Справа № 2-2027/10  

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України  

  23 липня 2010 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого – судді Смірнової Н.А., за участю секретаря Яценко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Лозова Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області про зобов’язання здійснити перерахунок, нарахування, здійснити виплати недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «дітям війни», -  

В С Т А Н О В И В :  

  Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила суд зобов’язати Управління пенсійного фонду України в Лозівському районі здійснити їй перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком та провести відповідні нарахування і виплати на її користь недоплачену, як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 рік.  

Позовні вимоги позивачка обґрунтовувала наступним.  

Позивачка є пенсіонером за віком, має статус «Дитина війни». Всупереч діючого законодавства відповідачем протягом 2008-2009 років не виплачувалася доплата до пенсії в розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком.  

Представник відповідача надіслав до суду свої заперечення, в яких позов не визнав, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування  своїх доводів зазначив наступне.  

Відповідач вважає дії Управління Пенсійного фонду щодо невиплати позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” правомірним через невизначеність на законодавчому рівні органу, на який покладено обов’язок здійснення таких виплат особам, які мають статус «дитини війни», за рахунок яких коштів повинні здійснюватися ці виплати та який розмір мінімальної пенсії за віком необхідно застосовувати при обчисленні таких доплат. Враховуючи, що механізм реалізації положень статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише шляхом внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому відповідач зазначив на необґрунтованість доводів позову щодо застосування до спірних правовідносин ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених за цим Законом.  

Суд дослідивши матеріали справи, проаналізувавши  докази у їх сукупності, вважає, що  позов підлягає задоволенню частково  з наступних підстав.  

Позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року.  

Згідно із ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Даний факт підтверджується копією посвідчення позивачки № НОМЕР_1 проставленим в ньому штампом «Дитини війни».  

Відповідач не заперечує того факту, що Позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Враховуючи зазначений статус позивача, суд зазначає, що його соціальний захист регулюється Законом України «Про соціальний захист дітей війни».  

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

Виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону.  

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2008 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги частково обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни» викладено в наступній редакції. Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одного із законів.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10—рп/2008 року, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточні і не можуть бути оскарженими.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів ч.2 ст. 152 Конституції України, суд дійшов висновку, що з 22.05.2008 року УПФУ в Лозівському районі Харківської області повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.  

Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, до 22.05.2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним судом України, відповідач, здійснюючи позивачу доплати, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 01.01.2008року, з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», діяв на підставі та у відповідності з діючою нормою зазначених законів, а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2008 року  по 21.05.2008 року задоволенню не підлягає.            

Що стосується вимог позивача про зобов’язання відповідача виплачувати йому в 2009 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими, виходячи з наступного.  

Статтею 54 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» передбачено, що в 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірах, які діяли у грудні 2008 року.  

Рішення Кабінетом Міністрів України в 2009 році щодо обмежень виплати соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також рішення Конституційним Судом України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень не приймалося.  

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, суд дійшов висновку, що в 2009 році УПФУ в Лозівському районі Харківської області повинен був нарахувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 01.01.2009 року, оскільки згідно ст.. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік» прожитковий мінімум на одну особу, та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення у розмірах, які діяли у грудні 2008 року, тобто в розмірі 498 гривень.  

Отже, відповідач з 01.01.2009 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувати та здійснити позивачу доплату до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Між тим, позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року  по 31.12.2009 року підлягають задоволенню.            

Щодо доводів стосовно відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.  

Сторонами по справі не заперечується, що позивач, відповідно до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.  

Із довідки Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області вбачається, що позивачці  за 2008 рік грошові суми згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з травня по грудень 2008 року повинно було бути нараховане та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1170,60 грн., однак виплата була здійснена частково в розмірі 579,30 грн.  

Тому суд вважає, що за період з травня по грудень 2008 року позивачу необхідно виплатити з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії в сумі 591,30 грн.  

Що стосується 2009 року, то грошові суми згідно закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з січня по грудень 2009 року повинно було бути нараховане та виплачено підвищення до пенсії в розмірі 1792,80 грн., однак виплата була здійснена частково в розмірі 597,60 грн., тому суд вважає, що за період з січня по листопад 2009 року позивачу необхідно виплатити з урахуванням виплаченого підвищення до пенсії в сумі 1195,20 грн.  

Загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 1786,50 грн.  

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.  

Відповідно до частини першої статті 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.  

З огляду на викладене, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача щодо застосування положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.  

  Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення „Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Територіальним управлінням Пенсійного фонду України за місцем проживання ОСОБА_1 - є Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області.  

Тому до повноважень Управління Пенсійного фонду України в   Лозівському районі Харківської області   відноситься нарахування пенсії у розмірі, встановленому законодавством,  та виплата підвищення до пенсії позивачу.      

Суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не визначеності на законодавчому рівні питання відносно органу, на який покладено обов’язок здійснення виплат підвищення до пенсії особам, які мають статус дитини війни.  

Враховуючи викладене вище, суд прийшов до висновку, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни» покладено на Управління Пенсійного фонду України в   Лозівському районі Харківської області   , за місцем проживання позивача.  

Крім того, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії.  

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.  

За змістом ч.1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.  

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачу 30%  доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали свої повноваження без поважних причин.  

Порушення прав, осіб, які мають право на отримання доплати до пенсії, у відповідності за ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» тривало з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року і припинилося лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  

Крім того, у відповідності до ч.2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не нараховані суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.  

Таким чином, виходячи з наведеного, суд, не вбачає пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом свого права щодо отримання доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». При цьому, зауважує на те, що предметом оскарження є неправомірність дій Управління Пенсійного фонду України щодо не здійснення нарахування доплати до пенсії та її виплати не в повному обсязі, тобто ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою.  

Керуючись ст. ст.  22, 46, ч.2 ст. 152 Конституції України, ст.ст. 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України „Про Державний бюджет на 2008 рік”, Законом України «Про державний бюджет на 2009 рік», ст. ст. 2, 4, 6,10,11, 15, 60,213-215,218 ЦПК України,  суд, -  

В И Р І Ш И В :  

  Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лозівському районі Харківської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.  

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 цього Кодексу, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя:                       Н.А.Смірнова