Справа 22ц-10006 Головуючий у 1 інстанції Прокопчук Г.М.
Категорія 10 Доповідач Біляєва О.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 серпня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Висоцької В.С.,
суддів Біляєвої О.М., Осипчук О.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу», третя особа: Горлівська міська рада, - про встановлення сервітуту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 травня 2010 року в позові відмовлено.
Позивач ОСОБА_1, не погоджуючись з рішенням, звернулася до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій порушує питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначила, що відмовляючи в позові, суд не врахував, що встановлення сервітуту є необхідним для ремонту існуючого водопроводу, який проходить по сусідній ділянці. Проте суд на ці обставини не зважив, зробивши висновок, що можливе приєднання до міської мережі водопостачання. Суд також не прийняв до уваги план водопроводу, який складено громадською організацією «Набат».
В судовому засіданні апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.
Представники Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу» Горшкова О.В. та Гордовенко М.В. просили відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Згідно зі статтею 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з того, що згідно з технічними умовами, існує можливість підключення ОСОБА_1 до міської мережі водопостачання поза водопроводом, який проходить по земельній ділянці ОСОБА_2
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, визначено спірні правовідносини та закон, яким вони регулюються.
Відповідно до вимог статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою, згідно з частиною 1 ст. 98 ЗК України.
В силу ч. 2 ст. 401, ст. 402 ЦК України, ч. 1 ст. 100 ЗК України, сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що сторони є власниками сусідніх будинків АДРЕСА_1
Таким чином, сторони є суміжними землекористувачами.
Підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь-якої особи, у тому числі й у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, ніж встановлення права користування чужим майном – сервітуту.
Види права земельного сервітуту визначає стаття 99 Земельного кодексу України, положення якої є такими, що встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту, як то: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.
Відповідно до технічних умов на перепідключення до міської мережі водопроводу житлового будинку № АДРЕСА_1 два способи перепідключення, а саме: шляхом прокладання траси водопроводу по вільній земельній ділянці або через територію сусідньої земельної ділянки.
Ці обставини підтвердили працівники КП «Компанія «Вода Донбасу» і вони не спростовані позивачкою.
Таким чином, є можливість задовольнити потреби ОСОБА_1 іншим способом, ніж встановлення сервітуту.
Доводи апелянта про те, що вона не підписувала заяву про видачу технічних умов, спростовуються письмовою заявою ОСОБА_1 (ас. 39).
Крім того, судом встановлено, що водопровід, яким користується на даний час позивачка, не підключений до комунального водопроводу. Ці обставини підтверджені представниками відповідача та актом про прийомку до експлуатації закінченого будівництвом індивідуального домоволодіння, в якому не зазначено акт про підключення до вуличної мережі (ас. 53зворот).
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність позовних вимог. При цьому судом дотримані вимоги цивільного процесуального закону, всебічно, повно та об’єктивно з’ясовані обставини справи та дана їм належна оцінка.
Враховуючи викладене, апеляційний суд на підставі ст. 308 ЦПК України відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, оскільки суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог закону. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав для прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки від 31 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.
Головуючий
Судді