Справа 22ц –10148 2010 рік Головуючий у 1 інстанції: Тарасенко С.В.
Категорія 57 Доповідач Пономарьова О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 липня 2010 р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.,
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Сироті Д.Є.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на рішення Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними та стягнення сум допомоги на оздоровлення за 2000-2009 роки,-
в с т а н о в и в :
Рішенням Центрально- Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 року частково задоволений позов ОСОБА_1. Стягнуто з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки у розмірі 5025 грн.. В задоволенні решти вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зокрема, апелянт зазначає, що здійснював виплати, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
В судовому засіданні апеляційної інстанції позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав клопотання про розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача, перевіривши матеріали цивільної справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне в її задоволенні відмовити, а судове рішення залишити без змін.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач перебуває на обліку в УПСЗН як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 3 групи (до 16 червня 2009 року був віднесений до постраждалих 2 категорії), у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХП).
Задовольняючи позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2007 - 2008 роки суд виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. При цьому суд виходив з розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.
З урахуванням фактично отриманих позивачем сум щорічної допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 5 025 грн..
Такий висновок відповідає вимогам закону.
Відповідно до абз. 2, 3 ч.4, ч.5, ч.7 ст.48 Закону № 796-ХП щорічна допомога виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії у розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем виплачена позивачу щорічна грошову допомога на оздоровлення у таких розмірах: за 2007 рік - 100 грн., за 2008 рік - 100 грн. у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
На звернення позивача щодо виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірах, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, відповідач відмовив листом від 4 березня 2010 року з посиланням на вказану постанову.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, яка значно менша, ніж встановлено Законом.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу, а не постанови № 562.
Законом № 796-ХІІ Кабінет Міністрів України не уповноважений на свій розсуд змінювати, у тому числі зменшувати, конкретні розміри компенсації і допомоги, зокрема допомоги на оздоровлення, встановлені цим Законом.
Частиною 1 ст.67 зазначеного Закону було встановлено, що конкретні розміри всіх передбачених ним доплат, пенсій та компенсацій підвищується Кабінетом Міністрів України відповідно до змін індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а її статтею 75 встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція України не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно - правовими актами змінювати положення законів.
Тому правильним є висновок суду першої інстанції щодо протиправності виплати відповідачем допомоги у розмірах, встановлених не Законом № 796-ХІІ, а підзаконним нормативним актом, оскільки такі дії призвели до істотного звуження прав позивача.
Крім того, положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати - абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від № 6-рп від 09липня 2007 року.
Таким чином, дії відповідача в частині виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення у розмірах менших ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірними.
Доводи апеляційної скарги відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації виплат сум на оздоровлення суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів правління для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом не розглядалися.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, в скарзі не наведено мотивів , які давали б підстави апеляційному суду для скасування або зміни судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
В частині відмови в задоволенні позову рішення суду не оскаржувалось.
Оскільки при прийнятті апеляційної скарги апелянту було відстрочено сплату судового збору з апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційною інстанцією, з відповідача належить стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 25,50 грн..
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в:
Апеляційну скаргу Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області відхилити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 30 квітня 2010 залишити без змін.
Стягнути з Центрально-Міського управління праці та соціального захисту населення Горлівської міської ради Донецької області на користь держави судовий збір в розмірі 25,50 грн. (розрахунковий рахунок – 31411537700004; отримувач – місцевий бюджет м. Донецька Ворошиловський район, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016; банк – ГУ ДКУ у Донецькій області).
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили .
Судді: