Справа № 22- 7147/2010р Головуючий у 1 інстанції Сидоров Є.І.
Доповідач Жданова В.С.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 липня 2010 р.
Апеляційний суд Донецької області у складі :
головуючої - судді Голубинського А.М.
суддів Жданової В.С., Троценко Л.І.,
при секретарі Опря Ю.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Донецька від 23 квітня2010 року про забезпечення в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним , стягнення грошової суми,-
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою Кіровського районного суду м. Донецька від 23.04.2010 року задоволена заява ОСОБА_2, у забезпечення заявленого позову до ОСОБА_1 про визнання договору дійсним та стягнення грошової суми накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, яка належить відповідачці ОСОБА_1
ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати зазначену ухвалу. В обгрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що спірна квартира не є предметом спору за заявленим позовом і на час накладання арешту квартира їй не належала , що призвело до порушення прав сторонніх осіб.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення представника відповідачки, дослідивши направлені матеріали справи , перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав .
При розгляді заяви позивача про забезпечення позову суд першої інстанції встановив , що позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу зазначеної квартири та про стягнення з відповідачки грошової суми 150000 грн. Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка є власником квартири і до вирішення спору по суті може нею розпорядитися , що зробить неможливим стягнення з неї грошової суми.
З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи, що призвело до невірного вирішення заявленого клопотання.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України апеляційний суд, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.
Відповідно до ст.. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим рішення суду.
В ст. 152 ЦПК України зазначено, що позов забезпечується шляхом накладання арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Відповідно до п.7 Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 р. розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з"ясувати обсяг позовних вимог, данні про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд першої інстанції неповно з»ясував обставини, що мають значення до справи, що призвело до неправильного вирішення клопотання.
З наданих суду апеляційної інстанції матеріалів вбачається, що на час винесення ухвали від 23.04.2010 року про накладання арешту на квартиру АДРЕСА_1 зазначена квартира відповідачці ОСОБА_1 не належала.
З договору купівлі-продажу від 31.03.2010 р. видно, що продавець ОСОБА_1 продала, а покупець ОСОБА_3 купила квартиру АДРЕСА_1. Згідно витягу із реєстру права власності рішення про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 прийняте 15.04.2010 р., номер запису 242, в низі 6/69дк-27.
При розгляді заяви про забезпечення позову шляхом накладання арешту на квартиру, суд першої інстанції не пересвідчився в належності даної квартирі відповідачці ОСОБА_1 та виніс ухвалу про накладання арешту на квартиру, яка належить ОСОБА_3 , що суперечить вимогам ст. 152 ЦПК України.
Керуючись ст.. ст.. 307,313-315 ЦПК України апеляційний суд,-
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Кіровського районного суду м. Донецька від 23 квітня 2010 року скасувати, питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: