ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2010 р. справа № 2-а-1766/10/0270 м. Вінниця
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни,
при секретарі судового засідання: Педорук Олесі Сергіївні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1, ОСОБА_2
відповідача : Євчук Г.М.,Горецького Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління МВС України у Вінницькій області, третя особа на стороні відповідача-начальник Головного управління МВС України у Вінницькій області генерал-майор міліції В.В. Нонік
про: зобов'язання вчинити певні дії
ВСТАНОВИВ :
У квітні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного Управління МВС України у Вінницькій області, третьої особи на стороні відповідача – начальника Головного Управління МВС України у Вінницькій області генерал-майора міліції Ноніка В.В. про визнання висновку атестаційної комісії та звільнення з органів внутрішніх рушення за порушення службової дисципліни незаконними, скасування наказів ГУМВС Вінницькій області №104 від 26.03.2010 р. та № 44о/с від 30.03.2010 р., поновлення на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Свої позовні вимоги позивач мотивує наступним.
Позивач працював в органах внутрішніх справ з січня 2001 року. На посаді виконуючого обов'язки начальника ІТТ Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області з серпня 2009 року.
Згідно наказу №104 від 26.03.2010 року, позивач був звільнений за грубі порушення вимог наказу МВС України від 20.01.2005 № 60 дск «Про затвердження інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання ОВС України та інструкції з організації конвоювання затриманих під варту осіб в ОВС України». Підставою звільнення стали результати перевірки працівниками 1-го відділу внутрішньої безпеки (у Вінницькій області) СВБ ГУБОЗ МВС від 25.03.2010 року. Зокрема, у кабінеті позивача було виявлено заборонені предмети: три мобільних телефони, чотири зарядні пристрої для мобільних телефонів, дві колоди гральних карт, поштову кореспонденцію затриманої особи, а в складовій кімнаті ІТТ- дві пляшки горілки та одноразові стаканчики. Також заборонені предмети були виявлені і у камерах затриманих. Свою вину позивач визнає, але не може погодитись із ступенем тяжкості та міри покарання за дисциплінарний проступок - такої як звільнення з органів внутрішніх справ.
З підстав, викладених у позовній заяві, позивач просить суд :
визнати висновок атестаційної комісії від 30 березня 2010 року про його невідповідність займаній посаді незаконним;
визнати дії відповідача щодо його звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни протиправними та скасувати накази ГУМВС України у Вінницькій області № 104 від 26.03.2010 р. та № 44о/с від 30.03.2010 р;
витребувати у відповідача довідку про середньомісячний та середньоденний заробіток позивача;
поновити його на роботі в Козятинському РВ ГУМВС України у Вінницькій області на посаді дільничного інспектора та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні позивач підтвердив обставини викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов.
Представник відповідача позовні вимоги не визнавав на підставі поданих в судове засідання заперечень.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши докази на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 працював органах внутрішніх справ з січня 2001 року. Відповідно до наказу № 604 від 10.12.2009 року на позивача було покладено виконання обов’язків начальника ІТТ Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області.
25.03.2010 року працівниками 1-го відділу внутрішньої безпеки (у Вінницькій області) СВБ ГУБОЗ МВС України було здійснено перевірку несення служби нарядом ІТТ Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області. Підчас перевірки були виявлені за грубі порушення вимог наказу МВС України від 20.01.2005 № 60 дск «Про затвердження інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання ОВС України та інструкції з організації конвоювання затриманих під варту осіб в ОВС України», а саме: у кабінеті начальника ІТТ було виявлено заборонені предмети: три мобільних телефони, чотири зарядні пристрої для мобільних телефонів, дві колоди гральних карт, поштову кореспонденцію затриманої особи, а в складовій кімнаті ІТТ дві пляшки горілки та одноразові стаканчики. Крім того , під час перевірки камер для затриманих осіб, було виявлено дві пляшки з рідиною із запахом спирту та порожню пляшку з запахом спирту, виготовлений кустарним способом пристрій з металевою пружиною та дротом з розеткою, зарядний пристрій для мобільних телефонів, електричний провід з оголеними кінцями, фотографії затриманих в кримінальному порядку осіб та одноразовий шприц з голкою.
Вищезазначені факти також підтверджуються матеріалами справи (а.с. 39-44).
Відповідно до ст. 7 Закону України від 20.12.1990 року №565-XII “Про міліцію”(із змінами і доповненнями) (далі –Закон №565-XII), міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури міністерства внутрішніх страв, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Права і обов’язки, організація роботи та структура підрозділів визначаються положеннями, які затверджуються Міністром внутрішніх справ України відповідно до Закону.
У своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.
Частинами першою, третьою та четвертою ст. 18 Закону №565-XII передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом “є” пункту 64 Розділу сьомого Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114 (із змінами і доповненнями) (далі - Положення), зазначено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України затверджується Верховною Радою України.
Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України від 22.02.2006 року №3460-IV (далі –Дисциплінарний статут), визначає сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Статтею 2 Дисциплінарного статуту передбачено, що дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Відповідно до наказу МВС України № 60 дск від 20.01.2005 року «Про затвердження інструкції про роботу ізоляторів тимчасового тримання ОВС України та інструкції з організації конвоювання затриманих під варту осіб в ОВС України», затримані та взяті під варту особи підлягають обшуку, а їх речі - огляду. Під час обшуку вилучаються: вогнепальна та холодна зброя, колюче-ріжучі предмети, персні, годинники, ордени, медалі та інші металеві предмети й цінності; скляний посуд, спиртні напої, гральні карти, поясні ремені, підтяжки, краватки, шнурки, шарфи; наркотичні, лікарські засоби й предмети медичного призначення, не дозволені медичним працівником для вживання й зберігання камерах; перець, сіль і продукти харчування понад установлені норми; грошу, облігації, ощадні книжки, акредитиви та інші цінні папери; документи й записи не дозволені для зберігання в камерах; ключі від замків. З метою вилучення заборонених для зберігання в камерах речей та предметів, що можуть бути використані для нападу, а також виявлення підкопів, руйнування стін ІТТ, пошкодження шлейфів засобів охоронно-попереджувальної сигналізації в обов’язковому порядку під час ранкової та вечірньої зміни чергових нарядів проводиться огляд камер та обшук утримуваних в ІТТ осіб.
Відповідно до своїх функціональних обов'язків, затверджених керівництвом Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області, позивач, наряду з іншими обов’язками , був зобов'язаний щоденно оглядати камери й здійснювати обшук осіб , які в них тримаються, а також огляд інших приміщень ІТТ з метою підтримання обладнання й технічних засобів охорони в справному стані, вилучати заборонені для зберігання в камерах предмети і речі.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про те , що позивачем дійсно скоєний дисциплінарний проступок.
З таким висновком погоджується також і позивач, про що він зазначає у своїй позовній заяві. (а.с.3)
Частиною першою ст. 5 Дисциплінарного статуту визначено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Частиною другою ст. 7 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Частиною першою ст.. 8 вищезазначеного статуту передбачено, що начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Таким чином посилання позивача , що він у другій половині дня здійснював конвоювання затриманих і був відсутній у приміщенні ІТТ, а тому про наявність там заборонених предметів він не знав, не звільняє його від відповідальності.
Види дисциплінарних стягнень передбачено ст. 12 Дисциплінарного статуту, а саме пунктом восьмим визначено звільнення з органів внутрішніх справ.
26.03.2010 було видано оперативний наказ про покарання працівників Козятинського РВ ГУМВМС України у Вінницькій області , № 104, який оскаржує позивач. Цим наказом на винних працівників було накладено стягнення у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ.(а.с.8)
Відповідно до частин першої-восьмої, десятої, п’ятнадцятої ст. 14 Дисциплінарного статуту щодо порядку накладення дисциплінарних стягнень передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється Міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.-ст. 4, 14 Дисциплінарного статуту керівник має видати наказ про проведення службового розслідування.
Судом встановлено, що 26.03.2010 року начальник 1-го ВВБ СВБ ГУБОЗ МВС України полковник міліції В.П.Горбонос доповів начальнику ГУМВС України у Вінницькій області генерал-майору Ноніку В.В. про результати перевірки Козятинського ІТТ та про виявлені там порушення. Своєю резолюцією начальник ГУМВС зобов’язав доповідача підготувати відповідний наказ.
Крім того, 26.03.2010 було проведено службове розслідування за результатами перевірки несення служби нарядом ІТТ Козятинського РВ ГУМВС України Вінницькій області, висновок якого затверджений начальником ГУМВС України у Вінницькій області. (а.с. 36-37).
Відповідно до п. 15 Інструкції особа, у відношення якої проводиться службове розслідування, має право: давати усні та письмові пояснення, заявляти клопотання, надавати докази по суті досліджуваних обставин; заявляти відводи у відношенні працівника, який проводить службове розслідування, подавати скарги на його дії чи рішення керівнику, який приймає рішення по суті і інформує заявника.
У висновку про службове розслідування за результатами перевірки несення служби нарядом ІТТ Козятинського РВ ГУМВС України Вінницькій області зокрема зазначається про те, що позивач від надання пояснень з приводу виявлених порушень відмовився на підставі ст.. 63 Конституції України.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Як вбачається з витягу з особової справи позивача (а.с. 28) за весь час проходження служби в органах внутрішніх справ позивач неодноразово заохочувався, проте до нього були також застосовані заходи дисциплінарного впливу.
Частиною 12 статті 14 Дисциплінарного статуту визначено, що у разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
У матеріалах справи міститься також протокол № 4 засідання профспілкового комітету профспілкової організації атестованих працівників Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 30.03.2010 року, у рішенні якого зазначається про те , що ОСОБА_1 дійсно допущені грубі порушення дисципліни, які заслуговують на притягнення до дисциплінарної відповідальності, але не пов’язаної із звільненням з органів внутрішніх справ. Таким чином профспілковий комітет не погодив звільнення позивача із органів внутрішніх справ. Неврахування керівництвом позивача цього факту є порушення процедури звільнення, проте само по собі не є підставою для скасування наказу про звільнення..
Крім того, у справі містяться матеріали атестації ОСОБА_1, проведеної 30 .03.2010 р. (а.с. 10, 29,32, 35).
Відповідно до розділу п’ять Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, атестація осіб середнього, старшого і вищого складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу і при звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року останньої атестації , а у виняткових випадках незалежно від цього строку.
Відповідно до рішення атестаційної комісії, оформленої протоколом № 1 проведення атестування співробітників Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 30 березня позивач був визнаний таким що не відповідає займаній посаді та підлягає звільненню з органів внутрішніх справ за порушення дисципліни.
Щодо правомірності проведення атестування, то у матеріалах справи міститься висновок службового розслідування по факту неправомірності проведення атестування співробітників Козятинського РВ ГУМВС України у Вінницькій області від 30.03.2010 року, (а.с. 32,34, 35) у якому зокрема зазначається , що атестування було проведено відповідно до вимог наказу МВС України №181 від 22.03.2005 р. При проведенні атестування було вислухано думки членів атестаційної комісії, пояснення осіб, яких атестують , отримано від них рапорт з приводу непогодження з рішенням атестаційної комісії, однак будь-яких претензій щодо проведення атестації та щодо дій членів комісії від позивача не надходило.
Посилання позивача на порушення відповідачем норм КЗпП України суперечать нормам чинного законодавства, так як відносини про проходження служби в органах внутрішніх справ не є трудовими, а правовідносинами у сфері проходження публічної служби, і щодо них застосовується спеціальне законодавство, тому всі питання щодо звільнення (поновлення на службі), стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають вирішенню відповідно до Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ , а не норм Кодексу законів про працю України.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 69 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач на виконання свого обов’язку, визначеного ч.2 статті 71 КАС України, спростував позовні вимоги позивача надавши суду відповідні заперечення та докази, на підтвердження правомірності прийняття оскаржуваних наказів.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 06.08.10
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна