АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа - № 22ц - 4398 Головуючий в 1 інстанції –Гашинський М.А.
Категорія - Доповідач - Темнікова В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2010 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області в складі :
головуючого - Темнікової В.І.,
суддів – Кравченко Н.В., Ступіної Я.Ю.,
за участю секретаря - Давиденко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську як апеляційна інстанція для вказаної категорії справ, згідно з Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами" № 1691 від 18 лютого 2010 року, справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області на постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 квітня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання дій посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області незаконними, зобов’язання провести перерахунок пенсії та доплати до пенсії, як інваліду війни 3 групи в порядку Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, -
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області та Управління МВС України в Луганській області, в якому зазначив, що він є пенсіонером Міністерства внутрішніх справ України, інвалідом війни 3 групи з 01 січня 2000р. по теперішній час та отримує пенсію по інвалідності з 10.07.1996р. Підвищення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 25 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, деяких інших осіб” від 09.04.1992р. здійснюється відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”. Пунктом 27 ст. 13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10. 1993р. передбачено, що інвалідам війни 3 групи пенсії підвищуються у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, а з 01.01.2006р. – 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак йому підвищення пенсії як інваліду війни 3 групи в період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р. нараховувалось та сплачувалось не в повному обсязі. У період з 01.01.2000р. до 01.01.2007р. забезпечення вищезазначених норм повинно було здійснювати Міністерство ВС України. З 01.01.2007р. призначення та виплата пенсій військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” здійснюється органами Пенсійного Фонду України. Його пенсійна справа була передана до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області 26.12.2006р. Також позивач посилався на те, що йому виплачувалося підвищення до пенсії виходячи не з того, що мінімальна пенсія за віком не може бути менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а із розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого постановами КМУ, не зважаючи на те, що з прийняттям Закону України “Про прожитковий мінімум” від 15.07.1999р. в країні на законодавчому рівні на кожен рік встановлювався прожитковий мінімум на одну особі, а також для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення. Крім того, він посилався на те, що у зв’язку з тим, що всі обмеження на виплату підвищення до пенсії згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” були введені відповідними законами про Державний бюджет України на відповідний рік, він вважає дії відповідачів незаконними, однак просив визнати неправомірними дії тільки Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 3 групи з 01.01.2000р. по 31.12.2005р. щомісячно у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області зробити йому як інваліду війни 3 групи перерахунок доплати за зазначений період щомісячно у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та сплатити утворену заборгованість, яка виникла за вказаний період.
Крім того, позивач звернувся ще з одним позовом до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, в якому посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії. 10 липня 1996р. йому була встановлена 3 група інвалідності від захворювання, яке пов’язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у зв’язку з чим йому призначена пенсія, яка у всіх випадках не повинна бути нижчою ніж 6 мінімальних пенсій за віком для інвалідів 3 групи. Крім того, йому згідно ст. 50 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії” повинна призначатися додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії” у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму підвищується і розмір пенсії, а отже цією нормою права встановлено, що перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Йому ж відповідач відмовив в перерахунку пенсії, тому він звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати незаконними дії посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо нарахування та виплати пенсії та зобов’язати Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області донарахувати та виплачувати йому пенсію згідно ст.. 50,54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії” з 22.05.2008р. як інваліду війни 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та призначити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст.. 67 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії” , при цьому перерахунок здійснювати виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом за відповідний період.
Ухвалою Сватівського районного суду Луганської області від 11.03.2010р. зазначені позови ОСОБА_1 були об’єднані в одне провадження.
Постановою Сватівського районного суду Луганської області від 16 квітня 2010 року позовні вимоги були задоволені. Суд визнав дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо не нарахування та не виплати пенсії, додаткової пенсії ОСОБА_1 в незаконними та зобов’язав Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зробити перерахунок та виплату позивачу пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком як інваліду війни 3 групи та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008року та 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 січня 2000р. по 31 грудня 2005р.
Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, як постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, і постановити нову, якою у задоволенні позовних вимог позивачу відмовити у повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав:
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні було встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії, а також інвалідом 3 групи по захворюванню, пов’язаному з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, в зв’язку з чим йому призначена пенсія як інваліду 3 групи. Крім того, позивач прирівняний до інваліда війни 3 групи. Також судом було встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю на підставі ст. 50 цього Закону. Цим же законом визначено, що порядок обчислення вказаних пенсій встановлюється Кабінетом Міністрів України. Позивач звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про перерахунок пенсії як інваліду 3 групи, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи у відповідності до ст.. 50, 54, 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але отримав відмову. Розрахунок пенсій позивачу відповідач проводив виходячи з розміру 19,91 грн. на підставі постанови КМУ №1 від 03.01.2002р. та постанови КМУ від 10.11.2000р. Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ № 523 від 30 травня 1997р. “Про затвердження нового порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв’язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Постановою КМУ №1 від 03.01.2002р. встановлено розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, однак це суперечить зазначеному вище Закону. Також суд виходив з того, що вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсії для даної категорії осіб є мінімальна пенсія за віком, яка згідно ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не повинна бути нижче ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Тому суд дійшов висновку про те, що зазначені вище пенсії позивачу повинні були виплачуватися з розрахунку мінімальної пенсії за віком, яка повинна бути не меншою, ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, а не з розмірів, встановлених іншими нормативними актами, а саме постановами КМУ.
Крім того, приймаючи рішення по справі суд також виходив з того, що ст. 15 Закону України “Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб” від 09.04.1992р. передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом і які є ветеранами війни та особами, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус війни, гарантії їх соціального захисту” пенсії по інвалідності підвищуються в порядку і на умовах, передбачених цим Законом. Пунктом 27 с.13 Закону України “Про статус війни, гарантії їх соціального захисту” передбачена виплата підвищення пенсії інвалідам 3 групи у розмірі 200% пенсії за віком, а з 01.01.2006р. у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Фактично підвищення до пенсії позивачу з 2000р. по 01.01.2006р. розраховувалося із розміру мінімальної пенсії, визначеного постановою КМУ № 342 від 19.03.1996р. та № 831 від 26.07.1996р., а з 01.10.2003р.- із розміру мінімальної пенсії згідно постанови КМУ №1 від 03.01.2003р. Також суд вважав встановленим те, що чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Іншого нормативно – правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, не має, тому суд дійшов висновку, що дія ст.. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” про те, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розповсюджується і на спірні правовідносини. З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про визнання відмови Головного Управління ПФУ у здійсненні перерахунку пенсії виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, протиправною, а також про необхідність зобов’язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 01 січня 2000р. по 31 грудня 2005р. у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Однак, проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини по справі, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції помилкового дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в межах заявлених ним вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.
Як убачається з тексту позовної заяви про визнання неправомірними дій Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 3 групи за період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р. щомісячно у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язання зробити відповідний перерахунок пенсії і виплатити утворену заборгованість за період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р., то не зважаючи на те, що в вступній частині позовної заяви у якості відповідачів були зазначені як Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, так і Управління МВС України в Луганській області, однак ні в тексті, ні в резолютивній частині позовної заяви позивач не заявляв ніяких позовних вимог до Управління МВС України в Луганській області, навпаки всі його позовні вимоги були заявлені тільки до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області і судом першої інстанції по суті, як це вбачається з тексту постанови суду, були розглянуті саме вимоги до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, вимоги до Управління МВС України в Луганській області судом не розглядалися, а в ухвалі про об’єднання справ від 11.03.2010р. суд визначив правове становище Управління МВС України в Луганській області як третю особу. З таким правовим становищем Управління МВС України в Луганській області сторони погодилися, так як ніхто з них дані обставини по справі не оскаржує в установленому законом порядку.
Згідно ст. 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12. 2006р., який набрав чинності з 01.01.2007р. було передбачено, що з цього часу військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу, які мають право на пенсійне забезпечення на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пенсії призначаються (перераховуються) органами Пенсійного фонду України, а управліннями Міністерства внутрішніх справ України, як це було раніше. Виплата пенсій, в тому числі призначених до введення в дію цього Закону, також здійснюється органами Пенсійного фонду через установи ВАТ "Ощадний банк України" за місцем фактичного проживання пенсіонера або за його бажанням через установи банків, з якими Пенсійним фондом України укладено відповідні договори, на підставі документів та у порядку, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". На виконання даного Закону була прийнята постанова КМУ від 2 листопада 2006 р. N 1522 “Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян”, якою був затверджений Порядок передачі органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян. Із системного аналізу зазначених нормативно – правових актів вбачається, що органам Пенсійного Фонду України передано функцію з призначення і виплати пенсій лише з 01 січня 2007р. При цьому жодним нормативним актом не передбачено, що органи Пенсійного фонду України є правонаступниками відповідних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, які до 01 січня 2007р. виконували функції з призначення та виплати пенсій пенсіонерам Міністерства внутрішніх справ України, з питань призначення та виплати пенсій даним пенсіонерам за період до 01 січня 2007р. Юридичні особи, а саме управління Міністерства внутрішніх справ України в областях, не ліквідовані. За загальним же правилом цивільного законодавства правонаступництво відбувається при спадкуванні або в разі припинення юридичної особи, чого не відбулося в даному випадку. Правонаступництво може відбутися і не за законом, а на підставі відповідного розпорядження компетентного органу, однак даних про наявність будь – якого нормативного документу чи розпорядження компетентного органу про покладання правонаступництва на органи Пенсійного Фонду України з питань призначення та виплати пенсій за період до 01 січня 2007р. сторонами суду надано не було.
З урахуванням викладено, суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, яке не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, в частині призначення та виплати пенсій за період до 01 січня 2007р. повинно відповідати за дії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, які виникли до 01 січня 2007р.
Як убачається з матеріалів справи, а саме позовних вимог, з якими позивач звернувся до суду, він просив визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області в перерахунку підвищення до пенсії за період з 01.01.2000р. по 31.12.2005р., тобто за період коли на Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області ще не були покладені обов’язки з призначення і виплати пенсій пенсіонерам Міністерства внутрішніх справ України, а оскільки воно не є правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області за функції, які виконувалися останнім у зазначений період, то не може відповідати за правильність виконання своїх функцій Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області у цей період. З огляду на зазначене Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області не є належним відповідачем в межах вимог, фактично заявлених позивачем по даній справі, а тому у задоволенні заявлених позовних вимог саме до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області позивачу слід відмовити, скасувавши з цих причин рішення суду першої інстанції про задоволення його позовних вимог в цій частині.
Що стосується позовних вимог щодо зобов’язання Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області нарахувати та виплачувати позивачу пенсію згідно ст.. 50,54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22.05.2008р. як інваліду 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком і додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом на відповідний період, то суд першої інстанції також дійшов помилкового висновку про необхідність задоволення в повному обсязі і цих позовних вимог, заявлених саме до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області, виходячи з наступного:
Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області позивачу не виплачується пенсія згідно Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Більш того ст. 7 Закону України “ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається за їх вибором одна пенсія. Відповідно до постанови Правління пенсійного Фонду України № 11-2 від 27.06.2002р. головні управління Пенсійного Фонду України, в тому числі і Головне управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області, здійснюють призначення ( перерахунок) лише пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію згідно Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Призначення пенсій за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” здійснюють районні управління Пенсійного Фонду України, які згідно постанови Правління Пенсійного Фонду України № 8-2 від 30.04.2002р. є самостійними юридичними особами, хоч і підвідомчими Головним управлінням в областях. Постановою Правління Пенсійного Фонду України № 22-1 від 25.11.2005р. затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення ( перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”. Таким чином з заявою про призначення державної пенсії за Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивачу слід було звертатися до управління Пенсійного Фонду України за місцем його проживання, а не до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області. Тому позовні вимоги саме до Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо про зобов’язання нарахувати та виплачувати пенсію згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22 травня 2008р. як інваліду війни 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, є необґрунтованими, а тому рішення суду про задоволення даної частини позовних вимог слід скасувати та постановити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Що стосується позовних вимог про зобов’язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області нарахувати та виплачувати додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то вони підлягали частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Ст. 24 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” встановлено, що надбавки і підвищення до пенсій по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи нараховуються в порядку, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Тому Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Луганській області, яке виплачує позивачу основну пенсію по Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” проводиться також виплата йому додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 50 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Цим же Законом визначено, що порядок обчислення вказаної пенсії встановлюється КМУ. Постановою КМУ № 523 від 30 травня 1997р. "Про затвердження порядку обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок чорнобильської катастрофи" затверджено новий порядок. При цьому у ньому продубльовані вказані вище положення Закону стосовно розміру пенсії. Відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальна пенсія за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність". Прожитковий мінімум на 2008р. відповідно до ст.. 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" на одну особу, яка втратила працездатність в розрахунку на місяць складав: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 жовтня - 498 грн. Тому позивачу нижчий розмір додаткової пенсії повинен розраховуватися виходячи із наведених розмірів. Також судом було встановлено, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007р. були внесені зміни до ст.. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. дані зміни були визнані неконституційними. Розмір пенсії для даної категорії громадян, встановлений п. п. 4,6 Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008р. не застосовувався судом з урахуванням положень ст.. 92 Конституції України , оскільки ст.. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлюють більші соціальні гарантії для позивача. Тому суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача починаючи з 28.05.2008р. Однак, враховуючи положення ст.45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003р. про те, що у разі виникнення права на підвищення пенсії її перерахунок проводиться з 1 числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа, а з заявою про перерахунок пенсії позивач звернувся 17.08.2009р., перерахунок пенсії йому необхідно здійснювати з 01.09.2009року, а не з 22. 05.2008р. як це зазначив суд першої інстанції в постанові суду, тому постанову в цій частині слід змінити в частині дати початку перерахунку додаткової пенсії позивача у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 50 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Проаналізувавши викладені вище обставини по справі у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід скасувати і ухвалити по справі нове рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області задовольнити частково.
Постанову Сватівського районного суду Луганської області від 16 квітня 2010 року скасувати, та постановити по справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання неправомірними та незаконними дій посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку доплати до пенсії як інваліду війни 3 групи з 01 січня 2000р. по 31 грудня 2005р. щомісячно у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, зобов’язання зробити перерахунок доплати як інваліду війни 3 групи з 01.01.2000р. по 31.12.2005р. щомісячно у розмірі 200% мінімальної пенсії за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та сплатити утворену заборгованість за період з 01 січня 2000 року по 31 грудня 2005 року, а також про зобов’язання нарахувати та виплачувати пенсію згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 22 травня 2008р. як інваліду війни 3 групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, прирівняної до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність - відмовити через їх необґрунтованість.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України в Луганській області про визнання неправомірними та незаконними дій посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язання зробити такий перерахунок – задовольнити частково.
Визнати неправомірною відмову посадових осіб Головного управління Пенсійного Фонду України в Луганській області щодо перерахунку додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та зобов’язати Головне управління Пенсійного Фонду України в Луганській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01 вересня 2009року.
Рішення набирає законної сили негайно після його проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після його проголошення в касаційному порядку .
Головуючий:
Судді: