СПРАВА №  2-973 2007  р.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2007 р. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Максимчук З.М.

при секретарі - Макаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, суд

ВСТАНОВИВ :

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини за наступними підставами.

Позивачка з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 26.02.1998 року. Від цього шлюбу вони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. 18.03.2003 року шлюб між сторонами було розірвано. Після розірвання шлюбу, як вказує позивачка, дитина залишилася проживати з нею і знаходиться повністю на її утриманні, а відповідач у добровільному порядку матеріальної допомо­ги на утримання неповнолітнього сина не надає.

На підставі викладеного позивачка просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ¼ частини з усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з дня подання позову і до до­сягнення сином повноліття.

 У судовому засіданні позивачка на задоволенні своїх вимог наполягає у повному обсязі.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав повністю, пояснив, що рішенням Мелітопольського місцевого суду від 22.02.2002 року з нього на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання непов­нолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі Ч частини з усіх видів заробітку щомісячно до досяг­нення сином повноліття. Однак, 15.07.2003 року він виплатив позивачці аліменти на утримання сина повністю у розмірі 13682 гривні, про  що є нотаріально посвідчена заява. На цій підставі позивачка забрала з вико­навчої служби виконавчий лист про стягнення аліментів і виконавче про­вадження було закрито. Таким чином, відповідач вважає, що, оскільки ни-маліменти на утримання неповнолітнього сина виплачені у повному розмірі, вимоги позивачки задоволенню на теперішній час не підлягають.

Заслухавши пояснення позивачки, відповідача, допитавши свідка ОСОБА_4, вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне у задоволенні позову відмовити за наступними підставами.

Як випливає з пояснень сторін, вони дійсно перебували у за­реєстрованому шлюбі з 26.02.1998 року.

Від цього шлюбі вони мають неповнолітню дитину, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач по справі, що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 3).

Згідно до наданої копії свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 3), шлюб між сторонами було розірвано 18.03.2003 року.

Ці факти не оспорюються сторонами і підтверджені наданими копіями документів.

Як пояснила позивачка у судовому засіданні, дійсно, рішенням Мелітопольського місцевого суду від 22.02.2002 року з відповідача на її користь було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ¼

частини з усіх видів заробітку щомісячно до досягнення сином пов­ноліття. Однак, у 2003 році в неї з'явилася можливість виїхати за кор­дон разом з дитиною і для того, щоб відповідач надав їй дозвіл на вивіз дитини вона зробила нотаріально посвідчену заяву про те, що нібито він виплатив їй аліменти на утримання сина у повному обсязі, однак ніяких грошей від відповідача вона не отримувала.

Відповідач у судовому засіданні заперечує ці факти, пояснюючи, що він виплатив позивачці аліменти на утримання сина у повному обсязі.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні державний виконавець ОСОБА_4 пояснила, що дійсно у провадженні Мелітопольської вико­навчої служби на виконанні перебував виконавчи лист про стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на уримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак, у 2004 році за заявою позивачки це виконавче провадження було закрито і виконавчий лист був повернутий позивачці.

Таким чином, у судовому засіданні повністю знайшов підтвердження той факт, що рішенням Мелітопольського місцевого суду від 22.02.2002 року з нього на користь позивачки було стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі Ч частини з усіх видів заробітку щомісячно до до­сягнення сином повноліття, що також підтверджується копією вказаного рішення та поясненнями сторін та свідка ОСОБА_4 у судовому засіданні. Також у судовому засіданні було достовірно встановлено, що на підставі даного рішення суду був виписаний і направлений до Мелітопольської державної виконавчої служби виконавчий лист НОМЕР_1, він перебував на виконанні, але у 2004 році за заявою позивачки, вико­навче провадження було закрито і виконавчий лист їй повернутий на до­машню адресу.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що, оскільки є рішення Мелітопольського міського суду від 22.02.2002 року по спору між тими самими сторонами та за тими ж підставами, це рішення набрало законної сили і ніким не було оскаржено, тому у задоволенні по­зову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-182 СК України, ст. ст. 10, 60, 212, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини -відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано до Мелітопольського міськрайонного суду протягом десяти днів з дня ухва­лення рішення. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апе­ляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд протягом двадцяти днів з моменту подання заяви про апеляційне ос­карження.