квітня 2010 р. в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу і за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,-
В С Т А Н О В И В :
Рішенням Докучаєвського міського суду від 30 травня 2008 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення боргу в сумі 16725 грн, вирішено питання про судові витрати.
Ухвалою суду від 23.06.2009 р. за заявою ОСОБА_2 зазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами.
В березні 2009 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення боргу в сумі 16934 грн. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що рішенням Докучаєвського міського суду від 30.05.2008 р. з ОСОБА_4 на його користь стягнуто суму боргу у зазначеному розмірі. ІНФОРМАЦІЯ_1ОСОБА_4 помер. Після смерті боржника відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири№3 будинку №10 по вул.. Крепкого в м. Докучаєвську. Спадкоємцями першої черги за законом є дружина померлого ОСОБА_2 та його син ОСОБА_3, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку. Вважає, що відповідачі повинні задовольнити його вимоги в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
В червні 2009 р. ОСОБА_2 звернулась із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним, в якому зазначила, що про борг чоловіка їй нічого відомо не було і своєї згоди на укладання такого договору вона не давала. Оскільки цей договір виходить за межі дрібного побутового, укладено без її письмової згоди, то його необхідно визнати недійсним.
Рішенням Докучаєвського міського суду від 19.04.2010 р. в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення суми боргу відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним задоволено.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, який укладений між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 11.11.2006 р., суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не давала своєї згоди на укладання даного договору, який виходить за межи дрібного побутового, що відповідно до ч.2.ст.65 СК є підставою для визнання його недійсним. Одночасно з посиланням на зазначену норму, суд першої інстанції послався на ст. 651,653 ЦК України, якими врегульовані питання щодо зміни або розірвання договору.
З таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, оскільки має місце неправильне застосування норм матеріального права.
Статтею 65 СК України закріплено право подружжя на розпорядження майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладанні договорів одним із подружжя вважається , що він діє за згодою другого подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Стаття 65 СК стосується договорів, які подружжя обо один із них укладає з іншими особами щодо майна, яке їм належить на праві спільної сумісної власності.
Договір позики не перебуває у сфері діє зазначеної статті, спірні правовідносини не пов»язані з об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, тому посилання суду першої інстанції на ст. 65 СК України в даному випадку є помилковим.
Вирішуючи питання про визнання договору недійсним, суд першої інстанції в мотивувальній частині послався на ст. ст. 651 ЦК - підстави для зміни або розірвання договору та ст.653 ЦК – правові наслідки зміни або розірвання договору, які не можуть бути застосовані при вирішенні питання про недійсність угоди.
ОСОБА_2 порушено питання про визнання договору позики недійсним і посилання на норми права, якими врегульовані питання щодо розірвання договору, є помилковим.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування ухваленого рішення у повному обсязі та ухвалення нового про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення суми боргу із спадкоємців боржника та відмову в позові ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
З матеріалів справи вбачається, що 1.11. 2006 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладеного договір позики, відповідно до якого ОСОБА_1 передав , в ОСОБА_4 отримав 16725 грн. за умови повернення зазначеної суми щомісяця по 500 грн. На підтвердження укладання договору позики ОСОБА_4 дана розписка, яка підтверджує передання йому грошової суми, що відповідає вимогам ст. 1047 ЦК України.
Достовірність даної розписки сторонами не оспорюється.
Рішенням Докучаєвського міського суду від 30.05.2008 р. з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 стягнуто борг в сумі 16725 грн та судовий збір 179,16 грн., всього 16934,16 грн. ОСОБА_4 погодився із зазначеним рішенням суду, яке набрало законної сили і було прийняте до примусового стягнення шляхом відкриття виконавчого провадження./ а.с. 5 /.
ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_4 помер. Після його смерті відкрилась спадщина у вигляді 1/3 частини квартири АДРЕСА_1. Спадщину прийняли спадкоємці першої черги : дружина ОСОБА_2 та син ОСОБА_3 / а.с. 32,33/ шляхом звернення із заявами до державної нотаріальної контори.
У відповідності до вимог ч.2ст.1281 ЦК кредитор 13.11.2008 р. в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини предя»вив свої вимоги до спадкоємців, що підтверджено повідомленням Державного нотаріуса Докучаєвської ДНК . /а.с. 36/.
Згідно ст. 1282 ЦК спадкоємці зобов»язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців повинен задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов»язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям в натурі.
Встановлено, що відповідачі відмовились задовольнити вимоги ОСОБА_1 щодо погашення боргу спадкодавця ОСОБА_4, що є обґрунтованою підставою для стягнення із спадкоємців суми боргу у судовому порядку в межах вартості майна , одержаного в спадщину.
Вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2.
Відповідно до висновку експерта №10/09 від 26.02.2010 р. вартість квартири складає 32360 грн, 1/3 частка квартири , яку прийняли у спадщину відповідачі, складає 10787 грн, 1/6 частка квартири, що успадковується кожним із спадкоємців складає – 5393 грн.
Оскільки кожен із спадкоємців задовольняє вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині , то с кожного із спадкоємців підлягає стягненню на користь позивача по 5393 грн, що відповідає частці кожного у спадковому майні / кожному із спадкоємців належить 1/2 частка у спадковому майні, яке складається із 1/3 частини квартири, що становить 1/6 частину квартири або в грошовому еквіваленті - 5393 грн. /.
За таких підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про стягнення з кожного із спадкоємців боржника ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 в погашення вимог кредитора по 5393 грн.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним задоволенню не підлягають. Обгрунтовуючи позовні вимоги про недійсність договору позики, який укладено 1.11.2006 р. між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_4, позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що про укладання її чоловіком договору позики та про наявність виданої ним боргової розписки їй відомо не було, тому договір повинен бути визнано недійсним.
Такі вимоги не ґрунтуються на нормі матеріального права.
Відповідно до п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р. правочин може бути визнано недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосування наслідків недійсності, передбачених законом. Главою 16 ЦК України / ст.ст. 202-236 ЦК України/ врегульовані питання щодо укладання правочинів та визнання їх недійсним .
Встановлено, що згідно договору позики ОСОБА_5 передав, а ОСОБА_4 отримав в борг 16725 грн за умови погашення боргу 500 грн щомісячно, гроші передані в присутності свідків. Як вбачається із боргової розписки її форма і зміст відповідають вимогам ст. ст. 1046,1047 ЦК України. Боржник ОСОБА_4 за час свого життя визнав свій борг і погодився з рішенням суду .
Законом не передбачено отримання письмової згоди дружини боржника при укладанні останнім договору позики. Підстави, на які посилається ОСОБА_2 та зазначена нею норма СК України, не є підставою для визнання укладеного договору позики недійсним.
Апеляційним судом не встановлено обставин, які б свідчили про недійсність укладеного договору позики.
Відповідно до ст.88 стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. В даному випадку судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог – по 54 грн. з кожного відповідача.
Керуючись ст. ст. 307,309,316 ЦКУ України апеляційний суд,-
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Докучаєвського міського суду від 19 квітня 2010 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5393 грн в погашення вимог кредитора та судовий збір 54 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 5393 грн в погашення вимог кредитора та судовий збір 54 грн.
Відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуюча Судді :