Справа № 22-1626 2007 р.                          Головуючий у 1 інстанції Кропліс Л.В.

Категорія 41                                                  Доповідач Спірідонова Л.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

22  серпня  2007  р.  Судова  палата  в  цивільних  справах  апеляційного  суду Кіровоградської області в складі:

Головуючого - Цотапенка В.І.

Суддів - Спірідонової Л.С., Чорнобривець О.С.

при секретарі - Шевченко Н.П. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою приватного підприємства "Стандарт-Сервіс" на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2007 року, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до приватного підприємства "Стандарт-Сервіс" про стягнення заборгованості по заробітній платі та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що до лютого 2007 року працював водієм зазначеного підприємства за останні три місяці йому не була виплачена заробітна плата, при звільненні розрахунок не проведено.

Просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 2401,19 грн., середньомісячну заробітну плату за затримку розрахунку в сумі 1600 грн., моральну шкоду.

У зв'язку з тим, що в процесі розгляду справи 17.05.07 р. заборгованість по зарплаті була погашена, позивач змінив позовні вимоги, просив стягнути за затримку розрахунку 3200 грн. та моральну шкоду в сумі 2000 грн.

Рішенням Ленінського районного суду від 25 травня 2007 року позовні вимоги задоволено частково.

З ПП "Стандарт-Сервіс" на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток з дня звільнення по день фактичного розрахунку в сумі 2401,28 грн., моральну шкоду в сумі 500 грн., судові витрати в сумі 16 грн.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду у зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Зазначається, що підприємство не мало змоги розрахуватись з позивачем в день звільнення, оскільки той був відсутній на роботі. Листом йому було запропоновано отримати розрахунок 19-21.02.07 року, але в бухгалтерію він не звернувся. Відповідно до цього моральна шкода йому не була завдана.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково, рішення суду в частині судових витрат - скасуванню з ухваленням нового рішення.

З матеріалів справи вбачається, щоОСОБА_1. працював водієм ПП "Стандарт-Сервіс" з 23.01.06 р. по 12.02.07 р. За листопад, грудень 2006 р. та січень 2007 року йому не була виплачена заробітна плата в сумі 2401 грн. 28 коп. В порушення вимог ст. 116 КЗпП України з позивачем в день звільнення розрахунок проведено не було.

Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги доводи позивача, що в день звільнення він був присутній на роботі, оскільки отримав саме 12.02.07 р. трудову книжку. Відповідач зазначені доводи не спростував.

Про те, що відповідач не мав наміру розрахуватись зОСОБА_1. невідкладно свідчить і той факт, що заборгованість по зарплаті йому була виплачена лише 17.05.2007 p., тобто пі$ля звернення позивача в суд.

Розмір відшкодування обраховано вірно по день фактичного розрахунку.

Відшкодування моральної шкоди відповідає вимогам ст. 237-1 КЗпП України, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження факт законних інтересів позивача.

Таким чином, в частині задоволення позовних вимог рішення суду є законним і обґрунтованим, підстав для його скасування немає.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Так, рішенням суду з ПП "Стандарт-Сервіс" на користьОСОБА_1. стягнуто судові витрати в сумі 16 грн. При цьому, суд не прийняв до уваги, що позовні вимоги про відшкодування судових витрат не заявлялись, а тому, вирішуючи дане питання суд вийшов за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. позивачі за позовами про стягнення заробітної плати від сплати держмита звільняються.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду згідно ст. 81 ч.3 ЦПК України і витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

Таким чином, помилково сплачені судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, а можуть бути повернуті позивачу на підставі ст. 83 ЦПК України.

Відповідно в цій частині рішення суду підлягає скасуванню.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.

Рішенням суду з відповідача на користь держави стягнуто держмито

(судовий збір) в сумі 42 грн. 50 коп. замість передбачених ч.1 ст. З Декрету КМУ

51 грн. та витрати наЛнформаційно-технічне забезпечення в сумі 22 грн. 50 коп.

замість 30 грн.       

Таким чином, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Керуючись ст. ст. 307,309, 313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення ленінського районного суду м. Кіровограда від 25 травня 2007 року в частині вирішення питання щодо судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення, яким з ПП "Стандарт-Сервіс" на користь держави стягнути судовий збір (держмито) в сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

Рішення суду в частині стягнень на користьОСОБА_1. середнього заробітку за затримку розрахунку та відшкодування моральної шкоди залишити без змін.

Рішення  набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців.