Справа № 22-336                                                                        Головуючий у 1 інст. Тростянчук Г.Г.

Доповідач - Собіна І.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

28 березня 2007 року                                                                                     м. Рівне

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів Григоренка М.П., Оніпко О.В.

При секретарі судового засідання Томашевській І.М.

З участю сторін та адвоката, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 26 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

Встановила:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 26 січня 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3080гривень на відшкодування матеріальних збитків, 1000 гривень морального відшкодування та 465гривень судових витрат.

У поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1. вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи зокрема, порядок визначення місячного доходу фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які сплачують фіксований податок.

Суд не застосував до даних правовідносин Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян».

В справі відсутні докази, які б підтверджували надання позивачкою податковому органу декларацій за наслідками кожного

2

звітного кварталу, а також звітного року, що не дає змоги визначити розмір збитків заподіяних позивачці.

Вважає посилання суду в рішенні на ст. 22 ЦК України передчасним, оскільки книга доходів таким суб'єктом не ведеться, а тому не можна встановити і доходи, які позивачка могла б реально одержати.

Окрім того, на його думку, відшкодування неодержаних доходів має місце у випадку наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин, а в даному випадку таких відносин між сторонами не існувало.

Просив рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити у справі нове рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні ОСОБА_1. свою апеляційну скаргу підтримав і дав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_2. заперечуючи проти апеляційної скарги просила залишити рішення суду без зміни.

Колегія суддів, заслухавши доводи та заперечення сторін, перевіривши матеріали справи прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що позивачка здійснює підприємницьку діяльність з 1997 року, а саме торгівлею на ринку м. Дубно, через торгівельні точки (контейнери).

ОСОБА_1. 13 червня 2003 року протиправно закрив на замки два контейнера з товаром, власником яких є позивачка, позбавивши її таким чином можливості здійснювати підприємницьку діяльність.

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 17 лютого 2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 23 квітня 2004 року ОСОБА_1. зобов'язано не чинити перешкоди ОСОБА_2. у користуванні та розпорядженні власними контейнерами та майном, яке в них знаходиться розміщеними на державному комунальному підприємстві «Ринок» м. Дубно, місце №НОМЕР_1 та місце №НОМЕР_2.

Зазначені судові рішення є чинними і відповідно до вимог ст. 61 ЦПК України обставини встановлені ними, щодо неправомірності дій відповідача не підлягають доведенню.

Перешкоджанням позивачці у здійсненні підприємницькою діяльністю протягом з січня 2002 року - по червень 2003 року відповідач заподіяв їй збитки.

3

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про застосування методики розрахунку річного доходу відповідно до Таблиці визначення місячного доходу при чотирьох найманих працівниках і не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що дана методика не підлягала до застосування оскільки, вона не є тим нормативним актом, який регламентує порядок сплати фіксованого податку суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки спір стосується визначення доходу позивачки, який вона мала б, а не порядку сплати фіксованого податку.

Посилання ОСОБА_1. на Розділ 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-19 «Про прибутковий податок з громадян» на увагу не заслуговує, оскільки він відповідно до п.9.12.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» спірних правовідносин не регулює.

Не ґрунтуються на нормах ЦК і доводи апеляційної скарги про те, що відшкодування неодержаних доходів може мати місце у випадку наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин.

Колегія суддів погоджується з розмірами матеріальної та моральної шкоди наведеними у рішенні, не оскаржує їх і сам відповідач.

Враховуючи, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильность висновків суду наведених у рішенні, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Дубенського міськрайонного суду від 26 січня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

4

Сторони мають право оскаржити ухвалу апеляційної інстанції і рішення місцевого суду до Верховного Суду України протягом двох місяців починаючи з дня набрання законної сили цією ухвалою, з подачею касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.