Справа 2-35/2010 року

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ     

12 березня   2010 року  

Буринський районний суд Сумської області

в складі :   головуючого       Міщенко В.Н.

при секретарі                        Ключник О.М.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в  залі суду м. Буринь    справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Путивльської громадсько-політичної газети"Путивльські відомості" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди  

ВСТАНОВИВ:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та Путивльської громадсько-політичної газети "Путивльські відомості" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги він мотивує тим, що 8 вересня 2009 року  відповідач ОСОБА_2 звернувся з відкритим листом до сесії Путивльської районної ради та редакції Путивльської громадсько-політичної газети "Путивльські відомості" де вказав, що ОСОБА_1 навесні 2009 року на загальних зборах 4 участку пайщиків Путивльського горпо "  на меня, как на противника этой преступной акции, накинулся с кулаками, несмотря даже на то, что мне уже было  73 года", що є , на його думку, недостовірним фактом та відомостями , які порочать позивача.

Також ОСОБА_1 вважає, що в статті під назвою" Сесии райсовета, газете Путивльськие   ведомости. Уважаемые депутаты. Уважаемая редакция!", опублікованій 30.09.2009 року в районній газеті "Путивльськие ведомости"  де вказано:" Нет сомнения, что вы все прекрасно знаете мудрую народную поговорку:" Чья б ни мычала, а его б молчала". Эта поговорка очень подходит к заявлению ОСОБА_3 в нашей районке от 5 сентября текущего года. Хотя ОСОБА_3 назвал эту корреспонденцию "Заявление Партии регионов в Путивльськом райсовете", но это воспринимается как его личное заявление", автор ОСОБА_2 розповсюдив відомості , що за час роботи ОСОБА_1 на посадах голови правління райспоживспілки з 1992 по 1996 рік та на посаді заступника голови райдержадміністрації з 1996 року по 1998 рік мало місце розкрадання кооперативної власності, що не відповідає дійсності та вдаряє по його репутації, як порядного громадянина. Також із змісту даної статті вбачається, що він не є лідером фракції  партії регіонів в районній раді, а це, на його думку, підриває його авторитет, як депутата.

Просить визнати недостовірною та  спростувати дану інформацію у точно такий же спосіб, як вона була поширена, зобов'язати відповідачів офіційно вибачитись перед ним не пізніше 15 днів з дня набрання рішенням законної сили через газету та стягнути  на його користь 5000 гривень моральної шкоди з відповідача ОСОБА_2

В ході розгляду даної  справи з зустрічним позовом  про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди до ОСОБА_1 звернувся ОСОБА_2, який вважає, у жовтні 2009 року в бюлетні "Комуніст Путивльщини" відповідач в принизливій , образливій і наклепницькій формі зробив заяву, в якій назвав позивача неграмотною людиною, невідомо яким чином  ставши  пайовиком, крикуном, який обслуговує чужі інтереси. Просить визнати неправомірними, такими що не відповідають дійсності, порушують право свободи, ганьблять його честь, гідність, ділову репутацію відомості, опубліковані в кореспонденції "Пусть рассудят пайщики" в бюлетні "Комуніст Путивльщини"№9(17 ) за 2009 рік та в позовній заяві ОСОБА_1 від 24.11.2009 року, просить відповідача вибачитись перед ним в залі суду та стягнути на його користь судові витрати та моральну шкоду в сумі 500гривень.Також просить визнати дії ОСОБА_1 на загальних зборах пайовиків Путивльського МСТ , як хуліганство в громадському приміщенні.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 частково змінив свої вимоги, відмовився від своїх вимог, щодо висловлювання відповідача в відкритому  листі до сесії Путивльської районної ради та редакції Путивльської громадсько-політичної газети "Путивльські відомості" від 8 вересня 2009 року, щодо конфлікту, який виник між ним та відповідачем, відмовився від матеріальних претензій до редакції газети. В іншій частині вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 також частково змінив свої вимоги. Відмовився від визнання дій відповідача на загальних зборах пайовиків Путивльського МСТ неправомірними, тобто хуліганством, та зменшив суму моральної шкоди до 100 гривнів та не настоює на вибаченні відповідача перед ним.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6,  дослідивши наявні в справі докази, суд вважає, що позов та зустрічний позов не можуть бути задоволені із слідуючих підстав.

Відповідно до положень   ст. 32,34 Конституції України, ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і не залежно від кордонів. Згідно рішень Європейського суду з прав людини «Лінгес проти Австрії» /1986/, «Обершлік проти Австрії», «Швабс проти Австрії», «Торгейсон проти Ісландії», які є джерелом права в Україні, свобода вираження поглядів є однією із основ демократичного суспільства і її здійснення по формі та змісту може навіть викликати почуття образи, неспокою /такою є вимога плюралізму/. Межі припустимої критики відносно політичного діяча, державних посадових осіб, керівництв та державних органів ширші, ніж відносно приватної особи. На відміну від останніх перші неминуче і свідомо виставляють себе, свої слова та вчинки на суворий суд як журналістів, так і широкої громадськості, відкривають себе для більш детального аналізу кожної дії та слова і, як наслідок, повинні проявляти до цього більшу терпимість.  Крім того, необхідно роз’єднувати факти, які можна довести, та оціночні судження, правдивість яких довести неможливо, а вимога довести правдивість оціночного судження є порушенням самої свободи поглядів. При цьому висловлення оціночних суджень, якщо вони не містять елементів образи особи, не може бути визнане проявом неправомірної поведінки.

В судовому засіданні було встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював головою Путивльського РПС, заступником голови райдержадміністрації ,в теперішній час працює начальником Управління пенсійного фонду у Путивльському районі, є депутатом районної ради та керівником фракції партії регіонів, тобто є особою публічною, у зв’язку з цим має широкі повноваження і  сприйняття суспільством – жителями району   – його поведінки через призму займаних ним  посад. У зв’язку з цим він повинен бути готовим до наявності критики з боку громадськості .

З пояснень у суді сторін та свідків вбачається, що в статті під назвою" Сесии райсовета, газете Путивльськие   ведомости. Уважаемые депутаты. Уважаемая редакция!", опублікованій 30.09.2009 року в районній газеті "Путивльськие ведомости", автором ОСОБА_2 було вказано " За бытность Е.И ОСОБА_1 было продано большинство имущества горпо и райпотребсоюза " , а також "Нет сомнения, что вы все прекрасно знаете мудрую народную поговорку:" Чья б ни мычала, а его б молчала". Эта поговорка очень подходит к заявлению ОСОБА_3 в нашей районке от 5 сентября текущего года. Хотя ОСОБА_3 назвал эту корреспонденцию "Заявление Партии регионов в Путивльськом райсовете", но это воспринимается как его личное заявление", що стало причиною звернення ОСОБА_1 з позовом, так як він вбачає, що вказаними словами його звинувачують в розкраданні майна та умисно не визнають керівником фракції партії Регіонів у районній раді, що є , на його думку, підривом його ділової репутації, посяганням на його честь, як порядного громадянина.

       Жодне з вказаних висловлювань, на думку суду , не є образою,  висказані в формі припущень та суджень, не ґрунтуються на жодних фактичних даних,. Як заявив відповідач ОСОБА_2 з даною статтею він звертався до місцевого органу самоврядування, прокурора з метою перевірки фактів незаконного продажу майна споживчої кооперації. Результати перевірки, на його думку мали б були доведені до громадськості через засоби масової інформації.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України  від 26 грудня 1997 року,  звернення громадянина чи групи осіб до правоохоронних органів про захист своїх прав від неправомірних дій інших осіб не може вважатись поширенням неправдивих відомостей і не може бути підставою для цивільно-правової відповідальності громадянина. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути ці звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. Згідно ст. 55 Конституції України кожен має право будь-яким не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно рішення Конституційного Суду України  від 10 квітня 2003 року у справі № 1-9/2003, № 8-рп/2003 /справа про поширення відомостей/ звернення громадян до правоохоронного органу, що містить певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими особами, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це іншими посадовими особами. Тому такі звернення не можуть вважатись  поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам посадової  особи.

Відповідно до статті 277 ЦК України та постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року „Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності, дійсності

Крім того у відповідності до статті 37 Закону України „Про пресу”, статті 65 Закону України "Про телебачення і радіомовлення", якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК України правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи, у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку, чим фактично і скористався позивач по справі.

З огляду на викладене суд не вбачає підстав для задоволення позову ОСОБА_1.

З цих же підстав, суд не може задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 про захист честі та гідності , який вважає, у жовтні 2009 року в бюлетні "Комуніст Путивльщини" відповідач в принизливій , образливій і наклепницькій формі зробив заяву опублікованій в кореспонденції "Пусть рассудят пайщики", в якій назвав позивача неграмотною людиною, невідомо яким чином  ставши  пайовиком, крикуном, який обслуговує чужі інтереси., що на його думку  не відповідає дійсності, порушує право свободи, ганьбить його честь, гідність, ділову репутацію

Викладені, події в статті є лише висловлювання автора, які не ґрунтуються на жодних фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані. З огляду на характер використання мовних засобів,  таких як - ?не грамотный человек..”;    ? по конкретному заказу..”    це є оціночні судження які відповідно до частини другої статті 47.1 Закону України "Про інформацію" не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

   Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України N 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" критична оцінка певних фактів..., не можуть бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Однак якщо при цьому допускаються образа чи порушення інших захищених законом прав особи (розголошення без її згоди конфіденційної інформації, втручання в приватне життя тощо), то це може тягти за собою відшкодування моральної шкоди..."

Оскільки в статті " Сесии райсовета, газете Путивльськие   ведомости. Уважаемые депутаты. Уважаемая редакция!", опублікованій 30.09.2009 року в районній газеті "Путивльськие ведомости"  та в статті "Пусть рассудят пайщики" в бюлетні "Комуніст Путивльщини"№9(17 ) за 2009 рік відсутня будь-яка образа на адресу позивачів то і підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної (немайнової) шкоди немає.

Згідно ст. 88 ЦПК України судові витрати сплачені позивачами  при подачі позову

Керуючись ст.ст. 297, 299, 277  ЦК України,  ст..14, 209, 212-215 ЦПК України, суд –

  ВИРІШИВ:  

 У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Путивльської громадсько-політичної газети"Путивльські відомості" про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди -відмовити.  

   Рішення  може бути оскаржено в апеляційному порядку до  Апеляційного суду Сумської області через Буринський районний суд шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

 Головуючий: