Справа № 22-394-2007 р. Головуючий суддя в 1 інстанції: Поровський В.А.
Суддя-доповідач: Демянчук С.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:
Головуючого судді: Василевича B.C.
суддів: Демянчук С.В., Гордійчук CO.
при секретарі: Чалій Н.О.
з участю позивача, представника відповідача, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 лютого 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького КП "Житлокомунсервіс" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 лютого 2007 року в позові ОСОБА_1. до КП "Житлокомунсервіс" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.
Не погодившись з даним рішення ОСОБА_1. подав апеляційну скаргу. Рішення суду вважає незаконним, таким, що винесено з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи в позові, не надав належної оцінки доказам сторін відповідно до ст. 214 ЦПК України, віднісся до розгляду справи поверхнево.
Окрім того, зазначає, що дії (бездіяльність) відповідача є незаконними, протиправними, надуманими і безпідставними, оскільки позивач подав заяву на ім'я селищного голови Осмоловича О.Г. про відсторонення від виконуючого обов'язки начальника КП "Житлокомунсервіс", однак селищний голова не діяв у спосіб, передбачений законом, упереджено ставлячись до позивача, не видав розпорядження про подальше звільнення його від обов'язків виконуючого обов'язки начальника КП "Житлокомунсервіс" згідно поданої заяви, а скориставшись заявою переадресував її до нового керівника КП "Житлокомунсервіс", який в
2
подальшому звільнив ОСОБА_1. з посади головного інженера за даною заявою.
На підставі викладеного просив скасувати рішення Володимирецького районного суду від 02 лютого 2007 року про відмову у поновленні на роботі, стягненні середньомісячного заробітку та моральної шкоди та постановити нове рішення по суті заявлених вимог.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, а також вимог, заявлених в суді першої інстанції, правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в позові ОСОБА_1. до Володимирецького КП "Житлокомунсервіс" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача з роботи були дотримані вимоги чинного трудового законодавства.
Проте, з таким висновком погодитися не можна, оскільки він не відповідає матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до п.1 ст.36 КЗпП України передбачена підстава для звільнення за угодою сторін. Однак, матеріали справи не містять угоди між сторонами про звільнення позивача, оскільки ОСОБА_1. такої згоди виконуючому обов'язки начальника КП "Житлокомунсервіс" не висловлював, а таким чином вимоги позивача є обґрунтованими.
Разом з тим, ст.233 КЗпП України визначено, що працівник може звернутися з заявою для вирішення трудового спору безпосередньо до суду в справах про звільнення - в місячний строк з дня копії вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
З матеріалів справи беззаперечно вбачається, що з 13.09.2006 року позивач відповідно до наказу № 35 від цієї ж дати звільнений з роботи і припинив трудові стосунки з відповідачем, оскільки на роботу не виходив;
2006 року ознайомитися з наказом про звільнення та отримати при звільненні трудову книжку відмовився; з 29.09.2006 року перебував в центрі зайнятості на обліку як безробітній. З даним же позовом звернувся лише
2007 року.
Таким чином судом встановлено, що про наказ про звільнення позивачу стало відомо 14.09.2006 року, що стверджується актом про відмову ОСОБА_1. від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки. Зазначені обставини підтвердили суду допитані в якості свідків ОСОБА_2., ОСОБА_3. Крім того, відповідно до поштового повідомлення позивач отримав трудову книжку 19.09.2006 року. Зазначені обставини будь-якими доказами по справі позивачем не спростовані. Навпаки, позивач апеляційному суду ствердив, що дійсно 14.09.2006 року він відмовився від підпису про ознайомлення його з наказом про звільнення.
3
Вказані обставини в сукупності свідчать про пропуск позивачем строку звернення до суду без поважних причин.
Жодних доказів в підтвердження поважності пропуску зазначеного строку з 13.10.2006 року по 09.01.2007 року ОСОБА_1. не надав , судом їх не встановлено, а тому колегія суддів вважає за неможливе їх поновити.
За встановлених обставин рішення суду першої інстанції підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в позові в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з заявленим позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, ст.233 КЗпП України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 02 листопада 2006 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Володимирецького КП "Житлокомунсервіс" про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку та моральної шкоди відмовити в зв'язку з пропуском строку звернення до суду з заявленим позовом.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним чинності.