АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц- 8085 Головуючий в 1 інстанції – Григоренко Л.М.
Категорія - Доповідач – Темнікова В.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого – Темнікової В.І.,
суддів –Кравченко Н.В., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря – Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, згідно з Законом України „ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами” № 1691 від 18 лютого 2010 року, справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області на постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 11 листопада 2009 року за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А:
В вересні 2009 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача УПФ в Попаснянському районі Луганської області, в якому послалася на те, що вона є пенсіонеркою, отримує пенсію, яку їй виплачує відповідач, має статус дитини війни, а тому згідно зі ст.. 6 ЗУ „ Про соціальний захист дітей війни” має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач порушує її право на отримання підвищення до пенсії у визначеному законом розмірі, виплачує таке підвищення у розмірі, встановленому іншими нормативно-правовими актами, її письмове звернення про таке підвищення пенсії залишено без задоволення. Тому позивачка просить поновити їй строк для звернення до суду, визнати незаконною бездіяльності відповідача, зобов’язання сплатити підвищення до пенсії за 2006р. - 2007р., а також за 2008р по схемі розрахунку за 2007р. у сумі 4176 грн.
Постановою Попаснянського районного суду Луганської області від 11 листопада 2009р. позовні вимоги задоволено частково.
Суд визнав неправомірною бездіяльність відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії позивачки як дитині війни з 09.07.2007р. по 31.12.2007р. та зобов’язав Управління Пенсійного Фонду України в Попаснянському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату на користь позивачки підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 09 липня по 31 грудня 2007р. з урахуванням здійснених виплат. В задоволенні вимог за 2006 рік відмовив через їх необґрунтованість.
В апеляційній скарзі відповідач з постановою суду не згоден, вважає, що вона не відповідає вимогам закону, посилається, що їх дії в частині виплати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірах, встановлених законами про Державний бюджет на відповідні роки здійснені у межах їх повноважень та відповідають вимогам діючого законодавства, що регулює це питання, просить постанову скасувати, та відмовити позивачці у задоволенні позову повністю. Тобто фактично відповідач не згоден з постановою суду в частині задоволення позовних вимог позивачки.
Згідно зі ст.. 303 ЦПК України п ід час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Заслухавши доповідача, дослідивши надані докази, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного:
У відповідності з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основною нормативною базою, що регулює питання соціального захисту дітей війни, є Конституція України, Закон України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Судом встановлено, що відповідачем призначена та виплачується позивачці пенсія за віком.
Позивачка відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус дитини війни, оскільки народилася у 1937 році, у зв’язку з чим має право на підвищення пенсії згідно вказаному закону, як дитина війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідачем, на якому лежить обов’язок призначати та виплачувати пенсії, їй таке підвищення до пенсії, як дитині війни, у зазначеному розмірі не виплачується протягом 2007р.
Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, не заперечуються відповідачем.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку щодо необхідності задоволення позовних вимог позивачки за період 2007 р. частково задовольнивши в цій частині її позов.
Доводи апелянта на увагу не заслуговують, оскільки судом першої інстанції їм була дана належна правова оцінка в межах компетенції суду.
Судом встановлено, що згідно з пунктом 17 статті 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" було зупинено на 2006 рік.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 N 3367-IV "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджено не було.
Згідно з пунктом 12 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік було зупинено та встановлено, що підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") , у розмірі 50 відсотків розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 N 6-рп/2007 зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, суд дійшов правильного висновку про те, що право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни", мають діти війни за 2007 рік - з 09.07.2007р. по 31.12.2007р.
Також суд дійшов правильного висновку про те, що такий перерахунок повинен зробити позивачці відповідач.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121/2001 (121/2001) , Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.
Відповідно до зазначеного Положення, на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.
Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 (z0441-02) , управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням забезпечення призначення та виплати пенсії..
Згідно з п. п. 7 п. 2.1. вказаного Положення управління, відповідно до покладених на нього завдань, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші соціальні виплати відповідно до чинного законодавства.
Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15) , покладено саме на органи Пенсійного фонду України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів у зазначеному розмірі та їх виплати, судова колегія вважає, що відповідач не виконав своїх повноважень без поважних причини, не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачці виплат, гарантованих їй Конституцією України.
Посилання апелянта на те, що не підвищення пенсії до розміру встановленого Законом України „ Про соціальний захист дітей війни” викликано тим, що кошти до Пенсійного фонду України з державного бюджету на дані цілі не надходили, на увагу не заслуговують.
Статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України, однак вказаним Законом не передбачено можливості ненадання цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії, а відсутність коштів не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов'язань, встановлених статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.
Положеннями ст. 88 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" встановлено, що в разі недостатності виділених із Державного бюджету України коштів за бюджетними програмами, пов'язаними з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду в межах доводів апеляційної скарги.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, судова колегія, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Попаснянському районі Луганської області відхилити.
Постанову Попаснянського районного суду Луганської області від 11 листопада 2009року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після її проголошення в касаційному порядку .
Головуючий:
Судді: