Справа № 2-3797/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

      м. Добропілля                                                                          29 червня 2010 р.

 Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:                                                                          

головуючого судді                           Садчикова Д.В.  

при секретарі                           Влащенко І.М.

за участю позивача                          ОСОБА_1

відповідача                               ОСОБА_2

співвідповідача                          ОСОБА_3

представника відповідачів, адвоката           ОСОБА_4

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди», -

 В С Т А Н О В И В :

 12.05.2010 року позивач звернувся до суду з позовними вимога до ОСОБА_2 - про стягнення з відповідача на його користь матеріальну шкоду спричиненою ДТП у розмірі 21172,21 гривень, моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн. та судові витрати.

25.06.2010 року ухвалою суду був залучений в якості співвідповідача ОСОБА_3.

 В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 суду пояснив, що 17 вересня 2009 року приблизно о 01 годині 10 хвилин ОСОБА_3, неповнолітній син відповідача, керуючи мотоциклом «ЯВА-350», здійснюючи обгін на повороті зіткнувся з автомобілем «HYUNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» дер. № НОМЕР_1 під його керуванням. Вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12 квітня 2010 року, який набрав чинності 28 квітня 2010 року, щодо вищезазначеної дорожньо-транспортної події ОСОБА_3 визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 КК України. Внаслідок дорожньої транспортної події, що мала місце 17 вересня 2009 року, йому спричинено матеріальну шкоду в розмірі 21 172 гривень 21 копійок, який складається з вартості відновлювального ремонту  автомобіля, пошкодженого в даному ДТП в розмірі 20 692 гривень 21 копійок, вартості проведеної автотоварознавчої експертизи в розмірі 480 гривень 00 копійок. Провина неповнолітнього сина відповідача складається в тому, що він грубо порушив Правила дорожнього руху, що призвело до дорожньої транспортної пригоди, та як наслідок до пошкодження автомобіля. Між матеріальною шкодою та діями сина відповідача є прямий причинний зв'язок. На підставі вищенаведеного, спричинену матеріальну шкоду, на підставі ч. 2 ст. 1179 ЦК України повинен відшкодувати відповідач.  

Крім того, діями неповнолітнього сина відповідача йому спричинено також і моральну шкоду, яка виразилась в переживаннях відносно матеріальної шкоди, необхідністю багаторазово звертатися до правоохоронних органів, ДАЇ, судової інстанції, неможливістю користуватися автомобілем в інтересах родини на протязі тривалого часу.  На протязі періоду з грудня 2009 року по лютий 2010 року постійно нервував через те, що  новий автомобіль стоїть на штрафній стоянці. В теперішній час нервує з тієї причини, що вимушений позичати у багатьох людей кошти, в загальній сумі 20 000 гривень на оплату відновлювального ремонту автомобіля. Все це негативно відображається на нервовій системі - спостерігається безсоння, дратівливість та нервозність. Відповідач повинен відшкодувати моральну шкоду, яку оцінює в розмірі 2000,00 гривень. Вважає, що зазначений розмір з врахуванням глибини та тяжкості моральних страждань відповідає принципу розумності, справедливості та виваженості.  

Відповідно до статті 84 та статті 88 Цивільно-процесуального кодексу України відповідач повинен відшкодувати витрати, пов'язані з подачею позову та розглядом цивільної справи: 120 гривен - витрати на оплату інформаційного - технічного забезпечення судового розгляду, 20 гривень - на оплату судового збору, 250 гривень  - витрати на правову допомогу.

Просив суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів на його користь матеріальну шкоду, спричинену внаслідок дорожньої транспортної події, що мала місце 17 вересня 2009 року, в розмірі 21 172 (двадцять одна тисяча сто сімдесят дві) гривні 21 копійка, стягнути з відповідачів на його користь суму в розмірі 2 000 ( дві тисячі) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та стягнути з відповідачів на його користь суму в розмірі 20 (двадцять) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на сплату судового збору, суму в розмірі 120 (сто двадцять) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, суму в розмірі 250 (двісті п'ятдесят) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, посилаючись на безпідставність позовних вимог. Просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Співвідповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги також не визнав, вважаючи також винним у ДТП позивача ОСОБА_1 Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник відповідача згідно угоди (а.с.56,57) адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснивши судові наступне.  17.09.2009 року приблизно в 01 г. 10 хв., неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, управляючи мотоциклом «ЯВА-350», без державного номера, у порушення вимог Правил дорожнього руху України виїхав на зустрічну смугу руху, де зробив зіткнення передньою частиною мотоцикла з лівою бічною передньою частиною автомобіля «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_5, що находились у стані алкогольного сп'яніння, що є грубим порушенням ПДР України. У результаті чого, автомобілю «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, були заподіяні механічні ушкодження, а його власникові ОСОБА_5 матеріальний збиток.  

По вищевказаному факту ДТП слідчим відділу по розслідуванню ДТП СУ ГУМВС України в Донецькій області була порушена кримінальна справа по факту дорожньо-транспортної пригоди, яке спричинило смерть потерпілого, за ознаками злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України. По вироку Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.04.2010 року ОСОБА_3 визнаний винним у здійсненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України й засуджений до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75,76, 104 КК України на строк 2 роки.

У мотивувальній частині позовної заяви позивач вказує, що дорожньо- транспортна подія відбулася з вини водія керуючого мотоциклом - ОСОБА_3, однак, посилаючись на ч. 2 ст. 1179 ЦК України необґрунтовано просить стягнути збиток, заподіяний йому в результаті ДТП із відповідача, а саме з ОСОБА_2, при цьому не вказуючи в яких родинних зв'язках перебуває ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

У  відповідності  зі  ст.   33   ЦК  України  підлітки, що  досягли   14  років, самостійно відповідають за заподіяну ними шкоду - є деликтоздатними, що спричиняє можливість застосування до них повністю загальних положень ЦК України про  його  відшкодування.  Відповідно до вимог  ч.1   ст.   1179  ЦК  України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за заподіяну їм шкоду самостійно на загальних підставах. Дане загальне правило має виключення, тобто у випадку відсутності в підлітка майна, достатнього для відшкодування, обов'язок про відшкодування заподіяної шкоди може бути покладена на батьків. Однак, при цьому відповідальність батьків має додатковий  характер,   тобто   потерпілий   спочатку  висуває  вимоги про відшкодування заподіяної шкоди до основного боржника - особі, що заподіяло шкоду, а у випадку незадоволення вимог у повному обсязі або частково - до батька неповнолітнього. Неповнолітній ОСОБА_3 має самостійний доход у вигляді пенсії у наслідок втрати годувальника. У відповідності із ч.3 ст. 1179 ЦК України обов'язок батьків відшкодувати шкода припиняється по досягненні особою, що заподіяла шкоду, повноліття. 09 липня 2010 року ОСОБА_3 досягає повноліття. Беручи до уваги викладене, покладання відшкодування шкоди на матір неповнолітнього ОСОБА_3 -  ОСОБА_2 є необґрунтованим : незаконним по вищевказаних підставах. Таким чином, позивачем пред'явлені позовні вимоги особі, що не може бути відповідачем на момент розгляду справи й відповідно позовні вимоги позивача не можуть бути задоволені.

У своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просить стягнути на його користь витрати понесені з проведенням автотоварознавчої експертизи, зробленої СПД ОСОБА_6 у розмірі 480 гривень. У ході розслідування кримінальної справи по цьому ж факту ДТП, у результаті якого позивачеві був заподіяний матеріальний збиток, була проведена судова автотоварознавча експертиза й по вироку Добропільського міськрайонного суду від 12.04.2010 року з ОСОБА_2 стягнені на користь СПД ОСОБА_6 судові витрати за проведену автотоварознавчу експертизу №11/01-01-49 від 27.11.2009 року в розмірі 480 гривень. Тому, не може з відповідача повторно бути стягнена вартість проведення аналогічної експертизи. При цьому проведення повторного дослідження, з урахуванням минулого часу з моменту ДТП, а так само того, що автомобіль перебував тривалий час у повному володінні позивача, що цілком міг їм розпоряджатися за своїм розсудом, самостійно заподіяти автомобілю додаткові технічні ушкодження, що цілком могло привести до значного збільшення розміру збитку, є незаконним і не відповідає дійсності.

Відповідно до норми ч.2 ст. 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня провини потерпілого (а у випадку провини особи, що причинили шкоду, - також залежно від ступеня його провини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Під грубою необережністю потерпілого мається на увазі перебування в нетверезому стані, зневага правилами безпеки руху й т.п. Під час ДТП позивач ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.9 а Правил дорожнього руху України перебував у стані алкогольного сп'яніння, тобто не дотримувався не тільки певних, але й мінімальних вимог уважності, обережності, які зрозумілі кожному, таким чином, допустив грубу необережність.

Відповідно  статті 1193 ЦК України передбачено зменшення розміру стягнення шкоди судом з врахуванням обставин справи, при наявності грубої необережності потерпілого, яка спонукала виникненню або збільшенню шкоди.

На підставі вищезазначеного просив суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Опитаний в якості експерта ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що дійсно складав один висновок експерта №4/01-13 від 19.04.2009 року та за постановою слідчого висновок експерта №11/01-49 від 27.11.2009 року. Підтвердив той факт, що висновок експерта №4/01-13 від 19.04.2009 року відображає реальну вартість спричиненої шкоди автомобілю ОСОБА_1, чим висновок експерта №11/01-49 від 27.11.2009 року. Даний факт пояснив тим, що при першому огляді даного автомобіля був сніг, і він не міг повноцінно оглянути останній.  

Вислухавши пояснення позивача та відповідачів, представника відповідача та вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, стягується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено в судовому засіданні 17.09.2009 року приблизно в 01 г. 10 хв., неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, управляючи мотоциклом «ЯВА-350», без державного номера, у порушення вимог Правил дорожнього руху України виїхав на зустрічну смугу руху, де зробив зіткнення передньою частиною мотоцикла з лівою бічною передньою частиною автомобіля «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, що знаходився у стані алкогольного сп'яніння, що є грубим порушенням ПДР України. У результаті чого, автомобілю «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, були заподіяні механічні ушкодження, а його власникові ОСОБА_1 матеріальну шкоду.  

За вироком Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 12.04.2010 року ОСОБА_3 визнаний винним у здійсненні злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України й засуджений до покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з застосуванням ст.ст. 75,76, 104 КК України на строк 2 роки (а.с.23-31).

Відповідно до статті 1179 ЦК України «Неповнолітня особа (у віці від 14 до 18 років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками, якщо вони не доведуть, що шкоду було заподіяно не з їхньої вини».

На момент розгляду справи співвідповідач ОСОБА_3 не досяг повноліття.  

У своїх позовних вимогах позивач ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача
ОСОБА_2 заподіяний йому матеріальну шкоду у розмірі 21 172 гривні 21 копійки, що
складається з вартості відбудовного ремонту його автомобіля, ушкодженого в
результаті ДТП у розмірі 20692 гривень 21 копійки, а так само вартості проведеної
автотоварознавчої експертизи в розмірі 480 гривень. Виходячи з висновків експерта за № 4/01-13 від 19.04.2009 року (дата складання викликає сумнів у своїй об'єктивності), вартість ремонтно-оновлюючого ремонту автомобіля ОСОБА_1 становить 17805,71 грн. (а.с.4-9).  

У ході розслідування кримінальної справи у відношенні ОСОБА_3 по факту  вищевказаного ДТП, слідчим була призначена судова автотоварознавча експертиза. Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 11/01-49 від 27.11.2009 року: «Вартість матеріального збитку (з технічної точки зору), заподіяного власникові автомобіля «HYVNDA1 ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, на момент дослідження може становити: 9113,33 гривень. Вартість відбудовного ремонту автомобіля «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний помер НОМЕР_1 на момент дослідження може становити: 6598,84 гривень» (а.с.47-52).

При подачі позовної заяви в суд позивачем ОСОБА_1 був наданий висновок експерта № 4/01-13 складений 19 квітня 2009 року, з якого слідує, що вартість матеріального збитку, заподіяного власникові автомобіля «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1, наданого на дослідження 17.04.2009 року ОСОБА_5 на момент дослідження може становити: 20692,21 гривень. Вартість відбудовного ремонту автомобіля «HYVNDAI ACCENT 1.4 5МТ2» державний номер НОМЕР_1 на момент дослідження може становити: 17805,71 гривень.

Судова автотоварознавча експертиза № 11/01-49 від 27.11.2009 року й висновок експерта № 4/01-13 від 19.04.2009 року були проведені й складені тією самою особою, а саме СПД ОСОБА_8. Однак, перша експертиза, при проведенні якої експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 КК України, була проведена безпосередньо після ДТП й описані в ньому механічні ушкодження відповідають протоколу огляду транспортного засобу від 17.09.2009 року. Другий висновок був складений до дорожньо-транспортного випадку, що мав місце 17.09.2009 року, а саме 17.04.2009 року.

Відповідно до вимог ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна.

При вищезазначених обставинах, суд приймає до уваги висновок експерта за № 11/01-49 від 27.11.2009 року, тому що даний висновок є об'єктивним. У зв’язку з чим стягненню на користь позивача підлягає матеріальна шкода в розмірі 9113,33 гривень.

Таким чином, висновок експерта № 4/01-13 від 19.04.2009 року не може бути прийнято судом до увагу при визначенні суми заподіяного матеріальної шкоди.

Відносно позивача ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення за ст. 122-4 К про АП України, за залишення місця дорожньо-транспортної пригоди. Однак постановою Добропільського міськрайонного суду від 10.03.2010 року провадження по справі було закрито, у зв’язку з закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.70). За вищезазначеними підставами було закрито постановою суду адміністративне провадження щодо ОСОБА_1 за ст. 130 ч.1 К про АП України (а.с.71). Зазначені підстави не є реабілітуючими.  

Крім цього, суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 в момент ДТП знаходився у стані алкогольного сп’яніння, що також підтверджується  копією протоколу №232 від 17.09.2009 року (а.с.72).

Відповідно до ч.4 статті 61 ЦПК України «Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкове для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою».  

Не підлягають стягненню судові витрати за проведену авто-товарознавчу експертизу у розмірі 480,00 гривень. Оскільки, у ході розслідування кримінальної справи по цьому ж факту ДТП, у результаті якого позивачеві був заподіяний матеріальний збиток, була проведена судова авто-товарознавча експертиза й по вироку Добропільського міськрайонного суду від 12.04.2010 року з ОСОБА_2 стягнені на користь СПД ОСОБА_6 судові витрати за проведену авто-товарознавчу експертизу №11/01-01-49 від 27.11.2009 року в розмірі 480 гривень (а.с.31). Тому, не можна з відповідача двічі бути стягнена вартість проведення аналогічної експертизи. В цьому разі позивач повинен звертатись з вимогами до СПД ОСОБА_7, щодо повернення надмірно сплаченої суми у розмірі 480,00 гривень.

Відповідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд приймає до уваги той факт, що позивач тривалий час не мав можливості використовувати свій автомобіль, також переніс фізичне та психологічне хвилювання, як на момент ДТП так і після цього. При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та виваженості, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, у зв’язку з чим вважає за можливе задовольнити позовні вимоги щодо моральної шкоди у розмірі 500,00 гривень.  

Відповідно до статті 82 ЦПК України суд вважає за можливе стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача судові витрати на правову допомогу у розмірі 250,00 гривень, за складання позовної заяви (а.с.32).  

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно судові витрати, які він поніс при подачі позовної заяви: витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі – 120,00 гривень. З відповідачів солідарно підлягає стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 51,00 гривні.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.1166,1167,1179,1192 та керуючись  ст.ст.10,11,60, ч.1 ст.61,82,88,209,212,213,214,215,218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 «про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди» – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 9113,33 гривень.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500,00 гривень.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу 250,00 гривень.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 гривень.

Стягнути солідарно з  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави судові витрати у розмірі 51,00 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повний склад рішення суду виготовлений 05 липня 2010 року.

  Головуючий: суддя                                       Д.В. Садчиков