Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
5 серпня 2010 року м. Ужгород
Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області у складі:
головуючої - судді Кожух О.А.
суддів - Кондора Р.Ю., Павліченка С.В.
при секретарі – Медяник Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу Берегівського міжрайонного прокурора на рішення Берегівського районного суду від 8 квітня 2010 року по справі за позовом Берегівського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Берегівської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, знесення незаконно побудованого приміщення і відшкодування збитків, та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог – Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради - про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна та проведення державної реєстрації, -
в с т а н о в и л а :
У грудні 2008 року Берегівський міжрайонний прокурор в інтересах держави в особі Берегівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив винести рішення про: - звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки розміром 0,003822 га., яка розташована по АДРЕСА_2; - знесення незаконної добудови балкону до житлової квартири АДРЕСА_1 на вказаній земельній ділянці; - стягнення з ОСОБА_1 на користь держави в особі Берегівської міської ради 94,91 грн. у відшкодування збитків, заподіяних внаслідок використання самовільно зайнятої земельної ділянки. Позов мотивовано тим, що відповідачка, без виготовлення архітектурно-будівельного завдання, погодження проектної документації та отримання дозволу на проведення будівельних робіт, як це було передбачено рішенням виконавчого комітету Берегівської міської ради № 270 від 24.04.2008, самовільно проводила добудову балкону до житлової квартири АДРЕСА_1.
Ухвалою Берегівського районного суду від 12.02.2009 до участі у справі як співвідповідачів було залучено ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які, поряд із ОСОБА_1, є співвласниками зазначеної квартири.
Після скасування заочного рішення по даній справі, при новому розгляді, у січні 2010 року ОСОБА_1, ОСОБА_3 та Мельникова - ОСОБА_3 пред’явили зустрічний позов до виконавчого комітету Берегівської міської ради, третя особа без самостійних вимог – Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради, в якому просили визнати за ними право приватної власності по 1/3 частині за кожним на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна – гараж № 1, що знаходиться в будівлі під літерою „Б” площею 22,6 кв. м., та на балкон (веранду) під літерою „А” площею 13,2 кв. м. разом з підвалом площею 12,7 кв. м., № приміщень 6 ________________________________________________________________________________________________
Справа № 22 - 2785/2010 Номер рядка статистичного звіту: 6
Головуючий в першій інстанції: Драб В.І.
Доповідач: Кожух О.А.
та 1, які належать до квартири АДРЕСА_1, а також зобов’язати Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської районної ради провести державну реєстрацію визнаного права власності на відповідні об’єкти.
Рішенням Берегівського районного суду від 8 квітня 2010 року у задоволенні позову Берегівського міжрайонного прокурора - відмовлено, та задоволено зустрічний позов.
В апеляційній скарзі Берегівський міжрайонний прокурор, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.
Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника прокуратури, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Як вбачається в наявних у справі матеріалів, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є власниками, по 1/3 частини кожен, квартири АДРЕСА_1. Будинок є багатоквартирним, а тому прибудинкова територія, закріплена за цим будинком, перебуває у спільному користуванні всіх співвласників квартир. Проти добудови до вказаної квартири не заперечують мешканці будинку (а.с.77). Рішенням виконкому Берегівської міської ради від 24 квітня 2008 року № 270 ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_3 надано дозвіл на завершення самочинно розпочатого будівництва, реконструкцій, добудов жилих та нежилих приміщень - добудову балкону до житлової квартири АДРЕСА_1 (а.с.5). Цим же рішенням визначено необхідність відповідним громадянам виготовити та погодити проектну документацію у Берегівському відділі регіонального розвитку, містобудування та архітектури, а також отримати дозвіл на проведення будівельних робіт в інспекції Держархбудконтролю у Закарпатській області. У березні 2010 року – до ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення - головним архітектором м. Берегово було погоджено відповідні плани добудови до квартири АДРЕСА_1 – веранда і підвал, та гаражу (а.с. 164-169). Згідно довідки начальника відділу містобудування та архітектури Берегівського виконкому, добудову балкону з підвалом до житлової квартири № 2 та будівництво належного до неї гаражу АДРЕСА_2 не суперечить генеральному плану забудови території міста (а.с.163). Таким чином, відповідна прибудова, про знесення якої заявлена вимога прокурором, проводиться за згодою власника земельної ділянки – Берегівської міської ради, ділянка перебуває у користуванні власників будинку АДРЕСА_1, а отже, і в користуванні відповідачів за первісним позовом, наявні погодження на проведення такого будівництва, а отже, будівництво не є самочинним і підстав для задоволення позову прокурора немає, і немає підстав для зміни або скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову.
Проте, задовольняючи зустрічний позов суд першої порушив норми матеріального права. Так, визнаючи право власності на нерухоме майно суду слід з’ясувати, чи будівля відповідає відповідним державним будівельним, санітарним, протипожежним та іншим нормам і правилам, які необхідні для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Такі висновки надаються відповідними органами, до компетенції яких нормативними актами віднесено здійснення такого контролю та подання висновків, та засвідчується підписами членів державної приймальної комісії в акті про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту. Основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів» від 8 жовтня 2008 року № 923. Наявність погодження головного архітектора м. Берегово не є достатньою підставою для встановлення відповідності будівлі іншим передбаченим нормам та правилам та визнання права власності на таке майно. Відповідно до змісту пп.1 п. «б» ч. 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, відноситься до відання виконавчих органів місцевих рад. Матеріали справи не містять даних про звернення позивачів за зустрічним позовом до відповідних органів з питання прийняття спірних будівель в експлуатацію, а також про відмову цих органів у його вирішенні. Про те, що позивачі за зустрічним позовом не звертались із відповідним питанням до компетентних органів вказав під час розгляду справи судом першої інстанції представник виконавчого комітету Берегівської міської ради, про що зазначено і у рішенні місцевого суду.
За таких обставин немає підстав і для задоволення зустрічного позову.
Зважаючи на викладене судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову слід скасувати через неправильне застосування норм матеріального права (п.4 ст. 309 ЦПК України) та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволені зустрічного позову.
Керуючись ст. 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч. 1 ст.309, ст. ст. 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Берегівського міжрайонного прокурора – задовольнити частково.
Рішення Берегівського районного суду від 8 квітня 2010 року - в частині задоволенні зустрічного позову – скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до виконавчого комітету Берегівської міської ради про визнання права власності на самочинно збудовані об’єкти нерухомого майна та проведення державної реєстрації – відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуюча
Судді