Справа № 2а-3918/10/2570
ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 липня 2010 р. м. Чернігів
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючої судді Гром Л.М.
при секретарі Тищенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
В С Т А Н О В И В :
20.07.2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області та просить суд визнати неправомірною дію старшого виконавця відділу державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 по винесенню постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2010 року (ВП 16722263) та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2010 року відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області (ВП 16722263). Свої вимоги обґрунтовує тим, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2010 року є неправомірним, так як не відповідає вимогам ст. ст. 37, 76, 87 Закону України «Про виконавче провадження». В результаті чого не виконано рішення Чернігівського окружного адміністративного суду по справі 2а-11431/09/2570.
В судове засідання сторони не з’явились, про час та місце розгляду справи сповіщались завчасно та належним чином. Позивач в позовній заяві просить суд розглянути справу за його відсутності. Від відповідача надійшли на адресу суду письмові заперечення, в яких відповідач просить суд відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.
На підставі ч.3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30 липня поточного року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 04.08.2010 року, про що повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов задоволенню підлягає з наступних підстав.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно заперечень відповідача, 18.01.2010 року згідно ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-11431/09/2570 від 17.11.2009 року, виданого Чернігівським окружним адміністративним судом про зобов'язання військової частини А 1479 надати ОСОБА_3 інформацію про індексацію грошових доходів при виплаті грошового забезпечення за період проходження військової служби у військовій частині А 1479.
Добровільний термін виконання встановлено до 24.01.2010 року. В добровільний термін рішення суду не виконане. Дане рішення має зобов'язальний характер. Загальний порядок виконання рішень, що мають зобов'язальний характер обумовлено ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження».
В зв'язку з тим, що резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, була незрозумілою до Чернігівського окружного адміністративного суду була направлена заява згідно ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» про роз'яснення рішення суду.
У роз'ясненні рішення суду державному виконавцю було відмовлено. 09.04.2010 року до військової частини А 1479 направлено розпорядження з наданням терміну виконання до 18.04.2010 року
Оскільки боржником є юридична особа і рішення неможливо виконати без участі боржника то згідно ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» 06.05.2010 року на боржника (військова частина А 1479) накладено штраф у розмірі 340,00 грн. та направлено розпорядження з встановленням нового строку виконання рішення суду до 15.05.2010 року.
В термін до 15.05.2010 року рішення суду не виконане. Згідно ст. 87 Закону України «Про виконавче провадження» на боржника - юридичну особу накладено штраф у розмірі 510,00 грн.
Згідно ч. 3 статті 87 Закону України «Про виконавче провадження» при подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону. Відповідно до ст. 27 Кримінально-процесуального кодексу України суддею (судом) порушуються кримінальні справи про злочини приватного обвинувачення, передбачені ст. 125, ч. І ст. 126 та ст. 356 Кримінального кодексу України щодо дій, якими заподіяно шкоду правам та інтересам окремих громадян, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі право підтримувати обвинувачення. Отже клопотання перед судом про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відділом державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції порушити неможливо.
Оскільки дане рішення неможливо виконати без участі боржника, та передбачені штрафні санкції застосовані то, згідно ч. 3 ст. 76 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається до суду, що видав виконавчий документ.
20.05.2010 року згідно п. 11. ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий лист № 2а-1143/09/2570 від 17.11.2009 року повернуто до Чернігівського окружного адміністративного суду.
Суд не може погодитись з такою думкою відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 606-XIV), виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Відповідно до ст. 4 Закону № 606-XIV заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на майно боржника; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.
Згідно ст. 5 Закону № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Суд приходить до висновку, що відповідач не в повному обсязі виконав вимоги ст. 88 вищезазначеного Закону, тому неправомірно було винесено постанову про закриття виконавчого провадження та направлення виконавчого документу до суду.
При прийнятті оскаржуваної постанови про закінчення виконавчого провадження відповідач посилається на п.11 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон), зокрема, виходить з того, що боржник – військова частина з поважних причин не в змозі виконати судове рішення у спосіб та в порядку визначеному у виконавчому листі, а рішення без боржника виконати неможливо.
Відповідно до п.11 ст.37 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у випадку повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Згідно ст. 76 Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання. Якщо після цього рішення не буде виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, а на боржника державним виконавцем накладається штраф у сумі двократного розміру витрат на проведення виконавчих дій у порядку, встановленому частиною другою статті 87 цього Закону.
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Судом встановлено, що відповідачем виносились постанови про накладення штрафу від 06.05.2010 року та від 17.05.2010 року на суму 340 грн. та 510 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 88 Закону України, від 21.04.1999, № 606-XIV «Про виконавче провадження» разі наявності ознак злочину у діях особи, яка умисно перешкоджає виконанню рішення чи іншим чином порушує вимоги законодавства про виконавче провадження, державний виконавець складає акт про порушення і надсилає до відповідних правоохоронних органів подання про притягнення винної особи до кримінальної відповідальності.
Таким чином Суд приходить до висновку, що відповідачем не в повній мірі були виконані дії по виконанню рішення суду.
Керуючись ст. ст.17, 18, 41, 70, 71, 104, 122 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В :
Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Визнати неправомірними дії старшого виконавця відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області ОСОБА_2 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2010 року (ВП 16722263).
Скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.05.2010 року відділу Державної виконавчої служби Ічнянського районного управління юстиції Чернігівської області (ВП 16722263).
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі, особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Гром Л.М.