Справа № 22ц-2331/2010 р. Головуючий у I інстанції – Мороз К.В.
Категорія – цивільна Доповідач - Євстафіїв О.К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 серпня 2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого – судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю представника відповідача ОСОБА_5 – ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області, третя особа – Комунальне підприємство „Новозаводське” Чернігівської міської ради, про визнання такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати дане рішення і задовольнити його позов.
У квітні 2010 р. останній пред’явив позов до ОСОБА_5, в якому просив визнати її такою, що втратила право користування АДРЕСА_1. Свої вимоги позивач обгрунтовував тим, що відповідач без поважних причин не проживає у спірній квартирі з 01.06.2006 р. – з моменту реєстрації місця її проживання у спірній квартирі і в добровільному порядку не бажає скасувати реєстрацію місця свого проживання у цій квартирі.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновок місцевого суду про непроживання ОСОБА_5 в спірній квартирі з поважних причин є невірним.
Так, остання ніколи з ним (з ОСОБА_7) не проживала, оскільки вона має інше постійне житло за адресою: АДРЕСА_2. Проживання ОСОБА_5 разом з ним ніколи не планувалося, планувалася лише реєстрація її місця проживання у спірній квартирі.
Висновки суду про чинення ним відповідачеві перешкод у користуванні квартирою є невірними. Остання постійно мешкає та працює в м. Києві і навмисно пише до органів внутрішніх справ відповідні неправдиві заяви. Між ним та відповідачем, поведінка якої не є адекватною, склалися неприязні стосунки у зв’язку з тим, що вона заперечує проти приватизації спірної квартири. Внаслідок цього він не може зареєструвати в квартирі особу, без допомоги якої у зв’язку з втратою слуху він змушений буде вживати додаткових заходів для організації свого життя.
Відкинутий місцевим судом доказ правомірності його вимог - акт ЖРЕД № 5 є належним і допустимим доказом по справі, оскільки цей акт складено і отримано ним у встановленому порядку.
У письмових поясненнях позивач наполягає на задоволенні апеляційної скарги, а представник відповідача в судовому засіданні просив її відхилити. Сенс заперечень останнього зводився до того, що оскаржуване рішення є законним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що у ході розгляду справи не доведено факт непроживання ОСОБА_5 в спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців. Цей висновок суду є вірним.
Так, по справі встановлено наступне.
Спірна АДРЕСА_1 належить до будинків державного житлового фонду.
У квартирі, про яку йдеться, зареєстровані позивач ОСОБА_7 і відповідач ОСОБА_5
Викладене підтверджується копією особового рахунку квартири і жодним з учасників судового розгляду не заперечується.
Позивач чинить перешкоди відповідачеві у користуванні спірною квартирою, що підтверджується копіями постанов ЧМВ УМВС України в Чернігівській області про відмову в порушенні кримінальної справи від 31.08.2009 р. та від 28.03.2010 р., і копією акту від 28.08.2009 р., складеного ОСОБА_5 та оперативним працівником служби „SOS” (а.с. 55, 56, 54).
На підтвердження правомірності позовних вимог ОСОБА_7 у суді І інстанції посилався на акт ЖРЕД № 5 м. Чернігова від 30.03.2010 р., та на повідомлення про надходження на його ім’я поштових відправлень. Згідно з вищевказаним актом остання у спірній квартирі не проживає (а.с. 9); згідно з повідомленнями про надходження на ім’я ОСОБА_7 поштових відправлень № 171, датованих 22.08.2009 р., відправником їх надіслано з м. Києва (а.с. 10, 33). Проте у вказаному акті не зазначено, з якого часу відповідач не проживає в спірній квартирі. У машинописний текст обох повідомлень про надходження на ім’я позивача поштових відправлень внесено рукописні доповнення -приписки, згідно з якими їх відправником є ОСОБА_5, адреса якої є АДРЕСА_3. Отже з тексту цих документів неможливо встановити, що на момент пред’явлення позову відповідач не проживала у спірній квартирі понад шість місяців і що відправником поштових відправлень на ім’я позивача є саме відповідач. Тому вони принципово не можуть бути доказами обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_7 Крім того, з повідомлення ЖРЕД № 5 від 19.05.2010 р. № 67 вбачається, що майстер, який складав акт від 30.03.2010 р., на момент його складання на посаді майстра ЖРЕД № 5 не працював і що цей акт у журналі реєстрації актів ЖРЕД № 5 не зареєстровано (а.с. 52).
Надана місцевому суду копія акту ЖРЕД № 5 від 16.02.2009 р. та приєднані до апеляційної скарги копії актів цієї ж дільниці від 12.06.2007 р., від 15.02.2008 р. та від 15.02.2009 р. про непроживання ОСОБА_5 в спірній квартирі (а.с. 53, 74-76) відкидаються апеляційним судом, оскільки суду не надано їх оригіналів, ці акти не були предметом дослідження суду І інстанції і апеляційному суду не надано доказів про те, що копії даних актів та їх оригінали позивачем не було надано до суду І інстанції з поважних причин.
З наданого апеляційному суду акту ЖРЕД № 5 від 16.07.2010 р. № 141 вбачається, що відповідач не проживає у спірній квартирі з моменту її реєстрації. Але даний акт, складений на підставі пояснень сусідів, спростовується зазначеними вище постановами ЧМВ УМВС України в Чернігівській області та актом, складеним відповідачем за участю співробітника служби „SOS”, в яких компетентними особами задокументовано факти чинення ОСОБА_7 перешкод ОСОБА_5 у користуванні квартирою. Ці постанови та акт є чинними і ні в який спосіб не спростовані.
Крім того, представник ОСОБА_5 надав суду копії квитанцій про сплату нею квартплати за квітень, серпень, жовтень, листопад 2009 р. та січень 2010 р. (а.с. 54); факт здійснення останньою даних проплат позивач не заперечує, що прямо випливає з його письмових пояснень апеляційному суду від 30.07.2010 р.
Узагальнюючи вищевикладене, суд ІІ інстанції доходить висновку про те, що твердження позивача про непроживання відповідача у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин є недоведеним. Отже оскаржуване рішення є законним і підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 відхилити, а рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: