АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

____________________________________________________________________  

  У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

                                    Копія.

“ 01 ” березня 2010 року                                               м. Хмельницький

                                 Колегія  суддів  судової палати у цивільних справах  

Апеляційного суду Хмельницької області

            в складі : головуючого – судді Харчука В.М.

суддів: Кізюн О.Ю., Переверзєвої Н.І.

при секретарі  Вінярській А.А.

розглянула    у    відкритому    судовому    засіданні   справу   № 22ц –342  за   апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року за позовом ОСОБА_1  до акціонерного  комерційного інноваційного  банку „УкрСиббанк”  про визнання недійсним  договору про надання споживчого  кредиту та  договору застави.

Заслухавши доповідача,  перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги,  

в с т а н о в и л а:  

 В жовтні 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”, в якому вказував, що 18.04.207 року між ним та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11144169000, згідно умов якого АКІБ „УкрСиббанк” надав йому як позичальнику кредит у розмірі 13242,65 доларів США під 12,5% річних на термін 7 років до 17.04.2014 року згідно цільового призначення – для придбання транспортного засобу марки Фрорд Фієста у продавця ТзОВ „Опус-Авто” згідно рахунку-фактури № ОЖ-Г000199 від 12.04.2007 року за ціною 74306,00 гривень, з яких він самостійно сплатив 17.04.2007 року – 7430 грн., а банк  перерахував 66875,38 грн. Вважає, що кредитний договір № 11144169000 від 18 квітня 2007 року не відповідає вимога закону і є кабальним, укладений без наміру створити юридичні наслідки, оскільки банк перерахував на рахунок ТзОВ „Опус-Авто” кошти в національній валюті – гривнях, тому кредитування в іноземній валюті не відповідає дійсності і суперечить самій природі правовідносин, що виникли з цих дій. Окрім того, в банківському документі - заяві про  видачу готівки від 19.04.2007 року в графі підпис отримувача стоїть не його підпис і грошові кошти ним насправді не були одержані від позикодавця. Тому на підставі ст.234 ЦК України просив визнати кредитний договір недійсним, застосувати до правочину згідно до п.1 ч.1 ст.216 ЦК двосторонню реституцію, відповідно до якої він зобов’язується повернути відповідачеві фактично затрачені банком кошти перераховані на рахунок ТзОВ „Опус-Авто” у сумі 66875,38 гривень, а на його користь стягнути з банку сплачені ним в рахунок погашення платежів та відсотків по кредиту у сумі 6938,90 доларів США, що еквівалентно на день подання позову по курсу НБУ 55573 грн.65 коп. (6938,90 х 8,009 = 55573 грн.65 коп.), а також стягнути моральну шкоду в розмірі 5000 грн.

       Внаслідок недійсності кредитного договору  є недійсним й договір застави транспортного засобу ВЕО № 434095 від 18 квітня 2007 року.

 Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року

________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції – Марцинкевич В.А.                                 Справа №22ц- 342

Доповідач –Кізюн О.Ю.                                                                                  Категорія № 55

позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

 В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. Апелянт вважає, що суд невірно застосував норми матеріального права до спірних правовідносин; вважає, що кредитний договір є незаконним, оскільки відповідач надавши кредит у доларах США порушив норми статті 99 Конституції України, статті 524 ЦК України, ст.3 Декрету  Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного  контролю”, статті 3 Закону України „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст.ст.6,7 Постанови Національного банку України № 200 від 30.05.2007 року „ Про затвердження Правил використання готівкової іноземної  валюти на території України” згідно яких грошовою одиницею України є гривня, а тому грошове зобов’язання у договорі повинно бути виражено в національній валюті. Відповідно до цього використання АКІБ „УкрСиббанк” долара США, як предмету кредитування за споживчим  кредитом, є внесенням в кредитний договір умови, яка є дискримінаційною, що значно погіршує його становище  порівняно з відповідачем в разі настання певних подій, що дає йому право відповідно до ч.1,2,5, п.2 ч.6 статті 18 Закону України „Про захист прав споживачів” вимагати визнання недійсним кредитного договору в цілому. Вважає, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або застави правомірне лише на підставі індивідуальної ліцензії національного банку України. Судом першої інстанції не з’ясовувалось питання щодо наявності або відсутності у відповідача індивідуальної ліцензії НБУ.

 Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних мотивів.

 Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що  суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

 З’ясувавши повно й всебічно обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, давши належну оцінку зібраним доказам та вірно застосувавши норми матеріального права, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1

 Доводи апеляційної скарги спростовуються наступним.

 Відповідно до ч.2 ст.192 ЦК іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно ч.2 ст.524 ЦК сторони можуть визначати грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

 Як видно з матеріалів справи і ці обставини ніким не оспорюються, що 18 квітня 2007 року між АКІБ „УкрБисбанк” та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11144169000, згідно умов якого банк надав позивачу кредит на строк до 17 квітня 2014 року в сумі 13 242,65 долара США (що дорівнює еквіваленту 66 875, 38 грн. за курсом Національного банку України на день укладання договору) на придбання автомобіля Форд-Фієста зі сплатою щомісячної процентної ставки за користування кредитом у розмірі 12,5 %. На забезпечення виконання кредитного договору між сторонами 18.04.2007 року було укладено договір застави транспортного засобу.

 За вказаним договором наданий банком кредит використано за цільовим призначенням 19.04.2007 року шляхом перерахування кредитних коштів в сумі 66 875, 38 грн. на рахунок ТОВ „Опус-Авто” за придбаний ОСОБА_1 автомобіль Форд-Фієста  і на протязі 2007 – 2009 років ОСОБА_1 виконував умови кредитного договору щодо погашення кредиту.  

 Наведені обставини спростовують доводи апелянта про те, що кредитний договір було укладено без наміру створити юридичні наслідки і що цим договором порушено його права споживача.  

 Оскільки апеляційна скарга не містить посилань на докази та закон, які би спростовували висновки суду першої інстанції, тому підстав для скасування судового рішення колегія суддів не знаходить.

 Керуючись ст. ст.  307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

                          у х в а л и л а:

 Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

Заочне рішення  Хмельницького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року залишити без змін.

 Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий: підпис.

               Судді: підписи.

 Копія вірна:            суддя                       О.Ю.Кізюн