Справа № 22ц – 10938 Головуючий у 1 інстанції Ткаченко Л.В.
Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Огурцовій С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька на рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 31 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька про перерахунок пенсії та виплату доплати до пенсії як дитині війни, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Калінінського районного суду м. Донецька від 31 травня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням, Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що суд не зважив на те, що відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати підвищення до пенсії дітям війни з бюджету Пенсійного фонду, оскільки не визначено, якими органами, за рахунок яких коштів і джерел повинно здійснюватись таке підвищення та порядок його обчислення. Законом України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» щодо визначення розміру мінімальної пенсії за віком. Суд також застосував статтю 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка втратила чинність.
Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З обставин справи вбачається , що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни» .
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн.
Статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-У1 передбачено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 листопада 2009 року – 573 грн.; з 1 січня 2010 року складає 695 гр.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 1 січня 2010 року по 31 березня 2010 року.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.
Згідно зі ст. 82 ЦПК України, апеляційний суд при прийнятті апеляційної скарги до розгляду відстрочив відповідачеві сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи до ухвалення рішення суду.
Таким чином, з УПФУ в Калінінському районі м. Донецька підлягають стягненню на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 37 гр.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.1, ст.ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Донецька відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Донецька від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Стягнути з УПФУ в Калінінському районі м. Донецька на користь держави не сплачені при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 37 гр. (розрахунок 31213263700004, отримувач – Державний бюджет, м. Донецьк, Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді