Справа №22ц-1372 2010 р. Головуючий в 1 інстанції Непомняща Н.О.
Категорія: 53 Доповідач: Воронцова Л.П.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року травня місяця 26 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:
Головуючого: Стародубця М.П.
Суддів: Воронцової Л.П.,
Фурман Т.Г.
При секретарі: Остренко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Професійно-технічного училища №14 м.Нова Каховка на рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 29 січня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Професійно-технічного училища №14 м.Нова Каховка, треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій незаконними, стягнення заробітної плати, -
В С Т А Н О В И Л А :
В липні 2009 року позивачка звернулася до суду з вище зазначеним позовом, який в ході розгляду справи уточнила та доповнила, обґрунтовуючи його тим, що з відповідачем перебуває у трудових відносинах з 01.10.1985 року, а з 02.09.1996 року працює на посаді заступника директора з навчальної роботи. Згідно штатного розпису її оклад було визначено на 10 відсотків нижче, ніж оклад директора. Зазначений розмір окладу та відповідні виплати їй здійснювалися у період з 02.09.1996 р. по 01.01.2006 року. Починаючи з 01.01.2006 року відповідач безпідставно зменшив її посадовий оклад на 5%, що потягло автоматичне зменшення інших нарахувань.
Позивачка просила визнати незаконними дії відповідача щодо зменшення в односторонньому порядку посадового окладу за період з 01.09.2005 року по 31.08.2009 року, зобов’язати його поновити становище, що існувало – поновити попередні умови трудового договору в частині оплати праці за вказаний період, стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 4170 грн. 54 коп., компенсацію втрати частки заробітку у зв’язку із несвоєчасною виплатою всіх належних їй сум у розмірі 1451 грн. 25 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. 36 коп., та 2000 грн. – моральної шкоди.
Рішенням Новокаховського міського суду від 20 січня 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто з професійно-технічного училищі №14 на користь ОСОБА_2 заборгованість по зарплаті в сумі 4170 грн. 54 коп., середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. 36 коп., моральну шкоду в сумі 700 грн., всього 9870 грн. 90 коп., в решті позовних вимог – відмовлено.
Рішення суду в частині присудження ОСОБА_2 виплати заробітної плати, але не більше, ніж за один місяць в розмірі середньомісячного заробітку в сумі 2683 грн. 14 коп. підлягає негайному виконанню.
Стягнуто з ПТУ №14 м.Нова Каховка на користь держави судовий збір в розмірі 100 грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 грн.
Ухвалою суду від 04 грудня 2009 року позовну заяву ОСОБА_2 про визнання дій незаконними, зобов’язання поновити становище, що існувало раніше – залишено без розгляду.
Не погоджуючись з рішенням суду ПТУ №14 подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з’ясування судом обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального права просило його скасувати, постановити нове про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2
Письмові заперечення на апеляційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явилися, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 та стягуючи з ПТУ №14 на її користь заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні та моральну шкоду, суд першої інстанції виходив з незаконності зменшення посадового окладу позивачки на 5% за період з 01.09.2005р. по 31.08.2009р., і необхідності виплати належних їй сум та витікаючого з цього права позивачки на отримання середнього заробітку при звільненні (17.11.2009р. позивачка звільнена з роботи за скороченням штату), заподіяння позивачці моральної шкоди порушенням її трудового права.
Колегія суддів погоджується з висновками суду, оскільки до них він дійшов повно і всебічно встановивши обставини справи, правильно визначивши характер спірних правовідносин та дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом та не оспорюється сторонами, при переведенні позивачки на посаду заступника директора з навчальної роботи з 02.09.1996 року з оплатою, згідно штатного розпису, такий посадовий оклад складав 406 грн. та становив на 10% нижче, посадового окладу директора училища – 45 грн. (а.с.5, 49-50).
Розмір посадового окладу позивачки, відповідав вимогам діючого на той час законодавства: п.2 Наказу МОУ №25/2 від 25.07.1996 року «Про розмір посадових окладів (ставок заробітної плати) працівників навчальних закладів», виданого на виконання постанови КМУ від 29.05.1996 року №565 «Про упорядкування умов оплати праці працівників окремих галузей бюджетної сфери» та п.15 Інструкції «Про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти; затвердженої наказом МОН України №102 від 15.04.1993 року, у яких зазначено, що посадові оклади заступників керівників встановлюються на 5-15 відсотків нижче окладів відповідних керівників.
Наказ МОН України №557 від 26.09.2005 року «Про впорядкування умов оплати праці та затвердження схем тарифних розрядів працівників навчальних закладів, установ», на який відповідач посилається як у запереченнях на позовні вимоги так і в доводах апеляційної скарги, як на підставу визначення позивачці посадового окладу що становить на 15% нижче від окладу директора училища, обґрунтовано судом першої інстанції відхилено, та колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в п.3 він визначає, що посадові оклади заступників керівників навчальних закладів установлювати на 5-15 відсотків нижче, ніж посадовий оклад відповідного керівника визначений за схемами тарифних розрядів, затверджених цим наказом. Даний наказ узгоджується з п.2 постанови КМУ від 30.08.2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» у редакції, що діяла на 01.09.2005 року. Тобто, законодавчий акт, на який посилається відповідач у своїх запереченнях на позов, регулював спірне питання (розмір посадового окладу позивачки) таким чином, як і попереднє законодавство з цього питання і не передбачав підстав, для зменшення посадових окладів.
Поновлюючи порушені права позивачки на отримання посадового окладу у розмірі 10% нижче, ніж посадовий оклад директора училища ПТУ №14 у своєму наказі №183 від 31.08.2009 року посилалося на підставу на тіж таки накази МОН України №557 п.3 від 26.09.2005 року та №102 п.15 від 15.04.1993 р.
Посилання апелянта на встановлення посадового окладу позивачці у період з 01.09.2005 року по 31.08.2009 року, згідно штатного розпису та у межах бюджетних асигнувань, не ґрунтуються на законі, висновків суду не спростовують та підлягають відхиленню.
У штатні розписи 2006-2009 років ПТУ №14 мало право внести зміни, як то ним було зроблено при винесені наказу №183 від 31.08.2009 року.
Окрім того, правило про оплату праці в межах бюджетних асигнувань не регулює трудові відносини. Воно стосується розроботки кошторисів бюджетних установ та організацій. З його урахуванням п.20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ приписує головним розпорядженням бюджетних коштів під час визначення обсягів відсотків розпорядників нижчого рівня враховувати об’єктивну потребу в коштах кожної установи, і також в першу чергу забезпечувати бюджетними коштами видатки на оплату праці.
З огляду на зазначене, підстав для зміни умов оплати праці позивачки у бік їх погіршення у відповідача не було, і такі його дії незаконні, тому суд дійшов правильного висновку про необхідність стягнення з ПТУ №14 недовиплаченої позивачці заробітної плати, розмір якої сторонами не оспорюється.
За змістом ст.117 КЗпП України, у разі не проведення при звільненні працівника розрахунку у зв’язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимог про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.
При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частини, яку вона становила в заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та іншими конкретними обставинами, як це роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999 р. №13.
Оскільки спір вирішено на користь позивача і задоволено до стягнення спірна сума – 4170 грн. у повному об’ємі, і вона істотна порівняно з середнім заробітком який складає 2683 грн. 14 коп., суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000 грн. 36 коп.
Встановивши, що мало місце порушення законних прав позивачки сфері трудових правовідносин, які заподіяли їй моральні страждання і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя, суд обґрунтовано, з врахуванням принципу розумності та справедливості та у відповідності до положень ст.237 КЗпП України, визначив розмір і стягнув з відповідача заподіяну ОСОБА_2 моральну шкоду.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Професійно-технічного училища №14 задовольнити частково.
Рішення Новокаховського міського суду від 20 січня 2010 року у частині стягнення з Професійно-технічного училища №14 на користь ОСОБА_2 9870 грн. 90 коп. доповнити слідуючим рішенням:
- стягнута судом сума заборгованості по заробітній платі визначена без урахування обов’язкових платежів;
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: М.П.Стародубець
Судді: Л.П.Воронцова, Т.Г.Фурман
Копія вірна: Л.П.Воронцова
от