Справа №2-487/2010 р.

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

       16 червня  2010 року Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:

 головуючого  судді                           Садчикова Д.В.      

секретаря                                          Влащенко І.М.

за участю:

представника позивача                          ОСОБА_1  

представника позивача адвоката                ОСОБА_2

представника відповідача                          Макарченко І.О.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест”, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

 27.01.2010 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ТОВ “Бета-Агро-Інвест” про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка у позові зазначила, що 20 березня 2000 року нею було укладено договір оренди належної їй земельної частки (паю) з TOB «Оксамит». Відповідно до умов договору орендар використовував землю для своїх сільськогосподарських потреб та сплачував за користування орендну плату. Розмір орендної плати погоджувався сторонами щорічно шляхом підписання додатку до договору. У 2001 та 2002 році було підписано чергові додатки, однак їх було підписано з правонаступником TOB «Оксамит» - TOB «Бета-Агро-інвест». Розмір орендної плати склав 566 та 575 грн. відповідно. 19 серпня 2007 року нею було отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ  № 204234. У зв'язку з отриманням державного акту та у зв'язку з неналежним виконанням орендарем умов договору, незадовільними умовами договору (зокрема рівнем орендної плати, її невідповідністю нормам Указу Президента України від 2 лютого 2002 року N 92 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян - власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)"), його невиконанням (зокрема відмовою підписувати додатки до договору та погоджувати розмір орендної плати щорічно) нею було вирішено не укладати договір оренди земельної ділянки з TOB «Бета-Агро-Інвест» та самостійно використовувати вказану земельну ділянку на власний розсуд. Позивачем було неодноразово в усному та письмовому повідомлено керівництво TOB «Бета-Агро-Інвест» та органи державної влади про виділення земельних ділянок в натурі та небажання продовжувати відносини щодо оренди належної їй землі. Однак до теперішнього часу TOB «Бета-Агро-інвест» звільняти належну земельну ділянку не бажає, на її заяви ніяким чином не реагує, натомість продовжує використовувати належну їй земельну ділянку не маючи на те правових підстав. Вважає дії відповідача незаконними та такими що порушують її право приватної власності на належну земельну ділянку, закріплене ст. 41 Конституції України. Представники відповідача свої дії мотивують тим, що договори оренди земельної частки укладено на термін до 2010 року, у зв'язку з чим він нібито має право використовувати вказану земельну ділянку саме до 2010 року. Однак таке ствердження відповідача суперечить нормам чинного законодавства з наступних причин. Відповідно до ст. п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства і є дійсними лише до виділення власникам земельних часток (паїв)   у  натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Таким чином, після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) став недійсним, зник предмет договору - перестало існувати право на земельну частку (пай), оскільки з'явилася окрема індивідуально визначена земельна ділянка, змінився статус орендодавця, оскільки він став власником окремої земельної ділянки. Відповідно до ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. Викладену позицію, що ґрунтується і відповідає вимогам чинного законодавства, неодноразово висловив і Верховний суд України під час розгляду аналогічних позовів. Зокрема в ухвалі Верховного суду України від 28 березня 2007 року зазначається, що «з часу отримання позивачами державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власників земельних ділянок, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавців, а тому договори слід вважати припиненими». Таким чином, своїми незаконними діями, відповідач порушує право на володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою на власний розсуд. Крім того, своїми умисними діями, які не відповідають вимогам законодавства та порушували моє право власності, їй було спричинено шкоди. Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У зв'язку з цим визначає розмір завданих збитків у розмірі доходів які одержав відповідач, або які б могла одержати, як би її право не було порушено, виходячи з середньої врожайності та середньої ціни реалізації продукції відповідно до наданих відомостей Управління статистики у м. Добропілля. А саме упущена вигода складає за 2008 та 2009 роки у сумі 27745,70 гривень.  

Також згідно ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України N 4 від 31.03.95р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Вказаними незаконними діями з боку відповідача їй було заподіяно моральної шкоди, яку оцінює у 1500 грн., і яка виразилася у позбавленні на досить тривалий час права користування належним майном, отримання від нього належного прибутку, який був необхідний для існування та лікування, оскільки стан мого здоров'я вимагає постійно купувати ліки, що в цілому відбилося як на стані здоров'я, так і на самопочутті.

Просила суд ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача щодо утримання належної їй земельної ділянки та вчинення перешкод щодо вільного користування нею незаконними, зобов'язати відповідача звільнити вказану земельну ділянку, зобов'язати відповідача не перешкоджати користуватися належною земельною ділянкою, стягнути з відповідача на відшкодування заподіяної їй моральної шкоди 1500,00 грн., стягнути з відповідача заподіяні збитки у розмірі 27745,70 грн. та стягнути на її користь судові витрати.

Представник позивача за дорученням (а.с.25) ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник позивача згідно ордеру адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.  

Представник відповідача ТОВ «Бета-Агро-Інвест», за дорученням (а.с.31) Макарченко І.О., в судовому засіданні позов не визнала, судові пояснила, що 20 березня 2000 року між TOB „Оксамит" (правонаступником якого є TOB „Бета-Агро-інвест") та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної частки (паю) площею 7,08 га строком на 10 (десять) років. Цей договір був зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новоторецької сільської ради 20 березня 2000 року за №63. За весь термін правовідносин між підприємством та позивачем усі умови договору оренди належним чином виконувалися, а саме: земельна частка (пай) використовувалася для сільськогосподарських потреб; за користування земельною ділянкою (паєм) своєчасно та у повному обсязі сплачувалась орендна плата. Претензій з боку позивача щодо незадоволення умовами договору, зокрема розміром орендної плати, ніколи не поступало.  

Стосовно позовних вимог щодо визнання дій підприємства незаконними підприємство категорично не згодне. З цими же вимогами позивач звертався і до органів державної влади - Ясинуватської міжрайонної прокуратури. Та після проведення перевірки по факту незаконного заволодіння земельною ділянкою ОСОБА_4, в порушенні кримінальної справи відмовлено на підставі п.2 сі. 6 Кримінально-процесуального кодексу України. Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, про яку голослівно заявляє позивач, підприємство також не згодне, адже діями позивача порушені права підприємства, а не навпаки.

Після збору врожаю, на який було затрачено кошти підприємством, підприємство не заперечує та не буде вчиняти ніяких дій щодо звільнення даної земельної ділянки, на яку підприємством було вкладено дуже багато мінеральних добрив, насіння та інших необхідних витрат, як то дизельне паливо, працезатрати та інше.  

Просила суд у задоволенні позову відмовити.  

Вислухавши доводи сторін, їх представників та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.

Відповідно до ст.ст. 1166, 1167 ЦК України однією з обов'язкових підстав для відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди   є наявність вини особи  , яка завдала шкоди.

В судовому засіданні встановлено, що 20 березня 2000 року між TOB „Оксамит" (правонаступником якого є TOB „Бета-Агро-інвест") та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної частки (паю) площею 7,08 га строком на 10 (десять) років (а.с.16-22). Цей договір був зареєстрований у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новоторецької сільської ради 20 березня 2000 року за №63. За весь термін правовідносин між підприємством та позивачем усі умови договору оренди належним чином виконувалися, а саме: земельна частка (пай) використовувалася для сільськогосподарських потреб; за користування земельною ділянкою (паєм) своєчасно та у повному обсязі сплачувалась орендна плата. Претензій з боку позивача щодо незадоволення умовами договору, зокрема розміром орендної плати, ніколи не поступало.  

15 жовтня 2009 року на ім'я директора TOB „Бета-Агро-інвест" надійшла заява від ОСОБА_1, яка діє в інтересах ОСОБА_4 на підставі довіреності від 9 жовтня 2009 року, про припинення договору оренди земельних ділянок, а саме: „доводжу до вашого відома, що я припиняю продовження договору оренди земельних ділянок ... , у зв'язку з закінченням терміну дії Договору оренди", хоча термін дії Договору спливає в березні 2010 року, а не як не в жовтні 2009 року.

Саме з цієї заяви вбачається, що позивач отримав державні акти на право власності земельних ділянок (а.с.23,24) після їх виділення в натурі (на місцевості), ці відомості підприємству були не відомі до 15 жовтня 2009 року, тобто до отримання вищезазначеної заяви.  

Згідно ст. 13 Закону України „Про оренду землі" (надалі - Закону), договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Термін дії Договору, укладеного з позивачем, обумовлений в п. 2.3. статті 2 „Умови договору" і складає 10 років, а саме початок - березень 2000 року, кінець - березень 2010 року. По друге, стаття 3 «Права та обов'язки сторін» Договору зазначає, що орендодавець зобов'язується   утримуватися протягом усього терміну дії цього договору від використання належного йому права на виділення земельної частки (паю) в натурі.  Також в Додатку №2 до Договору оренди (додатки є невід'ємною частиною Договору) чітко сказано, що якщо орендодавець використає належне йому згідно з Законом України „Про оренду землі" право на отримання державного акта на право власності на землю і забажає виділення його земельної ділянки в натурі, цей договір зберігає свою чинність на строк, обумовлений пунктом 2.3 договору, тобто на 10 років.

Тому, зважаючи на умови Договору (додатків до нього) та на діюче законодавство, позивач та підприємство повинні були переукласти Договір оренди земельної частки (паю) на Договір оренди землі, про що також зазначено в Перехідних положеннях Закону України „Про оренду землі", а саме після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше був укладений. У зв'язку з тим, що підприємство має кілька господарств, працює з великою кількістю орендодавців, воно не може самостійно відсліжувати момент отримання державних актів цими орендодавцями та бути ініціатором переукладання договорів. Однак позивач відмовляється від переукладання договору.  

Також позивачу і в усному, і в письмовому вигляді повідомлялось, що на момент отримання її заяви 15.10.2009 року, поле було вже засіяно озимою пшеницею (тобто підприємство понесе великих збитків у разі розірвання договору), це по перше, по друге, після розірвання договору, підприємство не зможе повноцінно використовувати землю, адже сільськогосподарська техніка, вживана для обробки землі і зернових культур, не зможе повноцінно обійти всю територію поля, оскільки в даній ситуації напрям її руху може бути лише по прямій лінії, внаслідок чого не зможе використовувати за призначенням інші земельні ділянки, які знаходяться в одній лінії з цією ділянкою. Виходячи з цього, підприємство пропонувало позивачу надати в тимчасове користування рівнозначну земельну ділянку. Однак позивач відповів відмовою. Хоча в Додатку №2 до Договору оренди (додатки є невід'ємною частиною Договору) зазначено, що у разі дострокового розірвання договору Орендодавцем, Орендодавець відшкодовує Орендарю вартість незавершеного виробництва, а також усі витрати Орендаря, пов'язані з обробкою земельної ділянки з дати складання договору до моменту його розірвання. Цими пунктами підприємство підстраховувало себе від можливих збитків, і вони також є істотними умовами орендних відносин.

Відповідно до ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Надалі позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору оренди паю недійсним та про припинення договорів оренди лише 27 січня 2010 року, тоді коли поле було засіяно.

Викладене свідчить про відсутність будь-якої вини ТОВ «Бета-Агро-Інвест» у спричиненні позивачу шкоди, оскільки дії відповідача ґрунтувалися на положеннях Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.22 ЦК України, на яку посилається позивач, збитками є доходи, які б могла одержати особа за звичайних обставин. Під час здійснення підприємницької діяльності, пов'язаної з вирощуванням сільськогосподарської продукції звичайні обставини це: підготовка ґрунту, посів культури, обробка, внесення агрохімікатів, збирання врожаю, підготовка його до зберігання, тобто всі дії які, пов'язані з певними витратами, і складають собівартість продукції. Крім того, розрахунок позивача про розмір збитків (врожай помножений на вартість) необґрунтований. Посилання позивача на довідки надані Управлінням статистики у місті Добропілля Донецької області, щодо середньої врожайності озимої пшениці у 2008, 2009 роках та її середньої ціни по Добропільському району, не можуть бути прийняти до уваги оскільки не враховують та не відображають дійсних витрат понесених відповідачем на вирощування останньої.

З поглядом на вищезгадане, з врахуванням принципів розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про відсутність з боку відповідача його вини, яка б призвела до спричинення позивачу як матеріальної так і моральної шкоди. Відповідач використовував земельні ділянки за сільськогосподарським призначенням, підтримуючи землю у належному стані, вносив відповідні гербіциди, сплачуючи сільськогосподарський податок, орендну плату.    

На підставі викладеного, ст. 13 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 642,1166,1167 ЦК України та  керуючись ст.ст.5,10,60,84,88,212-215 ЦПК України, суд, -  

                                               В И Р І Ш И В:

      Позовну заяву ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бета-Агро-Інвест” - залишити без задоволення.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повний склад рішення суду виготовлений 22 червня 2010 року.

  Головуючий:  суддя                                                          Д.В. Садчиков