Справа № 2-633/2010 р.  

Р І Ш Е Н Н Я  

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И  

      м. Добропілля                                                                          03 червня 2010 р.

 Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:                                                                          

головуючого судді                           Садчикова Д.В.  

при секретарі                           Влащенко І.М.

за участю позивача                          ОСОБА_1

представника позивача                     ОСОБА_2

представника відповідача                     Носач Т.О.

представника співвідповідача                Варварової О.В.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області, Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області «про стягнення матеріальної та моральної шкоди у зв’язку з незаконним рішенням», -

 В С Т А Н О В И В :

 20.07.2009 року до суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області, співвідповідач: Головне управління державного казначейства в Донецькій області „про стягнення матеріальної та моральної шкоди».  

19 серпня 2009 року ухвалою суду позовна заява була повернута позивачці.

25.01.2010 року ухвалою апеляційного суду Донецької області вищезазначена ухвала була скасована та справа направлена до суду першої інстанції, для вирішення питання щодо відкриття провадження по справі.

10.02.2010 року позовна заява була прийнята судом та провадження по справі відкрито.

12.03.2010 року ухвалою суду були прийняти доповнення до позовних вимог.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, в обґрунтування своїх позовних вимог пояснила, що 27 січня 2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом прийняте рішення, яким повністю задоволені її вимоги та визнані незаконними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Добропілля в частині утримання пенсії з жовтня місяця 2008 р. Резолютивною частиною рішення суд постановив зобов'язати відповідача виплатити пенсію з жовтня 2008 р. На час подання позову рішення суду вступило в законну силу. Вона надала докази того, що на протязі більш ніж чотирьох місяців Управління Пенсійного фонду України в місті Добропіллі незаконно не виплачувало їх пенсію, внаслідок чого їй була завдана значна матеріальна та моральна шкода.  

Матеріальна шкода завдана їй дорівнює  187,32 грн.. Вона виникла внаслідок невиплати пенсії, яка відноситься до періодичних платежів і по факту буде отримана після вчинення відповідних виконавчих дій Державною виконавчою службою. Таким чином, слід враховувати інфляційні процеси в Україні, збільшуючи розмір невиплаченої пенсії на відповідні індекси інфляції: за листопад 2008 р. - 1,015; за грудень 2008 р. - 1,021; за січень 2009 р.- 1,029; за лютий 2009 р. - 1,015; за березень 2009 р. - 1,014; за квітень 2009 р. - 1,009; за травень 2009 р. - 1,005. Добровільно вчинити даний розрахунок відповідач відмовляється. Розрахунок матеріальної шкоди є наступним:

- шкода у жовтні: 572,84 (пенсія за жовтень) * 1,015 * 1,021 * 1,029 *
1,015 * 1,014 * 1,009 * 1,005 = 637,53 - 572,84 = 64,69 грн.;

-   шкода у листопаді: 572,84 (пенсія за листопад) * 1,021 * 1,029 * 1,015 * 1,014 * 1,009 * 1,005 = 628,11 - 572,84 = 55,27 грн.;

- шкода у грудні: 572, 84 (пенсія за грудень) * 1,029 * 1,015 * 1,014
1,009 * 1,005 = 615,19 - 572, 84 = 42,35 грн.;

-   шкода у січні: 572, 84 (пенсія за січень) * 1,015 * 1,014 * 1,009 * 1,005 = 597,57 - 572,84 = 25,01 грн.  

Загальний розмір шкоди складається із суми показників кожного пункту (64,69 + 55,27 + 42,35 + 25,01 = 187,32 грн.  

З лютого місяця 2009 р. виплати пенсії у повному обсязі поновлені.

Розміри індексів інфляції взяті із повідомлень Державного комітету статистики України і є офіційними. Розрахунок вчинений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати від 21 лютого 2001 р. № 159.

Своїми незаконними діями відповідач завдав їй також моральну шкоду. Завдана  моральна шкода полягає у наступному. До теперішнього часу їй доводиться терпіти приниження честі та гідності. Навіть при наявності судового рішення, що вступило в законну силу державний орган відмовляється поновити її у правах та виплатити належну суму пенсії. Тривалий час слід було доводити правомірність своєї поведінки у прокуратурі та суді. При цьому відповідач виставляв її у ракурсі злочинця, спотворюючи реальні обставини життя. Зухвале ставлення до неї як громадянина проявилось у зверненні Управління пенсійного фонду до прокуратури з метою притягнення її ддо кримінальної відповідальності. Добропільською міжрайонною прокуратурою відмовлено   в   порушенні   кримінальної   справи.   Ще більш   зухвале   ставлення проявилось у документах (відзивах на позов), які подавались до адміністративного суду при розгляді незаконності дій державного органу. Також тривалий час доводиться боротись із душевними стражданнями, які зазнає у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї. Думка про те, що неправомірні дії допускає орган виконавчої влади ще більше посилює страждання. Пів року постійно знаходиться у стресовому стані, адже за відсутності необхідних ліків і їжі під загрозою знаходиться її життя. Порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Не маючи інших доходів  тривалий час взагалі не має змоги відвідувати дітей та онуків, що проживають в іншому місті. З тих же причин доводилось відмовлятись від необхідних ліків, наслідком чого стало суттєве погіршення здоров'я, що вбачається із доказів, що надаються суду разом із даним позовом. За відсутності коштів неможливо забезпечити навіть мінімальний рівень співіснування. Все це спровокувало відмову від нормального життєвого укладу та посилення відчуття того, що зі звичайної людини слід перетворитись у жебрачку. При прийнятті рішення по справі просить врахувати, що незаконні дії відповідача направлені проти пенсіонерки, тобто людини значного віку, а порушення є триваючим.  

З урахуванням вищезазначеного вважає, що за завдану моральну шкоду справедливою буде сатисфакція у розмірі, еквівалентному 36 мінімальним заробітним платам, що на момент подання позову дорівнює (625 грн. * 36) 22500,00 грн.. Моральна шкода розрахована за методикою Ерделевського О.М.. При цьому, розуміючи жалюгідний стан Державного бюджету, просить стягнути на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 мінімальних заробітних плат, тобто 6250, 00 грн..

На підставі викладеного просила суд ухвалити рішення, яким стягнути на її користь матеріальну шкоду у розмірі 187,32 грн., моральну шкоду у розмірі 6250,00 гривень та витрати на правову допомогу у сумі 4600,00 гривень.

Представник позивача, відповідно Договору про правову допомогу ОСОБА_2, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1 та просив їх задовольнити, оскільки вони відповідають дійсним обставинам справи.

Представник відповідача Управління пенсійного фонду України в м. Добропілля, за дорученням головний спеціаліст-юрисконсульт  Носач Т.О. в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, пояснивши наступне. Управління ПФУ в м. Добропіллі визнає позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 187,32 грн. З відшкодуванням моральної шкоди управління ПФУ в м. Добропіллі категорично не згодне з наступних підстав. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку і каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Під немайновою шкодою, заподіяною особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій. спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності. За змістом норм законодавства, що регулюють ці правовідносини, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.  

Позивач просить стягнути на її користь матеріальну шкоду в сумі 187,32 грн. Тому моральна шкода повинна бути адекватною цій сумі, а не перевищувати її більш ніж в 33 рази.  

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Також позивач повинен доказати факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру,  за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні,   в  якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення.  

ОСОБА_1 надала до свого позову виписку із історії хвороби. Але слід зазначити, що позивач ще 11.07.2001 року була прооперована у клініці нейрохірургії, тому не можливо пов'язати погіршення її здоров'я з протиправними діями відповідача. Керуючись   Постановою   Пленуму   Верховного   Суду   України   від 31.03.1995р. № 4 при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними діями, рішеннями органу державної влади, зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,  який  регулює  діяльність  органів  Пенсійного   фонду,  не передбачено відшкодування моральної шкоди органами Пенсійного фонду. Також це не передбачає Закон України «Про пенсійне забезпечення», Закон України «Про наукову і науково-технічну діяльність", Закон України «Про    державну службу» та ін. Згідно ч.2 ст.95 Конституції України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні     потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Законом України   «Про Держаний бюджет України на 2009 рік » не передбачено  кошти на виплату моральної^шкоди Пенсійним фондом України. Згідно п.2 ст.72 Закона України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного    бюджету України. У п.2 ст.73 вище зазначеного закону зазначено, що забороняється   використання   коштів  Пенсійного  фонду   на   цілі,   не  передбачені  цим Законом.  Законом  України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено відшкодування моральної шкоди органами Пенсійного фонду.

Просила у задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Представник співвідповідача Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області, за дорученням начальник відділу бюджетних надходжень та видатків Варварова О.В. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, судові пояснила, що  Бюджетний кодекс України, наказ ДКУ від 25.05.2004 р. № 89 «Про затвердження Порядку обслуговування державного бюджету за видатками та операціями з надання та повернення кредитів, наданих за рахунок коштів державного бюджету», наказ ДКУ від 04.11.2002 р. № 205 «Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів» чітко обумовлює поняття бюджетного процесу та його учасників. Головні розпорядники бюджетних коштів до початку бюджетного року визначають мережу розпорядників коштів бюджету нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів за територіями, чітко визначившись із статусом кожної установи, яка обслуговується у відповідному органі Державного казначейства. До мережі відповідних розпорядників бюджетних коштів уключаються підприємства (установи, організації), внесені до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, у порядку, установленому Державним казначейством України. УПФУ в м. Добропілля, як розпорядник бюджетних коштів на рівні Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області до мережі та Єдиного реєстру не вносилось (наказ ДКУ від 05 02.2008 р. № 40 «Про затвердження Порядку формування Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів»). Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області не здійснює розрахунково-касове обслуговування УПФУ в м. Добропілля по видатках. Також, п. 2.5. "Порядку відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного казначейства", затв. Наказом ДКУ від 02.12.2002 року № 221, встановлено що органи Державного казначейства здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів відповідно до умов договорів між власником рахунків та органом Державного казначейства. Договорів між УПФУ в м. Добропілля та ГУДКУ у Донецькій області по видаткам не укладалось.  

Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області своїми діями прав та інтересів позивачів не порушувало та за відсутністю порушеного права і інтересів, взагалі відсутнє право заявляти будь-які вимоги до органу Державного казначейства. По змісту позовних вимог і викладанню обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, вимог до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області не має. Статтею 95 Конституції України зазначено, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки Держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" передбачено, що відшкодування шкоди з Державного бюджету у 2010 році здійснюється тільки у випадку, якщо шкода завдана громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури і суду. Цей перелік є вичерпним. Також статтею 176 Цивільного Кодексу України встановлюється розмежування відповідальності за зобов’язаннями між Державою та юридичними особами, створеними Державою, де Держава не відповідає по зобов’язанням юридичної особи, а юридична особа не відповідає по зобов’язанням Держави.

 Просила суд у задоволенні позовних вимог до Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області відмовити.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, заперечення представників відповідача та співвідповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Свій висновок суд обґрунтовує наступним.  

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.  

Пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261 встановлено, що Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. Пунктом 15 того ж Положення передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.  

Таким чином  Управління пенсійного фонду України в м. Добропілля за своїм статусом відноситься до органів державної влади та є за справою належним відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що 27 січня 2009 р. Донецьким окружним адміністративним судом прийняте рішення, відповідно якого було визнано незаконними дії Управління пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області в частині утримання 100 відсотків пенсії ОСОБА_1 з жовтня 2008 року та зобов’язано Управління пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області виплатити ОСОБА_1 пенсію з жовтня 2008 року (а.с.24).  Постанова набрала законної сили.  

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Даними незаконними діями позивачці було спричинено як матеріальну так і моральну шкоду.

Щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 187 грн. 32 коп. Управління пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області в даній частині позову не заперечувала, тому дана сума підлягає стягненню на користь позивача.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд вважає, що ці вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому суд виходить з норм статті 23 ЦК України відповідно якої, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, а також з принципів розумності та справедливості, беручи до уваги наступне.  

Суд погоджується з тим, що ОСОБА_1 до теперішнього часу доводиться терпіти приниження честі та гідності. Останній тривалий час слід було доводити правомірність своєї поведінки у прокуратурі та суді. Відповідач Управління пенсійного фонду в м. Добропілля звертався до прокуратури з метою притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності. Добропільською міжрайонною прокуратурою відмовлено   в   порушенні   кримінальної   справи (а.с.17). Пів року поспіль ОСОБА_1 знаходилась у стресовому стані, за відсутності необхідних ліків і їжі. Порушені нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя. Не маючи інших доходів  тривалий час взагалі не мала змоги відвідувати дітей та онуків, що проживають в іншому місті. З тих же причин доводилось відмовлятись від необхідних ліків. За відсутності коштів позивачка тривалий час не мала можливості забезпечити навіть мінімальний рівень співіснування. Все це спровокувало відмову від нормального життєвого укладу, людини яка досягла пенсійного віку.  Суд бере також до уваги, що порушення мали тривалий характер.  

Щодо визначення розміру моральної шкоди, суд виходить з фактичних обставин справи, характеру та обсягу спричинених моральних страждань, принципів справедливості, добросовісності та розумності, тривалості страждань обумовленими неправомірними діями відповідача, які призвели до обмеження життєдіяльності, моральним стражданням, втраті нормальних життєвих зв'язків. У зв’язку з цим стягненню на користь позивача підлягає сума у розмірі 2000,00 гривен.  

Відносно стягнення витрат на правову допомогу у сумі 4600,00 гривень, суд вважає, що дані вимоги також підлягають частковому задоволенню, оскільки представник позивача за угодою про надання правової допомоги, беручи супровід при складанні позивачці юридичних документів, як то позови, заяви та звернення, при цьому брав участь у судових засіданнях лише чотири  рази.  В зв’язку з цим суд вважає, що задоволенню підлягає сума у розмірі 2000,00 гривень.

На підставі п.34 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року №7-93 Пенсійний фонд України звільнений від сплати державного мита.

Відповідно до п.5 ч.4 ст. 81 ЦПК України органи Пенсійного фонду звільняються від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.  

На підставі вищевикладеного, ст.ст.23, 1173 ЦК України та керуючись ст.ст.10,11,60,88, 209,212,213,214,215,218  ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму у розмірі 187 гривень 32 копійки.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суму у розмірі 2000 гривень 00 копійок.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в м. Добропілля Донецької області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат на правову допомогу суму у розмірі 2000 гривень 00 копійки.

В іншій частині позовних вимог відмовити.  

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

 Повний склад рішення суду виготовлений 08 червня 2010 року.

  Головуючий: суддя                                       Д.В. Садчиков