Справа №2-703/10

Р І Ш Е Н Н Я

 І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  

 06 серпня 2010 року                            Кролевецький районний суд Сумської області

в особі судді                                       - Ольховик А.І.,

за участі секретаря                             - Писаренко О.М.,

з участю представника позивача      - ОСОБА_1

представника відповідача                  - Старовойтової О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кролевець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” про визнання недійсними зміни до кредитного договору та зобов”язання здійснити перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року до відсоткової ставки, що відповідав її рівню до 01 лютого 2009 року,а саме: 12% річних,-

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувсь до суду з вищезазначеним позовом у якому просить:

- визнати недійсними зміни до кредитного договору  № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року,  щодо збільшення відсоткової ставки за кредитом з 01.02.2009 року;

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору № SUK1GK00000028 від 16.08.2006 р. до відсоткової ставки, що відповідав її рівню до 01 лютого 2009 року, а саме: 12% річних.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що згідно кредитного договору  № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року , ним у Кролевецькому відділенні СФ “Приватбанк” одержано кредит на придбання житла, в розмірі 55000,00 грн., на строк: з 13.03.2006 р. по 12.03.2026 р., за ставкою 12 % річних. За даним договором щомісячний платіж Банку встановлений, в розмірі 915,00 грн. Даний договір, на протязі терміну його дії, ним виконується в повній мірі і простроченої заборгованості по виданому кредиту він не має.  

12 січня 2009 року він одержав лист ПриватБанку, яким повідомляється: “...в зв’язку із зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий(резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ...” і т.д., з 01 лютого 2008 р. відсоткова ставка, за вищевказаним кредитним договором, складатиме 22,73 % на рік (тобто підвищення відбувається заднім числом). При цьому, в разі погашення в строк до 01.02.2009 р. суми заборгованості за тілом кредиту, у розмірі 15948,09 грн., відсоткова ставка за кредитним договором підвищиться до рівня 17,69 % річних, а у разі погашення суми, у розмірі 25580,16 грн., то відсоткова ставка залишиться на поточному рівні – 12% річних. А також, в листі зазначено, що у разі своєї незгоди із вказаними змінами, в строк не пізніше 20.01.2009 р., надати письмове повідомлення про це, до відділення ПриватБанку, що обслуговує його кредит.

20.01.2009 р. ним було надано письмову незгоду із вказаними змінами його кредитного договору до Кролевецького відділення СФ ПриватБанка.

03.02.2009 р. в відділенні ПриватБанку він дізнався, що відсоткова ставка по його кредитному договору змінена з 02.02.2009 р. і складає 22,73 % річних, тобто, його незгоду від 20.01.2009 р. банком проігноровано.

04 травня 2009 р. від юридичного департаменту ПриватБанку ним одержано відповідь, на його письмову незгоду від 20.01.2009 р. в якій повідомляється, що Банк діяв в рамках чинного законодавства України. Але в листі, знову ж таки, не повідомляється який чинник і як саме вплинув на підвищення відсоткової ставки.

Відповідно до п. 3 ст. 626 Цивільного кодексу України: договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору. Згідно п.2 ст. 638 Кодексу, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною, а ст. 651 Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін. Відповідно до п.1 ст. 654 Кодексу, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що і договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом, чи не випливає із звичаїв ділового обороту.  

Згідно п. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України: договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття пропозиції. Також, відповідно до ст. 643 ЦК України: якщо у пропозиції укласти договір, вказаний строк для відповіді, то договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку. Тобто, надіславши позивачу лист від 12.01.2009 року, відповідач фактично запропонував нові умови договору і встановив строк для прийняття ним пропозиції. Відповідь про неприйняття позивачем пропозиції  відповідачу направлена, але вони не були прийняті до уваги.

Згідно ч.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.  Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово на протязі семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка  зміна відсоткової ставки є недійсною.

Зазначене положення ч.4 ст.11 даного Закону повинно тлумачитися з врахуванням положень п.4 ч.5 ст.11 цього ж Закону, відповідно до яких встановлення дискримінаційних, відносно споживача, правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (таким, яким всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача – ст.18 Закону).

Відповідно до п.3.5 Правил, банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише у разі настання події, незалежної від волі сторін договору,  яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. І в цьому ж пункті зазначено,  що банки не мають право змінювати процентну ставку за кредитом у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Згідно п. 2 ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України, встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Згідно ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, або зменшувати її розмір за договором банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом.  

Відповідно до п.3 ст. 1056-1 ЦК України, умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.  

10 січня 2009 року набрав чинності п.2 ст. 1056-1 УК України згідно якого встановлений договором розмір відсотків не може бути збвльшений банком в односторонньому порядку.

За умовою пп. 2.3.1,п.2.3 Договору, до 10.01.2009 року (набрання чинності ч.2 ст. 1056-1 ЦК України), банк мав право, хоча і всупереч п.3.5 Правил  надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту, затверджених постановою Правління Національного Банка України № 168 від 10.05.2007 року, в  односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США  до гривні більше, ніж на 10 % у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ, зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті. При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищевказаному порядку можливо в межах кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахування у страховий фонд, середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню керсу долара США, за згодою позивальника.

Станом на 01.12.2009 року курс долара США до гривні збільшився більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом, встановленого НБУ на момент укладення Договору (з 5,5 грн. до 7,7 грн. за долар- збільшення на 40%), облікова ставка НБУ- з 8% до 12% ( збільшення на 60 %)

Фактичне збільшення відсоткової ставки за даним кредитним договором відбулося на 89,4% ( з 12% до 22,73%), в порушення умов пп.2.3.1, п. 2.3 Договору, яким регулюється порядок збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку, так як таке збільшення нічим необгрунтоване, що є одностороннім волевиявленням Банку.

Крім того, лист ПриваБанку № 20.1.3.2/6-40230 від 25.12.2008 року з пропозицією нових умов договору і встановленням строку для прийняття цієї пропозиції, він одержав 12.01.2009 року, після набрання  чинності ст. 1056-1 ЦК України.

Відповідно до ЦК України при  односторонній зміні умов договору, договір вважається зміненим з моменту отримання конртагентом повідомлення про зміну умов договору ( за аналогією з офертою та акцептом при укладені договору). Таким  чином, в даному випадку підставою для виникнення відповідних цивільних прав та обов’язків щодо зміни відсоткової ставки стало отримання  ним листа 12.01.2009 року. А згідно ч.1 ст.5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання чинності, тобто з 01.01.2009 року, коли набрало чинності положення ч.2 ст. 1056-1 ЦК України щодо заборони збільшення банком розміру відсотків  в односторонньому порядку.

Виходячи з вищевикладеного, він вважає, що відповідачем порушено його права, які передбачені:

- п.3 ст. 626, п.2 ст. 638, ст. 640, ст. 643, ст. 651 та п.1 ст. 654 ЦК України, в частині внесення змін до укладеного кредитного договору № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року;

- ч.4 та п.4 ч.5 ст. 11, ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, в частині зміни відсоткової ставки за кредитом та порушення строків письмового повідомлення про її зміну (встановлення споживачу завідомо не рівних (дискримінаційних) умов);

п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту, затверджених постановою Правління Національного банка України № 168 від 10.05.2007 р.,  щодо одностороннього волевиявлення банку щодо зміни відсоткової ставки за кредитом;

- п.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України та ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, в частині збільшення відсоткової ставки за кредитом в односторонньому порядку.  

- ст.526 ЦК України в частині невиконання умов кредитного договору .

Оскільки він отримав у банку споживчий кредит, то у даному випадку відповідач порушує його права, як споживача.  

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача – О.О. Старовойтова позовні вимоги не визнала повністю і пояснила наступне.

13 березня 2006 року до Сумської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк» звернувся громадянин ОСОБА_3 з проханням надати йому кредитні кошти на придбання квартири.

В свою чергу, ЗАТ КБ «ПриватБанк» вившивши пакет документів та фінансовий  стан клієнта погодився надати кредитні кошти на придбання квартири ОСОБА_3, в результаті чого було укладено між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 кредитний договір №  SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року.  Відповідно до укладеного договору ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 55000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості клієнтом.

Таким чином, до Банку позивач звернувся добровільно та самостійно виявив бажання отримати кредит на умовах, зазначених у вище зазначеному договорі. Отже, сторони уклали кредитний договір, тим самим встановили цивільні права та обов’язки, волевиявлення сторін було вільним та відповідало внутрішній волі, що підтверджується підписами у договорі.

У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони є вільні в укладенні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору з урахуванням вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з вимогами ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки НБУ або в інших випадках. Такі випадки, а також порядок підвищення процентних ставок, були визначені сторонами при укладенні кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст. 212, ч.2 ст. 632 ЦК України договір укладений сторонами по  справі, має умови, згідно яких банк має право в односторонньому порядку підвищувати розмір процентної ставки.

А саме, відповідно до п.п. 2.3.1 п.2.3. Укладеного з Позивачем договору банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом у випадку: при зміні кон’юктури  ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміна курсу долара США до гривні більше, ніж на 10%  у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного договору, зміна облікової ставки НБУ, зміна розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідний валюті.

В даному випадку мало місце декілька обставин для зміни відсоткової ставки, а саме:

- з 30.04.2008 року змінилася облікова ставка НБУ;

- зміна курсу долара США до гривні у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення Договору більше, ніж на 10%. ( з курсу 5,5 до 7,7 за долар США);

- зміна середньозваженої ставки НБУ по Кредитам та депозитам.

Дійсно п. 3.5 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту встановлено, що банки мають право ініціювати зміну процентої ставки за кредитом лише в разі настання події, не залежної від волі сторін договору, яка має  безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

В даному випадку зміна процентної ставки за кредитом відбулася не в наслідок волевиявлення однієї із сторін договору, а через збільшення облікової ставки НБУ та зміна курсу долара США до гривні, тобто , посилання Позивача на той факт, що зміна відбулася у зв’язку з волевиявленням однієї із сторін договору є безпідставними, так як НБУ не є стороною договору.

Що стосується права на односторонню зміну умов договору, представник відповідача пояснив наступне. Згідно з ч.1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається тільки за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку зміни договору зобов’язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну ( ч.3 ст. 653 ЦК України), тому зміна договору відбулася саме з моменту досягнення домовленості. Тобто, якщо, наприклад, з 01.01.2009 року сторони у відповідності до ст. 207 ЦК України підписали додаткову угоду до кредитного договору про збільшення відсоткової ставки, - договір змінився 01.01.2009 року. Разом з тим, законом не заборонено, щоб в цій же додатковій угоді було зазначено, що новий розмір відсоткової ставки буде діяти з 01.02.2009 року, а тому представник відповідача вважає, що  у випадку зміни договору за домовленістю сторін зміни договору визначаються терміном досягнення сторонами домовленості у встановлений законом формі; термін, з якого почне діяти вже змінене зобов’язання, може не співпадати з моментом досягнення домовленості про зміну зобов’язання. З іншого боку, у випадку односторонньої зміни умов договору цивільним законодавством чітко врегульоване питання, з якого моменту відбувається зміна договору у випадку реалізації права на односторонню зміну. Виходячи з принципу диспозитивності цивільного права ( ст. 6 ЦК України),- сторони мають право врегулювати свої правовідносини на свій розсуд за умовами відсутності у законодавстві прямої заборони , або вказівки, яким чином необхідно діяти. З цього випливає, що у випадку відсутності нормативного врегулювання щодо моменту зміни договору,- це питання може бути врегульовано в договорі.

Пунктом 2.3.1 договору встановлено: « Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки» Реалізація цього права здійснюється компетентним органом або відповідними посадовими особами в межах їх компетенції відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до цього ж пункту договору, « ....при цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки», тобто, договір вже змінено. Про цю зміну банк і повідомляє клієнта. Зазначена  умова договору повністю узгоджується з положенням чинного законодавства.

Так ч.4 ст. 11 Закону України « Про захист прав споживачів» встановлено: «  у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач  повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи кадендарних днів з дати її зміни. Таким чином, законом також встановлено: спочатку відбувається одностороння зміна, потім повідомлення.

З цього випливають наступні висновки:

- наявність права банку в односторонньому порядку змінювати відсоткову ставку;

- повідомлення про підвищення ставки надсилається клієнту після такої зміни;

- у випадку односторонньої зміни умов договору моментом зміни договору є момент прийняття рішення про зміну, що підтверджується і законом, і договором.

Наказом по ПриватБанку від 05.01.2009 року за № КТ-КБ-СП-2009-1/1 підвищено доходність ( збільшено  відсоткову ставку) по активах, що видано у гривнях бізнесі «Ипотечное кредитование» та  «Авто в кредит» для позичальників до 30 % річних у зв’язку з змінами процентних ставок по депозитах, збільшенням облікової ставки НБУ, коливанням курсу долара США більш, ніж на 10 % і з метою забезпечення  ліквідності  банку та можливості провадити своєчасні розрахунки з вкладниками банку.

На виконання умов договору, ними –відповідачами по справі, 08.01.2009 року  були здані на пошту листи- повідомлення про підняття відсоткової ставки.

Таким чином, і прийняття рішення  про підвищення ставки (зміна умов договору), і відправлення повідомлення про прийняте рішення були здійснені до 11.01.2009 року. Тобто, до моменту набрання чинності законом від 12.12.2008 року про заборону одностороннього підвищення ставок.

Що стосується Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банками змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року № 661 – VІ представник відповідача пояслила наступне.

Договори про надання кредиту укладається на власний розсуд кредитора і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства та Правил.

Відповідно до ч. 4 ст. 55 Закону України « Про банки та банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розміри процентної ставки  за кредитним договором або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом. По закону, який діяв на момент укладення договору ( 2006 рік), дозволялося в односторонноьому порядку змінювати умови договору, якщо це було передбачено умовами самого договору ( ст. 651 ЦК України)

Відповідно до ст.47 Закону України « Про банки і банківську діяльність» комерційні банки самостійно  встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях

Відповідно до ст. 58 Конституції України та ч.2 ст. 5 ЦК України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.1 ст.5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносити, які виникли з дня набрання ними чинності. Тому Закон №661- VІ, в частині внесення змін до ЦК України ( ст. 1056-1) не може регулювати відносини, які виникли до моменту набрання чинності цим законом.

Оскільки право банку збільшити процентну ставку шляхом надсилання відповідного повідомлення було реалізовано  до набрання чинності Закону України № 661- VІ від 12.12.2008 року, а саме: до 11.01.2009 року, банк діяв відповідно до умов укладеного з  позивачем договору та в рамках чинного законодавства.  

На підставі викладеного  представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні вказаного позову.

Заслухавши пояснення і доводи представників  сторін, дослідивши    письмові матеріали справи, оцінивши зібрані докази,    суд прийшов до висновку, що позовні   вимоги позивача обґрунтовані , не суперечать законодавству, та підлягають задоволенню  

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

По справі встановлено, що згідно кредитного договору № SUK1GK00000023 від 13.03.2006 р., укладеного між ОСОБА_3 та ПриватБанком в особі заступника Шевченка О.К., позивачем у Кролевецькому відділенні СФ “Приватбанк” одержано кредит на придбання житла, в розмірі 55000,00 грн., на строк: з 13.03.2006 р. по 12.03.2026 р., за ставкою 12 % річних, що вбачається з ксерокопії договору (а.с.7-12). Відповідно до п.1.1. Договору щомісячний платіж Банку встановлений, в розмірі 915,00 грн.  

Як вбачається з позовної заяви даний договір, на протязі терміну його дії, позивачем виконувався в повній мірі і простроченої заборгованості по виданому кредиту він не має. Зазначені обставини не спростовуються відповідачем.  

12 січня 2009 року ОСОБА_3 отримав лист ПриватБанку від 25.12.2008 року № 20.1.3.2/6-40230 (а.с. 13) яким повідомлялося про те, що в зв’язку із зміною кон’юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме настанні одного чи декількох з нижченаведених чинників: зміни курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті, здійснення поточних коливань відсоткових ставок за вкладами та/або кредитами, або зміни у грошово кредитній політиці НБУ, підвищення ставки за кредитами кредиторів України у відповіідній валюті, підвищення ставки більш ніж на 3 відсоткових пункти за бланковими кредитами”овертайн” НБУ з дати укладення цього Договору чи останнього перегляду відсоткової ставки, з метою виконання зобов”язань перед своїми вкладниками, ПриватБанк змушений вимагати зміни умови Кредитного договору, у зв”язку з чим  з 01 лютого 2008 р. відсоткова ставка, за вищевказаним кредитним договором, складатиме 22,73 % на рік. ( Під час розгляду справи представник відповідача уточнила, що в зазначеному листі була описка і зміна умов кредитного договору повинна була бути саме з 01.02.2009 року).

При цьому в листі не було зазначено конкретно які саме з вказаних чинників стали підставою для збільшення відсоткової ставки з 01.02.2009 року.

Поряд з цим в листі вказано, що у разі незгоди із вказаними змінами, в строк не пізніше 20.01.2009 р., необхідно надати письмове повідомлення про це, до відділення ПриватБанку, що обслуговує кредит та погасити заборгованість за кредитним договором в повному обсязі.

20.01.2009 р. позивачем було надано письмову незгоду із вказаними змінами відсоткової ставки по кредитному договору до Кролевецького відділення СФ ПриватБанка, що зазначено в копії  листа (а.с. 14). Із вказаного вбачається, що Банк діяв в цьому випадку відповідно до  вимог ч.1 ст. 651 ЦК України щодо зміни умов договору за згодою сторін.

Відповідно до  ч.1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

03.02.2009 р. в відділенні ПриватБанку позивач дізнався, що відсоткова ставка по його кредитному договору змінена з 02.02.2009 р. і складає 22,73 % річних, що не заперечується представником відповідача під час розгляду справи в суді.

З п.2.3.1 вказаного кредитного договору вбачається, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон”юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору, зміни облікової ставки НБУ; зміни розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміни середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті ( по статистиці НБУ). При цьому Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 20 календарних днів з дати вступу в чинність зміненої процентної ставки. Збільшення процентної ставки Банком у вищезавказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилась ставка НБУ, розмір відрахування у страховий фонд,   середньозважена ставка по кредитах   або   пропорційно збільшенню курсу   долара США.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення про те, що лист який був направлений ОСОБА_3  про зміну відсоткової ставки по кредиту дійсно  датований 25 грудня 2008 року, а наказ про зміну відсоткової ставки по Банку - 5 січня 2009 року, вказана розбіжність виникла в результаті того, що вказані листи вони почали готувати раніше, ніж був принятий  Наказ.

Крім того, під час розгляду справи в суді представник відповідача зазначила, що основними підставами щодо зміни процентної ставки стали  зміна курсу долара США до гривні більше, ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладання даного Договору  ( з курсу 5,5 грн. до 7,7 грн. за долар, що становить збільшення на 40 %) (а.с. 48) та зміна облікової ставки НБУ ( з 8% на час укладення договору до 12% станом на 30.04.2008 року відповідно до постанови НБУ від 21.04.2008 року № 107, що складає збільшення приблизно на 50%).  

При цьому відповідачем без поважних причин не було виконано ухвалу попереднього судового засідання від 25 червня 2010 року в частині  надання доказів про  настання подій, які мали  безпосередній вплив на вартість ресурсів Банку, із зазначенням публічного джерела інформації та діапазону часу, який аналізується банком, та повідомлення правила (у вигляді алгебраїчної формули), за яким банк розраховує необхідну зміну процентної ставки за договором на основі подій, що впливають на вартість ресурсів  Банку.

Таким чином, судом встановлено, що зміна відсоткової ставки з 12% річних до 22,73% річних (фактичне збільшення на 89,4%)  проведена відповідачем з порушення умов  п. 2.3.1. кредитного договору, яким регулюється порядок збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку, оскільки таке збільшення нічим необгрунтоване.

Зазначеними діями було порушено права позивача, оскільки відповідно до п.3.5. “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту”, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168 встановлено, що банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події, незалежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку. Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв”язку із власним волевиявленням (зміною кредитної політики банку).

Згідно ч.4 ст.11 Закону України “Про захист прав споживачів” у договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках.  Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово на протязі семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка  зміна відсоткової ставки є недійсною.

Зазначене положення ч.4 ст.11 даного Закону повинно тлумачитися з врахуванням положень п.4 ч.5 ст.11 цього ж Закону, відповідно до яких встановлення дискримінаційних, відносно споживача, правил зміни відсоткової ставки є несправедливою умовою договору (таким, яким всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживача – ст.18 Закону).

Крім того посилання представника відповідача на те, що відповідно до ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях, суперечать умовам п. 2.3.1. вказаного кредитного договору ( в частині розміру збільшення відсоткової ставки), на який також посилається відповідач як на підставу збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку.

Згідно ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами, або зменшувати її розмір за договором банківського вкладу, за винятком випадків, встановлених законом.  

10 січня 2009 року набрала чинності ст. 1056-1 ЦК України, частиною другою якої передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 13 зворотна сторона) позивач отримав повідомлення про збільшення відсоткової ставки 12.01.2009 року, тобто вже після набрання чинності ст. 1056-1 ЦК України. Зазначені обставини не спростовуються відповідачем.

При цьому, суд визнає обгрунтованим посилання позивача на те, що при односторонній зміні умов договору, договір слід вважати зміненим з моменту отримання контрагентом повідомлення про зміну умов договору ( за аналогією з офертою та акцептом при укладанні договору).

Крім того самим Банком було надано позивачу час до 20.01.2009 року для надання письмового повідомлення по суті їх пропозиції (а.с. 13). А відповідно до ст. 643 ЦК України якщо у пропозиції укласти договір вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, яка зробила пропозицію, одержала відповідь про прийняття пропозиції протягом цього строку.

Відповідно до ч.6 ст. 11 ЦК України у випадках встановлених актами  цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов”язків може бути   настання   або   ненастання певної події  .

В даному випадку підставою для виникнення відповідних цивільних прав та обов”язків щодо зміни відсоткової ставки стало  збільшення відсоткової ставки з 1 лютого 2009 року, що зазначено в наказі від 05.01.09 № КТ-БТ-СП-2009-1/1 та повідомлення Банка. Судом проаналізована позиція відповідача, що умови договору змінені з 05.01.2009 р. з часу видачі наказу. Суд не може погодитись із вказаним зважаючи, що ці твердження суперечать встановленим судом обставинам справи і дослідженим доказам, зважаючи, що відсоткова ставка змінена з 01.02.2009 року, що вбачається з самого наказу, а на момент видачі наказу, діяла відсоткова ставка 12%, тобто зміна відсоткової ставки відбулась після набрання чинності ч.2 ст. 1056-1 ЦК України.

З ч.1 ст. 5 ЦК України вбачається, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що правовідносини між сторонами щодо збільшення відсоткової ставки в односторонньому порядку виникли після набрання чинності положення ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, щодо заборони збільшення банком розміру процентів в односторонньому порядку. Як вбачається з вказаних положень закону зазначені правовідносини щодо зміни ставки за кредитом могли і взагалі не настати. Таким чином відсутні підстави для  твердження про те, що правовідносини щодо зміни ставки за кредитом вже існували до 10.01.2009 року.

Тому, приймаючи до уваги те, що збільшення відсоткової ставки відповідачем в односторонньому порядку було проведено всупереч положень ч.2 ст. 1056-1 ЦК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про  визнання недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до 22,73% на рік за кредитом з 01.02.2009 року по кредитному договору № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006р. укладеному між закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_3, а також зобов’язання відповідача здійснити перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору № SUK1GK00000028 від 16.08.2006 р. до відсоткової ставки, що відповідав її рівню до 01 лютого 2009 року, а саме: 12% річних, - підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача: на користь ОСОБА_3 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи і на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.5, ч.6 ст.11, ч.1 ст. 212, ст.526, ч.2 ст. 638, ч. 1 ст. 640, ст. 643, ст. 651, п.1 ст. 654,  ч. 2 ст. 1056 -1 Цивільного кодексу України, ч.4 ст.11, п.4 ч.5 ст.11, ст.18 Закону України “Про захист прав споживачів”,  ст. 55 Закону України “Про банки і банківську діяльність” п.3.2, 3.5 “Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування і сукупної вартості кредиту”, затверджених постановою Правління Національного банка України № 168 від 10.05.2007 р., відповідно до договору № SUK1GK00000023 від 13.03.2006р., керуючись ст.ст. 10, 11, 57, 209, 212, 214-215, 218, 223 ЦПК України,-

  В И Р І Ш И В:  

Позов задовольнити .

Визнати недійсними зміни щодо збільшення відсоткової ставки до 22,73% на рік за кредитом з 01.02.2009 року по кредитному договору № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006р. укладеному між закритим акціонерним товариством комерційний банк “ПриватБанк” та ОСОБА_3.

Зобов’язати закрите акціонерне товариство комерційний банк “ ПриватБанк” здійснити перерахунок відсоткової ставки по кредитному договору № SUK1GK00000023 від 13 березня 2006 року до відсоткової ставки, що відповідав її рівню до 01 лютого 2009 року, а саме: 12% річних.

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” на користь ОСОБА_3 37 грн. на відшкодування витрат, понесених позивачем, на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Кролевецькому районному суді.  

Стягнути з закритого акціонерного товариства комерційного банку “ПриватБанк” в дохід держави судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської області через Кролевецький  районний суд  шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі. Але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання копії цього рішення.

  СУДДЯ