УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2007 року Апеляційний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Орла А.І., суддів - Бех М.О., Давидової Н.І.,

з участю потерпілого - ОСОБА_2.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.  Києві справу за апеляцією засудженого

ОСОБА_1. на вирок Ірпінського міського суду Київської області від 19.12..2006 року, яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1р.н., українця, громадянина України із середньою освітою, жителя м. Ірпеня, вул. АДРЕСА_1, Київської області, не працюючого, раніше не

судимого,-

засуджено ст.356 КК України до штрафу у сумі 600 гривень.

Заявлений по справі цивільний позов задоволено частково і з ОСОБА_1. стягнуто на користь ОСОБА_2. 1831 грн. на відшкодування матеріальної та 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

За вироком ОСОБА_1. визнано винним та засуджено за самоправство, яке полягало, як зазначено у вироку, в тому, що 05.05.2005 року ігноруючи рішення Ірпінського міського суду від 10.02.2005 року (яким за ОСОБА_2. та членами його родини визнано право на користування житлом) зламав стіну між приміщеннями по плану 1-3 та 2-3 в будинку АДРЕСА_1в м. Ірпінь Київської області, який належить йому на праві власності, та проник до частини будинку, в якій проживає і зареєстрований ОСОБА_2 та члени його родини.

Із вказаних приміщень підсудний викинув речі, що належать скаржнику та членам його родини - меблі, носильні речі, предмети домашнього вжитку.

Як зазначається у вироку, протиправними діями ОСОБА_1. завдано матеріальна шкода у розмірі 6135 грн., що для потерпшого є значною.

В   апеляції засудженого ОСОБА_1. ставиться питання про скасування вироку

Ірпінського міського суду Київської області від 19.12.2006 року та направлення справи на новий судовий розгляд до того ж суду іншим суддею.

Мотивує апелянт свої вимоги тим, що, виносячи майно потерпілого з будинку, який є його власністю, він добросовісно помилявся щодо правильності своїх дій, оскільки керувався вимогами ст.317, 319 ЦК України, виходячи з того, що ОСОБА_2. незаконно, без його згоди, утримував частину будинку і чинив перешкоди в користуванні ним.

Також, зазначає апелянт, в судовому засіданні не знайшла підтвердження та обставина, що потерпілому заподіяно істотної шкоди, оскільки права на проживання в його будинку ОСОБА_2. з сім'єю не мав, а посилання суду на те, що потерпілий мав право користуватися житловим приміщенням в будинку № АДРЕСА_1в м. Ірпінь і це право було порушено, є помилковим.

Крім того, висновок суду про заподіяння потерпілому матеріальної шкоди в сумі 1831 грн. спростовується матеріалами справи, зокрема, показами потерпілого про те, що він свої речі забрав, та підтвердження цієї обставини свідками ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4

Справа № 11 -256                          Головуючий в суді 1-ї інстанції - Кафтанов В.В.

Категорія - ст.356 КК                    Доповідач - Бех М.О.

Заслухавши суть вироку, повідомлення ким і в якому обсязі він оскаржується, з'ясувавши думку потерпілого ОСОБА_2., який пояснив, що вважає апеляцію безпідставною, а вирок суду законним, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляції.

У відповідності до ст. 367 КПК України однобічність або неповнота судового слідства, невідповідність висновків суду, викладеним у вироку, фактичним обставинам справи є підставами для скасування вироку.

Як вбачається з вироку суд мотивував наявність в діях ОСОБА_1. самоправства тим, що він ігноруючи рішення Ірпінського районного суду від 10.02.2005 p., яким за ОСОБА_2. та членами його родини визнано право на користування житлом, зламав стіну в належному йому на праві власності будинку та виніс з цього будинку речі, які належали ОСОБА_2. та членам його сім"ї, чим заподіяв потерпілому значну матеріальну шкоду.

Разом з тим, за змістом ст. 356 КК самоправство має місце у випадку :

·самовільного, всупереч установленому порядку, вчинення будь-яких дій;

·наявності права на оспорювання цих дій іншими особи;

·заподіяння цими діями значної шкоди інтересам потерпілого.

Судом змісту об'єктивної сторони зазначеного злочину не розкрито, а обставини, викладені у вироку, не грунтуються на зібраних доказах.

Так, констатуючи як встановлений факт, належність ОСОБА_1. права власності на будинок № АДРЕСА_1в м. Ірпені, суд, проте, не перевірив відповідних доказів.

Посилаючись у вироку на рішення Ірпінського районного суду від 10.02.2005 р. суд зазначає, що за ОСОБА_2. та членами його родини визнано право на користування житлом в будинку АДРЕСА_1в м. Ірпені, проте, як вбачається зі змісту, зазначеним рішенням відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1. про виселення з належного йому будинку ОСОБА_2. з сім'єю, що не тотожно визнання за ними права користування певними жилими приміщеннями ( а.с.8-11). Разом з тим судом не взято до уваги та не оцінено рішення Апеляційного суду Київської області від 13.12.2005 року щодо дійсних правовідносин між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з приводу будинку № АДРЕСА_1в м. Ірпені (а.с. 48-49).

Не з'ясовувалося судом і питання про наявність у гр. ОСОБА_2. права на оспорювання дій ОСОБА_1., зокрема, не було вияснено які цивільні чи громадянські права були порушені діями власника будинку і якщо порушені, то в чому ця шкода полягала та яких інтересів потерпілого торкалася.

Також судом не перевірялося і не вказано у вироку чому дії ОСОБА_1. суперечать установленому порядку, зокрема, передбаченою ст.19 ЦК України можливістю самозахисту цивільних прав, та чи не було в діях власника будинку факту перевищення меж самозахисту і якщо так, то в чому це проявилося. В цьому контексті не з'ясовувалося питання і про те чи попереджався ОСОБА_2. власником про необхідність звільнення будинку та чому його не звільнив.

Констатуючи у вироку факт заподіяння ОСОБА_1.. потерпілому 6135 грн. матеріальної шкоди, суд, проте, не зазначив якими діями ця шкода була заподіяна, в чому вона полягала та чи існує причинний зв"язок між діями ОСОБА_1. і шкодою, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, про те, що їхні речі знаходяться на вулиці, ОСОБА_2. та члени його сім"ї були обізнані 05.05.2005 року (а.с. 186-203), і не з"ясовано чому ними не було вжито заходів для забезпечення їх схоронності . Також судом не мотивовано з яких спонукань він виходив роблячи висновок про те, що сума в 6135 грн. є для потерпілого значною.

Крім того, як вбачається з вироку, судом встановлено, що діями винного ОСОБА_2. завдана матеріальна шкода у сумі 6135 грн., яка для потерпілого є значною.

Водночас, вирішуючи заявлений цивільний позов, в частині стягнення з ОСОБА_1. 6135 грн. матеріальної шкоди, суд приходить до висновку про недоведеність такої суми та постановляє стягнути з винного тільки 1831 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.