Справа № 2-197/10

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І  М Е  Н  Е  М    У  К  Р  А  Ї  Н  И

30 червня 2010 року                        Лановецький районний суд Тернопільської області

           в складі:     головуючого суду               РАДОСЮКА А. В.

              при секретарі                   ЯБЛОНСЬКІЙ М. М.

з участю позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ланівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики,

встановив:

До суду звернулася ОСОБА_2  з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу та процентів за договором позики, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_4 27 березня 2010 року позичила в неї 10000 грн., з кінцевим терміном поверненням позики до 27.08.2010 року щомісячними частками по 625 грн., однак всупереч вимогам договору позики своєчасно не повертала позичених коштів, в результаті чого виникла заборгованість по неповернутому боргу та відсотках по ньому у загальному розмірі 10027 гривень 00 копійок. В добровільному порядку ОСОБА_4 повернути позичені кошти відмовляється, а тому позивач просить стягнути з відповідача 10027 грн. позичених коштів, а також судові витрати понесені нею.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 уточнила позовні вимоги і просила суд стягнути з відповідача  суму боргу в розмірі 9050 грн., 1137 грн. процентів від простроченої суми за весь час прострочення, 2345 грн. по праву зворотної вимоги, 125 грн. 32 коп. державного мита, 120 грн. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, 1200 грн. витрат на правову допомогу, 8,00 грн. поштових витрат, пов’язаних відправленням документів до суду та 127 грн. витрат, пов’язаних з явкою до суду, при цьому пославшись, крім тих обставин, які зазначені позовній заяві, на те, що вона сплатила за ОСОБА_4 в кредитну спілку «Християнська злагода» 12345 грн. на погашення її кредиту, а остання написала розписку лише на 10000 грн.. Оскільки вона забрала розписку не прочитавши її, то відразу не побачила, яка сума там була вказана. На її неодноразові прохання до ОСОБА_4 написати розписку на решту суми та відповідала відмовою, а тому вона просить стягнути з відповідача додатково 2345 грн. по праву зворотної вимоги.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги і просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилася, хоча про день, час і місце слухання справи була повідомлена належним чином. Не повідомила відповідач і причини своєї неявки в судове засідання. Однак, будучи присутньою в попередніх судових засіданнях відповідач позов не визнала і пояснила, що дійсно укладала з позивачем договір позики на суму 10000 гривень і власноручно написала відповідну розписку. Позивач, за їх домовленістю, погасила її борг у кредитній спілці «Християнська злагода», проте віддати ОСОБА_2 гроші в той час вона не могла і тому уклала з нею договір позики. Даний договір позики вона укладала під тиском і тому зараз не хоче повертати боргу позивачу, а знову хоче мати справу з кредитною спілкою.

Суд, перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши докази по справі, вважає, що позов підлягає до часткового  задоволення.  

При цьому суд  виходив із наступного.

Судом встановлено, що 27 березня 2009  року ОСОБА_4  позичила в       ОСОБА_2 10000 грн., які зобов’язалася повертати щомісячними рівними частинами по 625 грн.  з кінцевим терміном повернення 27.08.2010 року, згідно розписки від 27 березня 2009 року (а.с. 6).

Згідно ст. 1053 ЦК України за   домовленістю  сторін  борг,  що  виник  із  договорів купівлі-продажу,  найму майна або  з  іншої  підстави,  може  бути замінений позиковим зобов'язанням.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути  позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі  або  речі,  визначені  родовими ознаками,  у  такій  самій кількості,  такого самого роду та такої самої якості,  що були передані йому позикодавцем) у  строк  та  в порядку, що встановлені договором.

Відповідач ОСОБА_4 умов договору позики не виконувала, з належних до проплати коштів заплатила 950 грн. і станом на 01.06.2010 року її борг становить 9050 грн., що стверджується поясненнями позивача, представника позивача і не заперечувалося відповідачем.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до постанов Національного Банку України від 21.04.2008 року №107, 12.06.2009 року №343 «Про регулювання грошово-кредитного ринку» та від 10.08.2009 року №468 «Про зміну облікової ставки» розмір облікової ставки НБУ становив: з 30.04.2008 року – 12% річних; з 15.06.2009 року – 11% річних; з 12.08.2009 року – 10,25% річних.

Виходячи з наведеного, суд прийшов до висновку, що з відповідача слід стягнути суму боргу за договором з урахуванням процентів від простроченої суми.

Так, станом на 01 червня 2010 року, сума боргу за договором становить 9050 гривень, а проценти від простроченої суми позики становлять 1137 гривень (238 грн. за період з 27.03.2009 року по 14.06.2009 року – 80 днів; 155 грн. за період з 15.06.2009 року по 11.08.2009 року – 57 днів; 744 грн. за період з 12.08.2009 року по 01.06.2010 року – 293 дні). Отже, з відповідача в користь позивача слід стягнути 10187 гривень.

Згідно ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

    Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 2345 грн. по праву зворотної вимоги, суд виходив з того, що в судовому засіданні позивачем не наведено, а судом не здобуто доказів того, що ОСОБА_2 було сплачено за        ОСОБА_4 в кредитну спілку «Християнська злагода» 12345 грн., а не 10000 грн., як вказано в розписці.

Відповідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої  сторони  понесені  нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи, в тому числі: інформаційно-технічне забезпечення, на правову допомогу, витрати сторін та їх представників, що пов’язані з явкою до суду, витрати пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що з відповідача слід стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог документально підтверджені судові витрати по справі, а саме: 101,87 гривень сплаченого позивачем судового збору; 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; 1200 гривень витрат на правову допомогу; 8,00 гривень поштових витрат і 96,15 гривень витрат, що пов’язані з явкою до суду.

Керуючись  ст. ст. 1048, 1049, 1053, 1191 ЦК України,  ст. ст. 10, 60, 79, 88, 209, 212-215, 292 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

    Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2  9050 (дев’ять тисяч п’ятдесят) гривень боргу за договором позики, 1137 (тисячу сто тридцять сім) гривень відсотків, 101 гривню 87 копійок сплаченого судового збору, 120 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом, 1200 гривень витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги, 8,00 гривень поштових витрат, 96 гривень 15 копійок витрат, пов’язаних з явкою до суду.

В решті позову відмовити.

Дане рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Тернопільської області через Лановецький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у вищевказаний двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги вказане рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

                                                  Суддя-підпис
В.о.голови суду                                                                                         М.З.Сенюх

Секретар суду                                                                                           Н.Ю.Приймак

.