Справа № 22ц-1378 2010 р. Головуючий в І інстанції
Дюдюн О.В.
Категорія 57 Доповідач: Прокопчук Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 року травня місяця «12» дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого – Семиженка І.В.
Суддів – Лісової Г.Є., Прокопчук Л.П.
при секретарі – Корецькому Д.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі на постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року у справі
за позовом
ОСОБА_2
до
управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі
про зобов’язання здійснити нарахування недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни» , -
в с т а н о в и л а:
18 березня 2009 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має статус «дитини війни» і повинен з 01 січня 2006 року щомісячно отримувати соціальну допомогу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Верховна Рада України своїми Законами про Державний бюджет України на 2006-2008 роки призупинила дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак Конституційний Суд України своїми рішеннями від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року визнав їх такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними.
Розмір соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Мінімальна пенсія за віком згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а останній визначається Законом про Державний бюджет на відповідний рік.
Сума невиплаченої соціальної допомоги за 2006-2008 роки становить 3878,40 грн.
Про порушене право йому стало відомо лише з преси після прийняття рішень Конституційним Судом України.
Просив поновити пропущений строк та зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2006-2007 роки та вісім місяців 2008 року в сумі 3878,40 грн.
Постановою Чаплинського районного суду від 30 червня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Поновлено пропущений строк для звернення до суду.
Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі провести підвищення пенсії ОСОБА_2 за 2006-2008 роки у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Не погоджуючись з постановою суду, управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом вимог закону, просило її скасувати, постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.
В судове засідання апеляційної інстанції сторони не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили, що є підставою для розгляду справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до положень вказаного закону пенсія позивача повинна виплачуватись із збільшенням на 30% мінімальної пенсії за віком.
У 2006 році підвищення до пенсії дітям війни могло бути впроваджено лише за певних умов: поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету відповідно до вимог ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» в редакції, викладеній у Законі України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Проте такі умови не настали, а тому позивач не має права на підвищення до пенсії дітям війни за 2006 рік.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то пунктом 12 ст.71 Закону від 19 грудня 2006 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено.
Однак, Конституційний Суд України рішенням від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 положення пункту 12 ст.71 та ст.111 Закону №489-V визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже право на підвищення пенсії у 2007 році позивач ОСОБА_2 має лише з 09 липня по 31 грудня 2007 року.
Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги», що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».
Проте, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» також визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Отже, у 2008 році право на підвищення пенсії «діти війни», і в тому числі позивач, мають лише з 22 травня до 31 грудня 2008 року.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що позивач у 2006 році та до 09 липня 2007 року, а також з 01 січня до 22 травня 2008 року не має права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а має його лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
За таких обставин ухвалену судом першої інстанції постанову не можна вважати законною та обґрунтованою.
Постанову суду в частині задоволення позовних вимог за 2006 рік та за період з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року і з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року слід скасувати та відмовити ОСОБА_2 у задоволенні цих вимог.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, то на думку колегії, вони є такими, що не можуть бути задоволеними.
Так, доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплати дітям війни судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.
Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалив рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Що ж стосується розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватися зазначене підвищення до пенсії, то суд правильно визначив, що розрахунок необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі задовольнити частково.
Постанову Чаплинського районного суду Херсонської області від 30 червня 2009 року в частині зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Чаплинському районі провести підвищення пенсії ОСОБА_2 за 2006 рік та за період з 01 січня 2007 року до 09 липня 2007 року і з 01 січня 2008 року до 22 травня 2008 року відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні в цій частині позовних вимог.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: І.В.Семиженко
Судді: Г.Є.Лісова, Л.П.Прокопчук
Копія вірна Л.П.Прокопчук