Справа  № 2-3480  

2010 рік    

Р І  Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

03 серпня 2010    року                         Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді - Кайро І.А. при секретарі - Рябцевої А.С., за участю позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни  

  В С Т А Н О В И В :  

    Позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни.  

  Вимоги мотивовані тим, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1  

  Відповідачці належить квартири АДРЕСА_1  

  25 червня 2010 року між ними було укладено договір міни, згідно якого вони обмінялися вищезазначеними квартирами, який був ними підписаний. Оскільки даний договір підлягає нотаріальному посвідченню, вони повинні були звернутися до нотаріальної контори. Скільки відповідачка у теперішній час відмовляється звертатися до нотаріуса для посвідчення вищезазначеного договору, він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.  

Відповідачка у судове засідання не явилася, про день та час розгляду справи сповіщена належним чином   . від неї на адресу суду надійшла заява у якій вона просить суд розглянути справу у її відсутності.  

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши думку позивачки, вважає, що у задоволенні даного позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.    

У відповідності до ч.3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  

Ч.4 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом  

Ч.1 ст.. 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним.  

Згідно ч.2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такій договір дійсним.  

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаній судом недійсним.  

Відповідно до ч. 3 ст. 334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.  

У відповідності до ч.3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.  

Згідно ч.4 ст. 715 ЦК України, право власності на обмінювані товари переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.  

При цьому судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло від 11 квітня 1997 року, ОСОБА_1 належить квартира АДРЕСА_1  

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 31 січня 2002 року, ОСОБА_2 належить квартири АДРЕСА_1  

Згідно копії договору міни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обмінялися належними їм на праві власності квартирами, та даний договір підписаний сторонами.  

При цьому суду у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України не було доведено,факту повного або часткового виконання спірного договору міни.  

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин. У даному випадку між сторонами фактично відсутній спір про право, у зв’язку з чим у задоволенні позову  повинно бути відмовлено.  

  На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки у супереч вищевикладеним нормам закону між сторонами не відбулося ні повне, ні часткове виконання договору, та договір не був посвідчений нотаріально,то даний договір міни фактично укладений не був, та більш того у відповідності до ч.1 ст. 220 ЦК України даний договір є нікчемний, у зв’язку з чим вимоги позиваки про визнання даного договору дійсним не засновані на законі, у зв’язку з чим у задоволенні даного позову повинно бути відмовлено.    

  На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,212-215 ЦПК України, ст. ст.. 209,210,715,716 ЦК України, суд  

В И Р І Ш И В:  

    У задоволенні позовних вимог   ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору міни   – відмовити.  

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку через Ялтинський міський суд  АРК у порядку встановленому ст. ст. 294, 296 ЦПК України.  

  СУДДЯ