Справа № 2а-744/10 р.

    П О С Т А Н О В А  

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ  

24 червня  2010 року

Народицький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді          Бруховського Є.Б.

розглянувши у письмовому провадженні  справу   за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Народицької  районної державної адміністрації про стягнення коштів, передбачених Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ,-

ВСТАНОВИВ:  

Позивач просить  стягнути на його користь з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації не виплачені кошти, що передбачені ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закону) за період з 01.04.2006 року по 31.12.2008 року в сумі 36700,85 грн., мотивуючи тим, що він отримував доплату, що встановлена Законом, не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, а згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96, що призвело до порушення його прав. Розмір невиплачених коштів за ст.39 Закону становить вказану вище суму.

Сторони в судове засідання не з’явились, але просять справу розглядати без їх участі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

Дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов слід  задовольнити частково з наступних підстав.

Позивач з 06.04.2006 року по даний час працює в смт.Народичі Житомирської області, яке Переліком населених пунктів Житомирської і Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 106 від 23.07.91 та розпорядженням КМ України № 17 від 12.01.93,  віднесено до зони безумовного обов’язкового відселення.

 Відповідно до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” позивач має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги, які отримувала згідно постанови КМ України № 836 від 26.07.96 в конкретних розмірах, а зокрема за ст.39 – в сумі 13,2 грн.

Вказані обставини підтверджуються наданими копіями паспорту,трудової книжки, посвідчення потерпілої ЧАЕС, довідкою.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”(надалі Закон) передбачені наступні виплати:

          ст.39 Закону – громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата у зоні безумовного обов’язкового відселення – 3 мінімальні заробітні плати.

Зазначеною вище постановою усупереч Закону № 796-ХІІ, який визначив кратність одноразової компенсації в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, яка визначається Законом, встановлено конкретні розміри таких компенсацій і, зокрема:  

для доплати громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення у зоні безумовного (обов’язкового) відселення – 1320 тис. крб. (13,2 грн. за гр. реф.).

Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

  Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” визначено вказані виплати в кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в Україні. Даним Законом (статті 62 та 67) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, якими є постанови КМ № 987 від 20.06.00, №936 від 20.09.05 та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає Закону.

Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян, визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.  

Позивачем  ставиться питання про стягнення коштів за період  часу  з  01.04.2006 року по 31.12.2008   року.

Законами України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та "Про Державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в частині, що стосується виплат в залежності від розміру мінімальної заробітної плати, була зупинена, однак, 09.07.07 Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп (справа про соціальні гарантії громадян) п.30 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визнано таким, що не відповідає Конституції України.

Відповідно до ст.73 Закону України "Про Конституційний Суд України" та п.3 резолютивної частини даного Рішення Суду вищевказаний п.30 ст.71 Закону, що стосується неможливості застосування мінімальної заробітної плати, оголошений не чинним і втратив чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.

Крім того Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" було внесено зміни до ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якими виключено прив’язку до мінімальної заробітної плати, які були визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.08. Вказане рішення зворотної дії в часі не має, а  тому вимоги позивач про стягнення коштів за 2008 рік підлягають стягненню з травня.  

На підставі викладеного, в задоволенні вимог позивача в частині стягнення коштів, передбачених ст.39 Закону за період з 01.04.2006 року по 30.06.2007 року  та з 01.01.2008 року по 30.04.2008 року слід відмовити за безпідставністю.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні становив:

з 1.07.2007 р. - 440 грн.,  

з 1.10.2007 р. - 460 грн.,  

з 1.04.2008 р. - 525 грн.,  

з 1.10.2008 р. - 545 грн.,

з 1.12.2008 р. - 605 грн.

В зв'язку  з викладеним, розмір не виплачених коштів позивачу становить:

по ст.39 Закону :

- за 2007 рік: 440х3х3+460х3х3-70,2=8029,8 грн.;

- за 2008 рік: 525х3х4+545х3х2+605х3-75,9=11309,1 грн.;

а всього   19338,9   грн.  

Позивач просив суд стягнути на його користь загальну суму невиплачених коштів – 8063,22  грн., судом було встановлено, що на користь позивача підлягає стягненню сума 9437,69 грн., а тому на підстави ч.2 ст.11 КАС України суд вважає, що для повного захисту прав та інтересів позивача з відповідача слід стягнути визначену судом суму, вийшовши за межі позовних вимог.

Статтею 62 Закону визначено, що роз’яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов’язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб’єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Відповідно до Порядку використання коштів Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, затвердженого постановою КМ України від 20.06.00 № 987, та п. 2 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів є управління праці та соціального захисту населення, а тому заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, суд дійшов переконання, що при нарахуванні коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідач діяв всупереч вимогам Закону, а тому, у відповідності до ч.2 ст. 11 КАС України, суд виходить за межі позовних вимог та визнає дії відповідача протиправними.  

Керуючись ст.19 Конституції України, ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст.ст. 8-11, 18, 71, 160, 161,  162 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:  

Позов задовольнити повністю.

Визнати дії управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації щодо виплати ОСОБА_1 коштів, передбачених ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” у фіксованому розмірі, протиправними.

Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Народицької районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 за період з 01.07.2007 року  по 31.12.2007 року та  з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року  доплату до заробітної плати, передбачену ст.39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, в сумі   19338,9   грн.  

На постанову суду до Житомирського апеляційного  суду через Народицький районний суд може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня отримання копії постанови  особами, що беруть участь у справі, а апеляційна скарга у такому ж порядку протягом 10 днів з дня отримання копії  постанови  або 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження з направленням копії скарги до Житомирського апеляційного  суду.

 СУДДЯ: