У  Х  В  А Л  А  

  І  М  Е  Н  Е  М     У  К  Р  А  Ї  Н  И  

  11 серпня 2010 року                                                                                                  місто Рівне  

Колегія суддів   судової палати в цивільних справах Апеляційного  суду Рівненської області в складі:  головуючого  Буцяка З.І.,  

                    суддів Хилевича С.В., Собіни І.М.  

                    з участю секретаря судового засідання Омельчук А.М.,  

                    сторін  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за  апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року в цивільній справі за позовом Житлово-комунального підприємства „Західне” м. Рівне до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Житлово-комунального підприємства „Західне” м. Рівне про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди,  

  в с т а н о в и л а :  

  Рішенням Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року позов Житлово-комунального підприємства „Західне” м. Рівне до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги задоволено частково. З відповідача на користь ЖКП „ Західне” в межах трирічного строку позовної давності  стягнено 2210, 07 грн. заборгованості за надані  житлово-комунальні послуги та 81 грн. судових витрат у справі.  

ОСОБА_1 у задоволенні  зустрічного позову до Житлово-комунального підприємства „Західне” м. Рівне про захист прав споживача та відшкодування 1 грн. моральної шкоди відмовлено за безпідставністю позовних вимог.  

В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що ухвалене судом рішення  не відповідає вимогам закону. Суд відхилив усі його докази, не давши їм належної оцінки в рішенні. Вирішуючи спір на користь ЖКП, суд проігнорував відсутність доказів про наявність самого зобов’язання між сторонами, розрахунків тарифу, законного рішення про затвердження тарифу, відсутність платіжних документів,  а також доказів про фактичні витрати самого комунального підприємства.  

Покликаючись на ці обставини, апелянт просив апеляційний суд рішення місцевого суду скасувати й ухвалити у справі нове рішення про задоволення його зустрічних позовних вимог.  

Заслухавши суддю–доповідача, пояснення осіб,  які беруть участь у справі і з’явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.  

Задовольняючи позовні вимоги ЖКП „Західне” частково на суму 2210, 07 грн. в межах трирічного строку позовної давності, суд першої інстанції правильно виходив з наступного.  

Відповідно до ст. 179 ЖК Української РСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями (зараз – Правил  користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків).  

Частиною 1 ст. 10 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572, встановлено, що утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів її власників.  

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та згаданих Правил власники приватизованого житла у багатоквартирних будинках (до них належать і власники квартир у кооперативних будинках та викуплених квартир) є співвласниками всіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і повинні сплачувати свою частку витрат у загальних квартирах на утримання будинку (житла) та прибудинкової території пропорційно до займаної площі. Послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій зобов’язані сплачувати як квартиронаймачі, так і власники викуплених та приватизованих квартир.  

Пунктом 7 ч. 2 „Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків”, затверджених Постановою КМ України від 8 жовтня 1992 року за № 572 встановлено, що власники, наймачі, орендарі квартир зобов’язані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.  

З урахуванням викладених обставин та відповідно до правил ст.ст. 11 і 509 ЦК України відсутність між сторонами договірних відносин не є підставою для звільнення відповідача від оплати наданих послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, оскільки такий обов’язок на власника житла по їх оплаті прямо покладений законом та Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків.  

Згідно з вимогами ст. 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 як власник квартири АДРЕСА_1 допустив заборгованість перед ЖКП за надані послуги з утримання житла та прибудинкової території.  

Достовірних доказів про те, що послуги з утримання житла та прибудинкової території ЖКП надавалися йому не в повному обсязі чи неякісно, у матеріалах справи немає.  

Тому за таких обставин місцевий суд законно й обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ЖКП „Західне” частково на суму 2210, 07 грн. в межах трирічного строку позовної давності та відмовив ОСОБА_1 у задоволенні його зустрічного позову до Житлово-комунального підприємства „Західне” м. Рівне про захист прав споживача та відшкодування 1 грн. моральної шкоди за їх безпідставністю.  

У зв’язку з викладеним апеляційний суд підстав для скасування ухваленого у справі рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, не вбачає.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 60, 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -  

  у  х  в  а  л  и л а :  

  Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.  

Рішення Рівненського міського суду від 6 травня 2010 року залишити без змін.  

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

  Головуючий  

             Судді: