справа №2-1367-1/07

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2007 року                    Святошинський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді   Черненко В.А.

при секретарі                                 Талько В.В.

з участю позивачки                       ОСОБА_1.,

відповідача                                    ОСОБА_2

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

встановив:

В березні 2007 р. ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом, в якому просить розірвати шлюб з ОСОБА_2, посилаючись на такі підстави: 12 листопада 1988 року було зареєстровано шлюб між нею ОСОБА_1. та відповідачем ОСОБА_2 Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Подальше спільне сімейне життя з відповідачем та збереження сім'ї вважає неможливим.

В попередньому судовому засіданні ОСОБА_1. позов підтримала і пояснила, що під час спільного життя з'ясувалось, що ми не можемо проживати разом, оскільки у нас різні характери та погляди на сімейне життя. Непорозуміння між нами привели до того, що ми з квітня 2006 року проживаємо окремо. З вказаного часу вони з чоловіком не ведуть спільного господарства, мають окремий бюджет і не підтримують подружніх стосунків. Спору про поділ майна не мають. Син, ОСОБА_3, буде проживати разом з матір'ю. Заперечує можливість примирення і просить розірвати шлюб, поклавши на відповідача судові витрати.

Відповідач позов визнав. Пояснив, шлюб зареєстрований з позивачкою носить формальний характер. З квітня 2006 року вони не підтримують стосунків з позивачкою і фактично мають своє особисте життя. Заперечує можливість примирення з позивачкою і просить розірвати шлюб.

З урахуванням визнання позовних вимог відповідачем, суд визнав за можливе, справу розглядати по суті в попередньому судовому засіданні.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

2

Відповідно до ст.110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст.112 Сімейного Кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 12.11.1988 р. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1. З квітня 2006 року сторони не ведуть спільне господарство, мають окремий бюджет і не підтримують шлюбних стосунків. Заперечують можливість примирення. За таких обставин суд дійшов висновку, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Витрати, пов'язані з оформленням розірвання шлюбу в органах РАГС, суд вважає за необхідне покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 110,112 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 10, 57, 60, 130, 174, 215 ЦПК України суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Шлюб, зареєстрований 12.11.1988 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відділі РАГС Леніградського району м. Києва , актовий запис № 2055, розірвати.

Стягнути з ОСОБА_2 при реєстрації розірвання шлюбу в органах РАГС держмито на користь держави 17 грн., звільнивши ОСОБА_1   від сплати державного мита.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.