Справа № 22ц-3077/2010

Категорія  – цивільна                                                          Головуючий у 1-й інстанції - Зарічна Л.А.  

Доповідач – Заболотний В.М.

У Х В А Л А

і м е н е м       У к р а ї н и

30 липня 2010 року                                                                               місто Чернігів

          А п е л я ц і й н и й   с у д  Чернігівської  області  в  складі:

                         головуючого  -  судді  Шарапової О.Л.

                         суддів  -  Заболотного В.М.,  Євстафіїва О.К.

                         при  секретарі  -  Кравченко В.В.

     з участю - представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 21 травня 2010 року по справі за позовом   ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування вартості автомобіля та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:    

Оскаржуваним рішенням Прилуцького міськрайонного суду від 21.05.2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача в рахунок відшкодування вартості автомобіля 2357грн. 48коп. та 63грн. судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить зазначене рішення скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, посилаючись на неповне з’ясування судом всіх обставин справи та порушення норм матеріального права. Апелянт вказує, що суд не звернув увагу на те, що відповідачка, знаючи про наявність спору в суді, терміново відчужила спірний автомобіль. Також, суд не з’ясував, кому та яким чином було відчужено транспортний засіб; за які кошти та з якою метою; не встановлено особу, яка користувалася та розпоряджалася автомобілем. Судом не було залучено в якості третіх осіб відділ ДВС в м. Прилуки та Прилуцькому районі та особу, якій був відчужений автомобіль. Також, позивач не погоджується із розміром стягнутої вартості транспортного засобу, оскільки перед незаконним заволодінням ОСОБА_2 автомобілем він був капітально відремонтований. Крім того, ОСОБА_3 вважає, що суд незаконно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, оскільки душевні хвилювання ним були повністю доведені. Також, апелянт зазначає, що під час розгляду справи представник відповідача заявляв клопотання про призначення  судової авто-товарознавчої експертизи, але суд не вирішив цього питання, як це передбачено ст.168 ЦПК України.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

    Відповідно до ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          По справі встановлено, що рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 09.11.2007 року визнано недійсною біржову угоду купівлі-продажу автомобіля „Москвич-21412”, д.н. НОМЕР_1, 1992 року випуску, укладену 04.05.2005 року за реєстраційним №137029 на товарній біржі „Еверест” м. Прилуки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та повернуто сторони у первісний стан (а.с.10-11).

    Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 16.02.2008 року роз’яснено ОСОБА_3, що на виконання вказаного вище рішення необхідно зобов’язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_3 автомобіль „Москвич 21412”, д.н. НОМЕР_1, 1992 року випуску, а з ОСОБА_3 стягнути на користь ОСОБА_2 17 грн. (а.с.12).

    Розглядаючи дану справу, судом першої інстанції було також достовірно встановлено, що привести сторони у первісний стан, як було визначено рішенням апеляційного суду, неможливо, через відсутність транспортного засобу в натурі, оскільки він був розукомплектований та проданий по запчастинам жителем м. Вінниця ОСОБА_4, що підтверджується наявними в матеріалах справи документальними доказами (а.с.9, 52-56), а тому вимоги позивача про стягнення на його користь саме вартості транспортного засобу є правомірними.

    У зв’язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що згідно рішення апеляційного суду залишкова вартість автомобіля на момент продажу становила 2357грн. 48коп., що підтверджується висновком залишкової вартості транспортного засобу №01420 від 04.05.2005 року, а тому саме цю суму необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3

          Також, не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, оскільки з вищевказаного рішення апеляційного суду від 09.11.2007 року слідує, що ОСОБА_3 у 2002 році фактично продав спірний транспортний засіб ОСОБА_1, і з того часу автомобіль знаходився у володінні останнього.    

Таким чином, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3  - відхилити , а рішення Прилуцького міськрайонного суду від 21 травня 2010 року - залишити  без  змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 Головуючий:                                         Судді: