АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
В И Р О К
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Чернівці 03 серпня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Станковської Г.А.
суддів Горецької С.О.
Струбіцької О.М.
при секретарі Чевка А.Г.
за участю прокурора Сулятицького І.С.
та адвоката ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С. на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А:
Цим вироком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, громадянку України, українку, з середньо-спеціальною освітою, не одружену, має на утриманні 2 неповнолітніх дітей, не працюючу, раніше не судиму, -
засуджено за ст. 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
- за ст.ст. 15 ч.2 – 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до одного року позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
- за ст.ст. 15 ч.3 – 149 ч.2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до одного року позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді двох років позбавлення волі з конфіскацією
Справа № 11-249/2010 р. Головуючий у І інстанції:
Категорія ст.. 149 ч.2 Мамчин П.І.
КК України Доповідач: Станковська Г.А.
всього особистого майна.
Запобіжний захід залишено у виді тримання під вартою, строк відбуття покарання засудженій ОСОБА_4 обраховано з 15 серпня 2009 року.
Вирішено долю речових доказів
За цим вироком, п ідсудна ОСОБА_4 засуджена за те, що у 2004 роцi діючи умисно, маючи на меті здійснення торгівлю людьми, вступила у попередню змову з особою, справу відносно якої виділено в окреме провадження, яка шляхом надання винагороди пiдсуднiй бажала одержати вiд останньої осіб жiночоi статі з метою збагачення шляхом їх експлуатації, тобто надання ними сексуальних послуг чоловікам за плату в м. Стамбулі Туреччина. ОСОБА_4, згідно відведеної їй ролі в м. Чернівці повинна була підшукувати дівчат, організувати виготовлення їм необхідних документів для виїзду за кордон, доставку та супроводження їх в м. Стамбул до особи, справу відносно якої виділено. За кожну передану дівчину підсудна ОСОБА_4 повинна була отримувати від зазначеної особи грошову винагороду в сумі 1500 доларів США.
Так, на початку 2005 року, пiдсудна ОСОБА_4 познайомилася з потерпілою ОСОБА_6, 1984 року народження, яку переконала в необхiдностi виїзду в м. Стамбул для надання чоловікам сексуальних послуг. Бажаючи її продати сутенеру для подальшої експлуатації, узгодила з останнім кандидатуру потерпілої ОСОБА_6, як особи, що в м. Стамбулi буде надавати чоловікам сексуальні послуги за грошову винагороду. Після чого через міжнародний переказ грошей «Вестерн Юніон» отримала вiд особи, справу відносно якої виділено в окреме провадження, кошти в сумі 300 доларів США, призначені для виготовлення потерпiлiй документів для перетину державного кордону та виїзду в м. Стамбул. Організувавши виготовлення вказаних документів, 30 травня 2005 року засуджена вивезла потерпiлу ОСОБА_6 в м. Стамбул, де передала вищезазначеній особі, вiд якої згідно попередньої домовленості отримала гроші в сумi 1500 доларiв США. В подальшому, особа, справу відносно якої виділено в окреме провадження, з метою отримання доходу, експлуатувала потерпiлу ОСОБА_6 шляхом надання останньою сексуальних послуг чоловікам в м. Стамбулi за плату.
Продовжуючи свою злочинну дiяльнiсть, ОСОБА_4 на початку січня 2007 року познайомилася з потерпiлою ОСОБА_7, 1986 року народження та достовірно знаючи, що остання являється сиротою, матір'ю малолітньої дитини, яка знаходиться у притулку, перебуває у скрутному матеріальному становищі, використала її уразливий стан, емоційно-нервове збудження, як наслідок знижену здатність адекватно реагувати на свої дії. Після чого шляхом переконання та обману змусила потерпілу ОСОБА_7 погодитися поїхати в м. Стамбул Туреччини, нібито для проживання з іноземцем за грошову винагороду. Далі, узгодивши з невстановленою особою, кандидатуру потерпілої ОСОБА_7, як особи, що в м. Стамбулi буде надавати чоловікам сексуальні послуги, отримала через міжнародний переказ грошей «Вестерн Юніон» гроші в сумі 300 доларів США. призначені для виготовлення потерпiлiй ОСОБА_7 документів необхідних для перетину державного кордону та виїзду в Туреччину. Організувавши виготовлення вказаних документів, 22 березня 2007 року ОСОБА_4 у своєму супроводженні вивезла потерпілу ОСОБА_7 в м. Стамбул. В Туреччині повідомила останній, що та приїхала в м. Стамбул не для проживання з іноземцем, а буде утримуватися сутенером пiд контролем якого буде надавати чоловікам сексуальні послуги за грошову винагороду. Після цього передала потерпілу ОСОБА_7 сутенеру, за що вiдповiдно попередньої домовленості, отримала вiд останнього грошову винагороду в сумi 1500 доларiв США.
В серпні 2007 року, підсудна познайомилась з потерпілою ОСОБА_8, 1985 року народження, достовірно знаючи, що остання перебуває у скрутному матеріальному становищі, має на утриманні неповнолітню дитину, непогашений кредит, використала її уразливий стан, після чого шляхом обману, переконала потерпілу ОСОБА_8 у необхiдностi виїзду за кордон в м. Стамбул Туреччини, нібито для роботи в барі. Далі, узгодивши з невстановленою особою, кандидатуру потерпілої ОСОБА_8, як особи, що в м. Стамбулi буде надавати сексуальні послуги чоловікам, отримала через міжнародний переказ грошей «Вестерн Юніон», вiд сутенера грошi в сумi 300 доларiв США призначені для виготовлення потерпiлiй ОСОБА_8 документів для перетину державного кордону та виїзду в Туреччину. 12 вересня 2007 року підсудна у своєму супроводженні вивезла потерпілу ОСОБА_8 з території України в м. Стамбул , де повідомила останній, що та в м. Стамбулi буде утримуватися сутенером та надавати чоловікам сексуальні послуги за грошову винагороду. Потерпіла ОСОБА_8 на дану пропозицію не погоджувалася, однак, будучи обманутою та втягнутою в боргову кабалу та перебуваючи на території Туреччини була змушена погодитися на умови засудженої, після чого була передана сутенеру - невстановленій особі, вiд якої підсудна ОСОБА_4 згідно попередньої домовленості отримала грошову винагороду в сумі 2000 доларів США. Однак, невстановлена особа забезпечувати дiяльнiсть з проституції потерпілої ОСОБА_8 відмовилася, оскільки остання їй не підходила своєю зовнiшнiстю. У зв’язку з чим сутенер відразу ж перепродала потерпілу іншому сутенеру - невстановленій слідством особі, пiд контролем якої остання в м. Стамбулi надавала сексуальні послуги чоловікам за грошову винагороду.
В подальшому, ОСОБА_4 влітку 2009 року познайомилася з потерпiлою ОСОБА_9, 1988 року народження, яку переконала у необхiдності виїзду в м. Стамбул Туреччини для надання чоловікам сексуальних послуг за грошову винагороду, мотивуючи це хорошими умовами роботи та високим заробітком. Пiсля чого, погодивши з сутенером кандидатуру потерпілої ОСОБА_9, як дівчини, що в Стамбулi буде надавати чоловікам сексуальні послуги, за власні кошти та сприяння невстановленої особи, організувала виготовлення потерпiлiй закордонного паспорта та придбання квитка на літак сполученням м.Львiв - м. Стамбул на 13.08.2009 року. Однак, потерпіла ОСОБА_9, знаходячись в аеропорту м. Львiв, де не відчуваючи тиску та умовлянь з боку ОСОБА_4 вiд поїздки в м. Стамбул, для надання чоловікам сексуальних послуг, відмовилася та до сутенера не прибула.
Крім цього, ОСОБА_4, в аналогічний період часу, реалізовуючи свій злочинний намір, познайомилась з потерпілою ОСОБА_11, 1986 року народження, яку переконала у необхiдностi виїзду в м. Стамбул Туреччини для надання чоловікам сексуальних послуг за грошову винагороду, мотивуючи це хорошими умовами роботи та високим заробітком. Погодивши з сутенером кандидатуру потерпілої, як дівчини, що в м. Стамбулi буде надавати чоловікам сексуальні послуги, підсудна за власні кошти та сприяння невстановлених осіб, організувала виготовлення потерпілій ОСОБА_11 закордонного паспорту та домовилася про перевезення та доставку її в м. Стамбул до сутенера. Однак, з причин, які не залежали від волі ОСОБА_4 та невстановленої слідством особи, вони не вчинили всіх дій, які вважали необхідними для відправлення та доставку потерпілої в м. Стамбул для зайняття проституцією, оскільки остання від поїздки в м. Стамбул для надання чоловікам сексуальних послуг відмовилася, тому засуджена винагороди не отримала.
В апеляції прокурора ставить питання про скасування вироку суду першої інстанції та просить постановити новий вирок.
При цьому, не оскаржуючи доведеності вини ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 149 ч.2, 15 ч.2-149 ч.2, 15 ч.3–149 ч.2 КК України, вказує, що вирок суду є незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженої.
Посилається на те, що суд самостійно визнав обставинами, які характеризують особу ОСОБА_4, зокрема її молодий вік, перше притягнення до кримінальної відповідальності, позитивну характеристику, наявність на утриманні двох малолітніх дітей, такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а тому безпідставно застосував ст. 69 КК України при призначенні покарання. Крім того вказує, що суд безпідставно визнав обставинами, що пом’якшують покарання щире каяття ОСОБА_4 та сприяння слідству у розкритті злочинів, оскільки, остання вину у вчинених злочинах визнала частково, її поведінка свідчить про те, що вона в подальшому мала намір продовжувати свою злочинну діяльність, пов'язану з торгівлею людьми, оскільки було встановлено, що вона скоїла 3 епізоди закінчених злочинів та 2 епізоди замаху на вчинення злочинів, пов'язаних з торгівлею людьми.
Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, засуджену ОСОБА_4 та її захисника, які просили відмовити в апеляційних вимогах прокурора, провівши часткове судове слідство, вислухавши пояснення підсудної, перевіривши матеріали справи в межах поданої апеляції, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв’язку з невідповідністю призначеного судом покарання особі підсудної та тяжкості вчинених злочинів, внаслідок його м’якості.
Відповідно до ст.ст. 367, 371, 372 КПК України, підставою для скасування або зміни судових рішень є зокрема, неправильне застосування кримінального закону та невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого.
Вина підсудної ОСОБА_4 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, повністю доведена сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів та не заперечується прокурором в апеляції.
Так як в апеляції прокурора порушено питання про скасування вироку у зв’язку з необхідністю застосування більш суворого покарання, колегія суддів, керуючись п.9 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 15.05.2006 року „Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку”, не наводить докази на підтвердження винуватості підсудної у вчиненні інкримінованих злочинів та правильності кваліфікації її дій.
Разом з тим, визнаючи винною ОСОБА_4 за обставин, зазначених у вироку, районний суд при вирішенні питання про призначення міри покарання не врахував вимог ст. 65 КК України і призначив їй покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі винної та обставинам, що пом’якшують та обтяжують відповідальність і є явно несправедливим внаслідок м’якості. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Вирішуючи питання про призначення підсудній покарання, суд першої інстанції порушив вимоги вищевказаного закону та вимог ст. 69 КК України і призначив засудженій покарання нижче від нижчої межі, встановленої санкцією ст.ст. 149 ч.2, 15 ч.2-149 ч.2, 15 ч.3–149 ч.2 КК України, що явно протиричить постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року ''Про практику призначення судами кримінального покарання''.
Застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання суд, зокрема, мотивував тим, що підсудна явилася з повинною, сприяла слідству у розкритті злочину.
Однак, як вбачається з матеріалів даної кримінальної справи, підсудна ОСОБА_4 під час досудового слідства та судового розгляду справи свою вину у вчиненні інкримінованих їй злочинів визнала частково, що свідчить про те, що вона не сприяла слідству у розкритті злочинів та не розкаялась у вчиненому.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ №7 від 24.10.2003 року „Про практику призначення судами кримінального покарання”, - молодий вік підсудної ОСОБА_4, її позитивна характеристика а також те, що вона вперше притягується до кримінальної відповідальності та має на утриманні двох неповнолітніх дітей – відносить до даних про особу, а не до обставин, що пом’якшують покарання, а тому, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно врахував ОСОБА_4 ці обставини як такі, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та мають пом’якшити призначене їй покарання.
До обставин, передбачених ст. 66 КК України відносяться щире каяття підсудного та сприяння розкриттю злочину і є однією обставиною, що пом’якшує покарання.
Тому колегія суддів приходить до висновку, що призначене судом першої інстанції покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання через застосування ст. 69 КК України та підлягає скасуванню з призначенням ОСОБА_4 більш суворого покарання, у зв’язку з чим апеляція прокурора підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню ними нових злочинів.
Вчинені ОСОБА_4 злочини, пов’язані з торгівлею людьми, санкціями статей яких передбачене покарання строком від 5 до 12 років позбавлення волі та, відповідно до вимог ст. 12 КК України вони відносяться до категорії особливо тяжких злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання ОСОБА_4, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених нею злочинів, кількість епізодів злочинної діяльності, характеризуючи дані та суспільну небезпечність особи, яка вчинила дані злочини і тому вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 неможливе без ізоляції від суспільства.
Разом з тим, враховуючи, що на утриманні ОСОБА_4 є двоє неповнолітніх дітей, колегія суддів вважає, що їй за ст.ст. 15 ч.2-149 ч.2 КК України слід призначити мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке визначено цим законом, і це буде необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 323-335, 365, 366, 367, 371, 372, 378 КПК України, колегія суддів апеляційного суду Чернівецької області, -
З А С У Д И Л А:
Апеляцію прокурора відділу підтримання державного обвинувачення в судах прокуратури Чернівецької області Сулятицького І.С. задовольнити.
Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2010 року щодо засудженої ОСОБА_4 за ст.ст. 149 ч.2, 15 ч.2-149 ч.2, 15 ч.3–149 ч.2 КК України в частині призначення покарання скасувати.
Призначити ОСОБА_4 за ст. 149 ч.2 КК України 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією особистого майна;
за ст.ст. 15 ч.2 – 149 ч.2 КК України 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна;
за ст.ст. 15 ч.3–149 ч.2 КК України 5 років 3 місяця позбавлення волі з конфіскацією всього особистого мана.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна.
В іншій частині вирок суду залишити без змін.
Вирок апеляційного суду Чернівецької області може бути оскаржено в касаційному порядку до колегії суддів судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту його проголошення, а засудженою ОСОБА_4 в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їй копії вироку.
Головуючий Г.А.Станковська
Судді С.О.Горецька
О.М.Струбіцька