02.07.10 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2010 р. справа № 2а-1695/10/0470
м. Дніпропетровськ
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Барабаш М. В., < Текст >
при секретаріШенкунісі А.О.,
за участю:
прокурора Цяцьки О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
Прокурор м. Тернівки Дніпропетровської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області (далі – позивач) до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області (далі – відповідач), в якому просить зобов’язати відповідача включити до актів щомісячної звірки витрати на виплату і доставку на поховання ОСОБА_4 в розмірі 571,08 грн. для відшкодування на централізованому рівні.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року прокурори та їх заступники мають право звертатися до суду з позовними заявами в інтересах держави. Прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначають, у чому саме відбулося або може відбутися порушення матеріальних, або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції. Згідно статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII, представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формами представництва, зокрема, є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав і свобод іншої особи, невизначеного кола осіб, прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави, участь у розгляді судами справ.
В обґрунтування позову зазначено, що відповідач не приймає до щомісячного акту звірки відшкодування суми виплаченої та доставленої допомоги на поховання ОСОБА_4 у розмірі 571,08 грн., яка виплачувалась Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області відповідно до ст.53 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» № 1788-ХІІ від 05.11.1991 року. Представник позивача в судове засідання не з’явився, надав суду клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності його представника та позовні вимоги задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши суду клопотання, в якому просить розглянути справу за відсутності його представника, при цьому надав суду заперечення, в якому зазначив, що відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» №1105-Х від 23.09.1999 року (далі – Закон №1105-Х) Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві здійснює виплату допомоги на поховання пенсіонерів лише у разі встановлення причинного зв’язку з нещасним випадком або професійним захворюванням, тобто причинний зв'язок смерті ОСОБА_4 з одержанням каліцтва або іншим ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Дослідивши письмові докази по справі, чине законодавство, заслухавши пояснення прокурора, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_4, який отримував пенсію по інвалідності внаслідок професійного захворювання у розмірі 283,30 грн. Відповідно до довідки позивача №235/06-35 від 06.07.2009 року сума допомоги на поховання ОСОБА_4, виплаченої Управлінням Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області, складає 566,60 грн., поштовий збір – 4,48 грн. На звернення позивача, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області відмовилося включити в щомісячний акт звірки суму витрат на допомогу на поховання та витрат на її доставку для відшкодування цієї суми на централізованому рівні.
Статтею 1 Закону України від № 16/98 від 14 січня 1998 року «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 16/98) встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування –це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
У статті 25 Закону № 16/98-ВР перелічені види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Усі види страхування, крім медичного, включають в себе допомогу на поховання. Так, зокрема, до пенсійного страхування входить допомога на поховання пенсіонерів; до страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, –допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); до страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання –допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону № 1105 Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов’язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов’язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку він у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або в разі його смерті, виплачувати відповідні кошти йому або особам, які перебували на його утриманні; організовувати поховання померлого, відшкодовувати вартість пов’язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов.
Відповідно до частини 8 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.
Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі –Порядок), затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 826 від 11 липня 2001 року , регулює питання відшкодування Фондом таких витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких наведено Кабінетом Міністрів України (пункт 2 Порядку). Організація поховання працівника, який загинув на виробництві або помер у лікарні під час лікування отриманої на виробництві травми, проводиться страхувальником (пункт 5 Порядку).
Згідно з абзацом 2 частини 9 статті 34 Закону № 1105 у разі смерті потерпілого, який одержував страхові виплати і не працював, розмір відшкодування шкоди особам, зазначеним у статті 33 цього Закону, визначається виходячи із суми щомісячних страхових виплат і пенсії, які одержував потерпілий на день його смерті, з відповідним коригуванням щомісячних страхових виплат згідно із статтею 29 цього Закону. Причинний зв’язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону № 16/98, частини 2 статті 24 Закону № 1105 вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Аналіз норм Закону № 1105, який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві осіб, та зазначеного вище Порядку, затвердженого на виконання частини 8 статті 34 цього Закону, дає підстави вважати, що Фонд зобов’язаний відшкодовувати виплачені іншими страховиками суми допомоги на поховання лише тих осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, тобто за умови наявності причинного зв’язку їх смерті з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
Слід зазначити, що положення пункту 4 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов’язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв’язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 4 березня 2003 року № 5-4/4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року № 376/7697, яким зобов’язано Фонд відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на допомогу на поховання сім’ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, котра отримувала пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суперечить положенням Закону № 1105.
Так, зокрема, стаття 21 цього Закону пов’язує виникнення такого обов’язку у Фонду зі смертю працівника, а не з отриманням померлим, який не працював, зазначеної вище пенсії.
В матеріалах справи міститься лист Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області №2330 від 07.07.2009р. в якому зазначено, що у зв’язку з відсутністю документів, що підтверджують причинний зв'язок смерті гр. ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом або професійним захворюванням, а також документів, що обгрутновують витрати на доставку, відповідач не бере до відшкодування витрати за цим позовом.
Оскільки, доказів на підтвердження причинного зв’язку смерті ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я суду не надано, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для відшкодування понесених витрат на поховання ОСОБА_4 та доставку за рахунок відповідача.
Частина 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом у їх переконливості.
Положення ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 даного Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіривши законність та обґрунтованість дій відповідача, суд вважає, що при відмові прийняти до щомісячного акту звірки суми витрат на допомогу на поховання ОСОБА_4 та витрат на її доставку, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволені адміністративного позову прокурора м. Тернівки Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Тернівці Дніпропетровської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Тернівці Дніпропетровської області про зобов’язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, встановлені ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 15 червня 2010 року.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >
М.В. Барабаш
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >