Судове рішення #10420321

                                                                                                                        Справа № 2-1742/2010

                                                                              

                                                                         РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                         

     16 червня 2010 року Авдіївський міський суд Донецької області у складі судді Мєлєшак О.В.,  секретаря судового засідання Русецької Г.О.,  позивача ОСОБА_1,  розглянувши  у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Авдіївка з застосуванням технічного засобу “Оберіг” у заочному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про захист прав споживачів, визнання вимоги про збільшення відсоткової ставки неправомірною, зобов”язання вчинити певні дії, суд, -

                                                                  ВСТАНОВИВ:

           Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ЗАТ КБ “Приватбанк”  про захист прав споживача. Обгрунтував вимоги тим, що 26 грудня 2007 року між ним  та банком було укладено два  кредитних договора № DOKOG40000002646 та № DOKOG50000002646 умовами останнього  визначено, що позивач отримує кредит у розмірі 31815,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,25% щомісячно, щомісячна плата за кредитом та відсотками встановлена у сумі 407,59 грн. Зазначив, що умови договору ним виконувались належним чином. Однак відповідач, у порушення вимог п.2.3.1. договору, 11.01.2009 року повідомив про майбутнє збільшення процентної ставки з 01 лютого 2009 року до 30% річних. Незважаючи на його неодноразові звернення до відповідача, щодо припинення дій, пов”язаних з порушенням умов договору, відповідач не реагував, а почав здійснювати нарахування підвищенної процентної ставки та зараховувати його шомісячні платежі в рахунок погашення підвищенних відсотків, внаслідок чого штучно збільшували заборгованість за тілом кредита. Про наявність заборгованості він дізнався з листів банку, направлених на його адресу. Окрім зазначених повідомлень, банк, застосовуючи нечесну підприємницьку практику, почав надсилати на його адресу вимоги з достроковим повернення кредиту,  накладення арешту на квартиру та проголошував про намір здійснити інші примусові дії.  

           Посилаючись на зазначені обставини, позивач  просив визнати вимогу відповідача про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором № DOKOG50000002646 від 26.12.2007 року з 01.02.2009 року з 1,25% щомісячно до 30% -неправомірною. Зобов”язати відповідача припинити дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою щодо вимоги про дострокове повернення кредиту через відсутність згоди на збільшення відсотків за кредитним договором, зобов”язати відповідача провести зарахування сплачених ним щомісячних платежів відповідно до умов договорів № DOKOG50000002646 та № DOKOG40000002646 у редакції станом на 26 грудня 2007 року.  

             У судовому засіданні позивач вимоги та доводи позовної заяви підтримав. Додав, що про наявність порушень умов кредитного договору неодноразово письмово повідомляв відповідача, який на його звернення по суті не реагував, а лише надсилав на його адресу письмові повідомлення, застосовуючи нечесну підприємницьку практику під страхом накладення арешту на квартиру та дострокового погашення кредиту, примушував його до згоди на сплату підвищенних відсотків. Також зазначив, що щомісячно він здійснював сплату за кредитами відповідно до умов договорів, тобто в розмірах без врахувань підвищенної відсоткової ставіки. Однак відповідач здійснював зарахування сум на погашення підвищенних відсотків, внаслідок чого штучно, з вини банку виникла заборгованість за кредитом.  

              Відповідач до суду не з”явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що в матеріалах справи є повідомлення, про вручення поштового відправлення 20.05.2010 року. З врахуванням думки позивача, суд розглянув зазначену справу у заочному порядку.  

      Суд, заслухавши позивача, дослідивши докази, встановив наступні обставини та правовідносини.  

       26.12.2007 року позивач уклав з відповідачем договір про іпотечний кредит № DOKOG40000002646 відповідно до умов якого відповідач зобов”язався надати позивачу  на умовах цього договору грошові кошти в сумі 159075,00 гривень, а позивач прийняв на себе зобов”язання сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 15% річних зі строком повернення до 26.12.2037 року.  

       Між тими ж сторонами того ж дня був укладений кредитний договір № DOKOG50000002646 п.7.1 якого передбачено, що банк зобов”язався надати позичальникові кредитні кошти у розмірі 31815,00 гривень на споживчі цілі зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.  

      Цим же пунктом визначено, що погашення заборгованості за кредитом здійснюється  щомісячно в період сплати позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 407,59 грн. для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості по кредиту та відсоткам.  

      Як вбачається з наданих позивачем квитнацій, останній належним чином у строки обумовлені договорами щомісячно здійснював повернення кредиту та відсотків за їх користування.  

          Таким чином, судом встановлено, що позивач у строки та у повному обсязі виконував умови укладених ним кредитних договорів.

         Пунктом 2.3.1 договору від 26.12.2007 року №  DOKOG50000002646 сторони обумовили випадки та процедуру зміни процентної ставки.

       Так, зазначили, що банк в односторонньому порядку має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон”юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більш ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленої НБУ на момент укладення данного договору; зміни облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредиту банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ).  

        При   цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки банком у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд, середньозважена ставка по кредиту або пропорційно збільшенню курсу долара США.  

         Таким чином, сторони обумовили  процедуру зміни процентної ставки відповідно до якого відповідач мав повідомити позичальника протягом 7 днів з дати вступу зміненої процентної ставки та здійснити її збільшення в межах збільшення ставки НБУ.    

   Відповідач 25.12.2008 року листом № 20.1.3.2/6-43816 повідомив позивача про зміну відсоткової ставки  за кредитним договором  DOKOG50000002646 від 26.12.2007 року, починаючи з 01 лютого 2008 року  до 30%.  

       Цим же листом позивачу пропонувалось у разі не згоди з вказаними змінами кредитного договору не пізніше ніж до 20.01.2009 року надати письмове повідомлення про незгоду зі зміненими умовами кредитування та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.  

      Позивач не погодився з вимогою про збільшення відсотковою ставки, про що письмово повідомив відповідача, що вбачається з листів -відповідей  адресованих позивачу від КП “Приватбанку” № 30.1.0.0/2-090729/473 від 28.07.2009 року, від 25.07.2009 року  30.1.0.0/2-090728/721, №30.1.0.0/2-090415/601 від 15.04.2009 року, №30.1.0.0/2-090210/325 від 15.02.2009 року.    

        Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов”язків.  

        Відповідно до п.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.  

          Згідно до п.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов”язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

           Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.  

           Згідно ст.629 ЦК України  договір є обов’язковим для виконання сторонами. А відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

                  Пунктом  п.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.  

              Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які складаються на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.  

       Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

            Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.  

             Зазначена стаття набрала чинності з 09.01.2009 року, тобто до направлення листа на адресу позивачу, відповідно до Закону України від 12.12.2008 року “Про внесення змін у деякі законодавчі акти України  про заборону банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку”.  

           Оскільки сторони обумовили порядок за яким банк має право в односторонньому порядку здійснювати зміну процентної ставки, а відповідач не дотримався зазначеного у договорі порядку, позовні вимоги, щодо визнання недійсною зміни відсоткової ставки з лютого 2009 року за кредитним договором № DOKOG50000002646 від 26.12.2007 року  укладеного між позивачем та відповідачем підлягають задоволенню.  

         Судом встановлено, що позивач не порушував умови спірних договорів та щомісячно здійснював оплату кредитів та відсотків за їх користування, що підтверджується квитанціями за період з лютого 2008 року по березень 2010 року.  

             Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

           Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.  

          Згідно до п.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї  глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.  

      Відповідно до п.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов”язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення  повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

    Пунктами 8.9 договору про іпотечний кредит передбачено, що у разі незгоди із встановленим згідно умов цього пункту Договору новим розміром відсоткової ставки, позичальник у строк не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів до дати початку дії нової ставки, вказаної у повідомленні кредитору, зобов”язується надати на зазначену у договору адресу Кредитора повідомлення про свою незгоду із такою новою ставкою. Увипадку отримання кредитором в порядку та терміни визначені цим пунктом договору такого письмового повідомлення від позичальника, договір вважається розірваним датою, яка у повідомленні була визначена як дата початку нової ставки. У цю дату позичальник зобов”язується повернути кредитору суму кредиту в повному обсязі, винагороду й відсотки за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов”язання за договором.  

     У суда відсутні докази, щодо будь-якого повідомлення, направленного на адресу позивача щодо зміни відсоткової ставки за іпотечним кредитом. Також судом не встановлено будь-яких порушень умов договору з боку позивача, тому відсутні правові підстави для розірвання спірного договору за ініциативою відповідача.

     Також судом не встановлено настання будь-якої з подій, визначених у пункті 2.3.3 кредитного договору №  DOKOG50000002646 від 26.12.2007 року.  

        Незважаючи на зазначене, відповідач  листами № 3082401612 від 16.06.2009, 17.08.2009 року, від 11.09.2009 року, 10.12.2009 року,  року № 3082401612, 17.08.2009 року № 308240, направлених на апресу позивача, попереджав останнього про наявність заборгованості та необхідність повернути кредит у повному обсязі, здійснити заходи щодо накладення арешту на цого майно, звернути стягнення на предмет іпотеки та інші примусові заходи.  

               Відповідно до підп.14 ст.1 Закону України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика -будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку  споживача щодо продукції.  

        Відповідно до п.1 ст. 19 Закона України “Про захист прав споживачів” нечесна підприємницька практика забороняється.

Нечесна підприємницька практика включає:

0.0.0.   вчинення дій, що кваліфікується законодавством як прояв недобросовістної конкуренції;

будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.  

          З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що права позивача як споживача також були порушені, оскільки відповідач застосовував заходи впливу на позивача, що розцінені судом як нечесна підприємницька практика. .  

          Аналізуючи у сукупності досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позов щодо зобов”язання відповідача припинити дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою щодо вимоги  до ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту за кредитним договором №   DOKOG50000002646 від 26 грудня 2007 року у зв”язку з його незгодою на збільшення відсотків також підлягає задоволенню, як наслідок належить задовольнити похідні вимоги та зобов”язати закрите акціонерне товариство комерційний  банк “Приватбанк” провести зарахування сплачених ОСОБА_1  щомісячних платежів відповідно до умов договорів № DOKOG50000002646 та № DOKOG40000002646 у редакції станом на 26 грудня 2007 року.

                 Відповідно до ст.81,88 ЦПК України  необхідно стягнути з відповідача на користь позивача  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37  грн. та 8,50 держмита на користь держави.

       На підставі ст.1, 14,19  Закону України “Про захист прав споживачів”, ст.ст.  526, 626-629, 638, 651,1050, 1054, 1056-1  ЦК України, керуючись ст.ст. 10,11, 57-60, 81, 88, 158,  212-215  ЦПК України, суд,-          

                                                           В И Р І Ш И В:

  Позов  ОСОБА_1  до закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” про захист прав споживачів, визнання вимоги про збільшення відсоткової ставки неправомірною, зобов”язання  припинити дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою щодо вимоги про дострокове повернення кредиту, зобов”язати відповідача провести зарахування сплачених ним щомісячних платежів відповідно до умов договорів № DOKOG50000002646 та № DOKOG40000002646 у редакції станом на 26 грудня 2007 року -задовольнити.  

      Визнати вимогу закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк”до ОСОБА_1 про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором  № DOKOG50000002646 від 26.12.2007 року з 01.02.2009 року  з 1,25% щомісячно на 30% річних -неправомірною.  

    Зобов”язати закрите акціонерне  товариство  комерційний банк “Приватбанк”   припинити дії, що вважаються нечесною підприємницькою практикою щодо вимоги  до ОСОБА_1 про дострокове повернення кредиту за кредитним договором №   DOKOG50000002646 від 26 грудня 2007 року у зв”язку з його незгодою на збільшення відсотків.  

     Зобов”язати закрите акціонерне товариство комерційний  банк “Приватбанк” провести зарахування сплачених ним щомісячних платежів відповідно до умов договорів № DOKOG50000002646 та № DOKOG40000002646 у редакції станом на 26 грудня 2007 року.

       Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку “Приватбанк” на користь ОСОБА_1  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 37  грн. та 8,50 держмита на користь держави.

       Рішення  може бути оскаржена до Апеляційного суду Донецької області через Авдіївський міський суд. Заяву про апеляційне оскарження   може бути подано протягом десяти днів  з дня отримання повного тексту рішення.  Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна  скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається в  строк десяти днів з дня проголошення рішення.  

  Заочне рішення може бути переглянуте судом за заявою відповідача про перегляд заочного рішення протягом 10 днів з дня отримання повного тексту рішення.  

    Повний текст рішення  виготовлено 21. 06.2010 року.

               Суддя:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація