Копія
Україна
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 серпня 2010 року Справа № 2а-1745/10/1170
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.
за участю представників:
- від позивача –Домантович А.М.,
- від відповідача –не з’явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд»до відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанов.
Обставини справи:
Державне підприємство «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд»(надалі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції (надалі - відповідач) про визнання неправомірним дій старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції Стеблини О.В. при винесені постанов б/н від 26.12.2008р. та б/н від 29.01.2010р; визнання нечинною та скасування постанови б/н від 26.12.2008р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 51539,45 грн.; визнання нечинною та скасування постанови б/н від 29.01.2010р. про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н від 26.12.2008р.; визнання нечинною та скасування постанови б/н від 10.03.2010р. про перевірку виконавчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26.12.2008р. відповідачем прийнято постанову про стягнення з позивача виконавчого збору за примусове виконання рішення управління пенсійного фонду України в Долинському районі №22 від 01.09.2008р.
Позивач зазначає, що стягнення виконавчого збору є безпідставним, оскільки грошові кошти зазначені у рішенні управління пенсійного фонду України в Долинському районі №22 від 01.09.2008р. він добровільно сплатив.
Крім того, позивач зазначає, що 25.04.2008р. ухвалою господарського суду Кіровоградської області по справі №05-01/184/6-12а/10 було поновлено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, що відповідно до п. 8 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»зумовлює обов’язкове зупинення виконавчого провадження .
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.
Представником відповідача подано письмові заперечення на позов, яким позовні вимоги не визнаються з тих підстав, що дії посадових осіб відповідача у спірних правовідносинах здійснені у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження», а тому підстави для задоволення позову відсутні.
В судовому засіданні 06.08.2010 року на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 11.08.2010р.
Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003р. №1058 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Вимога про сплату недоїмки або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст. 24 вказаного Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
Згідно ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитися, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк відповідно до статті 24 цього Закону.
Статтею 46 вказаного Закону передбачено, що у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом, а в разі невиконання рішення немайнового характеру в строк, встановлений для добровільного його виконання, з боржника після повного виконання рішення в тому ж порядку стягується виконавчий збір у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - громадянина і в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - з боржника - юридичної особи.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.
01 вересня 2008 року УПФУ в Долинському районі прийнято рішення №22 (а.с. 11) про застосування фінансових санкцій та нарахування пені про стягнення з позивача заборгованості по пені та фінансових санкцій.
Вказане рішення було передане для примусового виконання до відповідача.
07 жовтня 2008 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання рішення УПФУ та надано боржнику –позивачеві по справі, строк до 14.10.2008р. для добровільного виконання рішення.
Згідно ухвали господарського суду Кіровоградської області №05-01/184/6-12а/10 від 25.04.2008р. (а.с. 17-18) поновлено провадження у справі про банкрутство.
26 грудня 2008 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 51539,49 грн. (а.с. 7). Доказів отримання позивачем даної постанови відповідач не надав.
29 січня 2010 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н від 26.12.2008р.
Постанова про стягнення з позивача виконавчого збору на адресу позивач надійшла лише 19.02.2010р.
Після отримання оскаржуваної постанови позивач звернувся до керівника відповідача зі скаргою на дії державного виконавця (а.с. 9).
Постановою про перевірку виконавчого провадження від 10.03.2010р. (а.с. 20) в задоволенні скарги було відмовлено.
Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»необхідними передумовами для стягнення виконавчого збору є невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання та наявність фактично вжитих державним виконавцем заходів з примусового виконання рішення, наслідком яких є стягнення суми або вартості майна боржника, яке передане стягувачу за виконавчим документом.
В даному випадку винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 26.12.2008р. є безпідставним, а дії державного виконавця по стягненню виконавчого збору суперечать положенням ст. 46 Закону України «Про виконавче провадження»у зв’язку з наступним.
По-перше, суму заборгованості позивач сплатив в добровільному порядку, що підтверджується платіжними дорученнями №427 від 09.09.2008р., №426 від 09.09.2008р., №468 від 09.10.2008р., №467 від 09.10.2008р., №507 від 24.11.2008р. (а.с. 12-16).
По-друге, відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження»заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на майно боржника;
2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника;
3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
4) інші заходи, передбачені рішенням.
Представником відповідача не надано доказів, які б свідчили про вжиття заходів з примусового виконання рішення №22 від 01.09.2008р. наслідком яких стало стягнення 51539,45 грн.
При цьому державний виконавець приймаючи постанову про стягнення виконавчого збору в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»не пересвідчився чи отримана позивачем копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.
З огляду на викладене вище, суд, перевіривши відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України дії відповідача щодо прийняття постанови про стягнення виконавчого збору, дійшов висновку, що вони вчиненні не у спосіб передбачений Законом України «Про виконавче провадження»та без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вказані дії підлягають визнанню неправомірними, а постанови №б/н від 26.12.2008р. про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 51539,45 грн. та №б/н від 29.01.2010 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н від 26.12.2008р. підлягають скасуванню.
Вимога позивача про визнання нечинною та скасування постанови б/н від 10.03.2010р. про перевірку виконавчого провадження задоволенню не підлягає враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до чч. 1 та 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Позивачем в порушення вказаних норм КАС України не наведено доводів та не зазначено жодного доказу на обґрунтування вимоги про скасування постанови від 10.03.2010р. При цьому суд враховує, що прийняття вказаної постанови не позбавило позивача можливості звернення до суду з позовом про відновлення порушеного права.
Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції при винесенні постанов №б/н від 26.12.2008 року та б/н від 29.01.2010року.
Винати нечинною та скасувати видану відділом державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції постанову №б/н від 26.12.2008 року про стягнення з Державного підприємства "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" виконавчого збору у розмірі 51539,45 грн.
Винати нечинною та скасувати видану відділом державної виконавчої служби Долинського районного управління юстиції постанову №б/н від 29.01.2010 року про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови б/н від 26.12.2008р.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Присудити позивачеві судові итрати з державног бюджету в розмірі 1,70 грн.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено 09.08.2010р.
Суддя –підпис.
З оригіналом згідно:
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду Пасічник Ю.П.