ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Р І Ш Е Н Н Я
"14" вересня 2007 р. Справа № 15/234-07
Господарський суд Київської області у складі судді Рябцевої О.О. розглянувши справу
За позовом спільного підприємства “Мукачівський завод керамічної плитки” “Укооппостачмашу”, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, с. Павшино
до закритого акціонерного товариства “Фоззі”, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе
про стягнення 25000,00 грн.
за участю представників:
від позивача: не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином;
від відповідача: Сідєльніков А.В. (дов. № 1 від 12.07.2007 р.);
Обставини справи:
спільне підприємство “Мукачівський завод керамічної плитки” “Укооппостачмашу” (далі-Позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до дочірнього підприємства “Фоззі” товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі Фрост” (далі-Відповідач) про стягнення 25000,00 грн.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем не сплачена позивачу орендна плата за період з серпня 2001 р. по березень 2007 р. за договором оренди від 29.03.2001 р., у зв’язку з чим у відповідача за період з серпня 2001 р. по березень 2007 р. виникла заборгованість у сумі 91400,00 грн. Проте, позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості, не зазначаючи періоду за який він просить суд стягнути з відповідача зазначену суму.
Згідно з преамбулою статті 1 статут ЗАТ “Фоззі”, затвердженого загальними зборами засновників (протокол № 1 від 04.09.2001 р.) та зареєстрованого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 02.10.2001 р. за реєстраційним № 3001, закрите акціонерне товариство “Фоззі” створене в результаті реорганізації дочірнього підприємства “Фоззі” товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі Фрост”, зареєстрованого Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області 04.11.1997 р., реєстраційний № 1987,шляхом зміни організаційно-правової форми, та є повним його правонаступником всіх прав та обов’язків.
Статтею 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Правонаступництво можливе на будь –якій стадії судового процесу.
З урахуванням вищенаведеного суд на підставі ст. 25 ГПК України здійснює заміну відповідача –дочірнього підприємства “Фоззі” товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі Фрост” на його правонаступника –закрите акціонерне товариство “Фоззі”.
Представник позивача в судових засіданнях 13.07.2007 р. та 03.08.2007 р. підтримав позов, проте, періоду за який нарахована заборгованість у сумі 25000,00 грн. не уточнив. В судові засідання 14.08.2007 р., 28.08.2007 р. представник позивача не з’явився.
Ухвалою суду від 28.08.2007 р. розгляд справи було відкладено на 14.09.2007 р.; зобов’язано позивача надати суду заяву про уточнення предмету позову з зазначенням періоду, за який позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості за договором оренди від 29.03.2001 р.
Представник позивача в судове засідання 14.09.2007 р. не з’явився, документи витребувані ухвалою суду від 28.08.2007 р. суду не надіслав.
В судовому засіданні 14.09.2007 р. був присутній представник відповідача, який надав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечуючи проти позову посилається на те, що не отримував та не використовував майно, яке є предметом договору оренди від 29.03.2001 р., а отже відсутні правові підставі для стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним договором оренди. З вказаних підстав відповідач просить суд відмовити позивачу у позові. Крім того, у зазначеному відзиві відповідач посилаючись на ст. 267 ЦК України просить суд застосувати позовну давність у даному спорі, посилаючись на те, що позивач довідався про порушення своїх прав за договором від 29.03.2001 р. не пізніше ніж 13.10.2001 р., оскільки згідно з п. 7.1 договору від 29.03.2001 р. строк оренди становить 6 місяців, отже 13.10.2001 р. є датою закінчення строку дії договору, оплата за яким не здійснювалась позивачем з дати підписання договору.
Представник відповідача в судовому засіданні 14.09.2007 р. заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд
ВСТАНОВИВ:
29 березня 2001 р. між спільним підприємством “Мукачівський завод керамічної плітки” та дочірнім підприємством “Фоззі” укладений договір оренди. Відповідно до зазначеного договору оренди СП “Мукачівський завод керамічної плітки” (Орендодавець) передав, а ДП “Фоззі” (Орендар) прийняв в оренду (строкове платне користування) майно-технологічну лінію по переробці вторинної полімерної сировини “Гербольд” комплектність і вартість якої на момент передачі в оренду визначається за даними обліку Орендодавця. Згідно з п. 2.1. Договору від 29.03.2001 р. ціна за даним договором (орендна плата) визначається з розрахунку 11700,00 грн. (в тому числі ПДВ) за один календарний місяць оренди. Пунктом 4.1 Договору від 29.03.2001 р. встановлено, що належна до сплати грошова сума за оренду майна сплачується у розмірі, вказаному в п. 2.1 даного договору, у вигляді щомісячних платежів, не пізніше 5 числа кожного наступного календарного місяця за попередній місяць оренди.
Відповідно до ст. 3.1. Договору від 29.03.2001 р. вступ Орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами Акта прийняття-передачі.
13 квітня 2001 р. між позивачем та відповідачем підписаний акт прийняття–передачі майна, що передається в оренду (тимчасове платне користування) на підставі Договору оренди від 29.03.2001 р., з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в оренду технологічну лінію по переробці вторинної полімерної сировини “Гербольд” в кількості 1 штука у справному стані.
Згідно з п. 4.2. Договору оренди від 29.03.2001 р. перший платіж за два наступні місяці оренди здійснюється Орендарем в сумі 23400,00 грн. не пізніше 5 днів від дня підписання цього Договору.
Пунктами 7.1., 7.2 Договору від 29.03.2001 р. встановлено, що даний договір вступає в законну силу одночасно з виконанням Орендарем умови, вказаної в п. 4.2 даного договору. Строк оренди становить 6 місяців з моменту підписання акта прийняття-передачі. Строк оренди може бути продовжений за згодою сторін.
Згідно зі ст. 260 Цивільного кодексу УРСР, чинного на час укладення договору оренди від 29.03.2001 р., в разі продовження користування майном після закінчення строку договору при відсутності заперечень з боку наймодавця договір вважається поновленим на невизначений строк і кожна з сторін вправі в будь-який час відмовитись від договору, попередивши про це другу сторону за один місяць.
Таким чином, оскільки після закінчення строку договору оренди від 29.03.2001 р. з боку позивача не надійшло заперечень щодо продовження користування відповідачем орендованим майном, договір оренди від 29.03.2001 р. вважається поновленим на невизначений строк.
Отже станом на час набуття чинності Цивільним кодексом України договір оренди від 29.03.2001 р. не припинив свою дію.
Враховуючи, що станом на день розгляду справи права та обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору від 29.03.2001 р. продовжують існувати, до них застосовуються норми Цивільного та Господарського кодексів України, які набули чинності з 01.01.2004 р., оскільки згідно з Прикінцевими та перехідними положеннями цих кодексів положення цих Кодексів застосовуються до тих прав і обов‘язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ними чинності (ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та ч. 2 п. 4 Прикінцевих положень ГК України).
Згідно з ч. 4 ст. 284 ГК України строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін; у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором.
Оскільки протягом місяця після закінчення строку дії договору оренди від 29.03.2001 р. жодна із сторін цього договору не надсилала іншій стороні заяву про припинення договору, договір від 29.03.2001 р. на даний час не припинив дію.
Заперечення відповідача проти позову з посиланням на те, що майно за договором оренди від 29.03.2001 р. відповідачем не отримувалось, спростовується наявним в матеріалах справи актом прийняття-передачі майна до договору оренди від 29.03.2001 р.
Як вбачається з позовної заяви, відповідачем не сплачувалась орендна плата за період з серпня 2001 р. по березень 2007 р., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем станом на 01.04.2007 р. утворилась заборгованість у сумі 91400,00 грн. Звертаючись до суду з позовною заявою позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. орендної плати, яка нарахована з розрахунку 1000,00 грн. в місяць, не зазначаючи при цьому періоду за який позивач просить суд стягнути з відповідача зазначену заборгованість.
Ухвалою суду від 28.08.2007 р. зобов’язано позивача надати суду заяву про уточнення предмету позову з зазначенням періоду, за який позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості за договором оренди від 29.03.2001 р.
Позивач в судове засідання 14.09.2007 р. не з’явився, заяву про уточнення позовних вимог суду не надіслав.
Оскільки позивачем не надіслано до суду заяви про уточнення періоду за який позивач просить суд стягнути з відповідача 25000,00 грн. заборгованості за договором оренди від 29.03.2001 р. то, судом розглядається позовна вимога про стягнення заборгованості у сумі 25000,00 грн., яка виникла за період з серпня 2001 р. (початок періоду) по серпень 2003 р.
Отже, строк позовної давності по даному позову не сплинув до набрання чинності Цивільним Кодексом України, а тому до нього відповідно до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень застосовуються правила Цивільного Кодексу України від 16.01.2003 р. про позовну давність.
Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Позивач звернувся до суду 04.06.2007 р., що підтверджується поштовим штемпелем відділення зв’язку за адресою позивача на конверті в якому надійшла позовна заява, тоді як строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості за серпень 2003 р. (останній місяць періоду за який виникла заборгованість у сумі 25000,00 грн.), з урахуванням п. 4.1 Договору від 29.03.2001 р., сплинув 06.09.2006 р.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідачем у справі до винесення рішення на підставі ч. 3 ст. 267 ЦК України зроблено заяву про застосування строку позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Частиною 5 ст. 267 ЦК України встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності, в судовому засіданні клопотання про відновлення строку позовної давності позивачем також не заявлялося.
Враховуючи вищенаведене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі у сумі 25000,00 грн. за договором оренди від 29.03.2001 р. за період з серпня 2001 р. по серпень 2003 р. задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд
вирішив:
У задоволені позову відмовити.
Суддя
Рішення підписано 19.09.2007 р.