АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22-2821/10 Головуючий у 1-й інстанції: Степаненко Ю.А.
Суддя-доповідач: Гончар О.С.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого судді Бондаря М.С.
суддів Гончара О.С., Кухаря С.В.
при секретарі Белименко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (надалі Страховик) та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, третя особа ОСОБА_5, -
ВСТАНОВИЛА:
Неодноразово уточнюючи і доповнюючи свої позовні вимоги позивач звернувся в суд із вказаним позовом. Зазначав, що внаслідок ДТП, яка сталася 04.05.2008 року за участю автомобілів під управлінням відповідача ОСОБА_4 і позивача ОСОБА_3, було пошкоджено автомобіль останнього. Вартість відновлювального ремонту складає 15568,54 грн. На евакуацію пошкодженої машини ОСОБА_3 витратив 660 грн. Вартість проведення автотоварознавчого дослідження склала 400 грн. Крім того, позивач зазначив, що вказаними протиправними діями йому було завдано моральної шкоди, яку він оцінив в 3500 грн. Оскільки цивільна відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована Страховиком, то позивач просив суд стягнути з Страховика всю матеріальну шкоду та частину моральної шкоди в сумі 2500 грн., судові витрати у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 грн. , судовий збір 175 грн., а з ОСОБА_4 1000 грн. моральної шкоди та витрати на правову допомогу 2500 грн.
Рішенням Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Страховика на користь позивача 8856,89 грн. матеріальної шкоди, 2500 грн. витрат на правову допомогу, 175 грн. судового збору, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В решті позову відмовлено.
ОСОБА_3 рішення суду не оскаржував.
Страховик просив зазначене рішення скасувати і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Вислухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_4 та третю особу, дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційний суд у випадку встановлення невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права, має право змінити рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що «оскаржуване рішення є необ’єктивним, необґрунтованим та прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» оскаржує вказане рішення».
Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Вивченням змісту апеляційної скарги встановлено, що вона фактично не містить у собі доводів незаконності оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Свідченням цьому є безпосереднє посилання апелянта в скарзі та те, що «на даний час ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» позбавлена можливості подати повне обґрунтування та заперечення на рішення першої інстанції у даній апеляційній скарзі».
28.05.2010 року ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» направило на адресу апеляційного суду доповнення до апеляційної скарги. Проте відповідно до ч.1 ст. 300 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити її протягом строку на апеляційне оскарження. Оскільки строк на апеляційне оскарження рішення суду від 18.03.2010 року сплив, зазначені доповнення колегією суддів до уваги не приймаються.
Оскільки фактично апелянтом не оспорено доказів, з яких суд виходив при ухваленні рішення, колегія суддів виходила з презумпції їх достовірності, належності і допустимості.
Вивченням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що 04.05.2008 року за участю автомобілів під управлінням відповідача ОСОБА_4 і позивача ОСОБА_3 сталася ДТП, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль останнього. Винуватцем ДТП є ОСОБА_4. Вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_3 складає 15568,54 грн. Проте, вона перевищує вартість самого пошкодженого авта, ринкова вартість якого до ДТП складала 10665,45 грн. Цивільна майнова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована Страховиком на суму 25500 грн., а тому з огляду на положення ст.1194 ЦК України страхова виплата повинна повністю покрити вартість спричиненої матеріальної шкоди.
Суд правильно виходив з того, що з огляду на положення ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі Закон 1961-IV) , якщо ремонт транспортного засобу є економічно необґрунтованим він (транспортний засіб) вважається знищеним. Проте, якщо власник транспортного засобу не згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, суд вірно виходив з необхідності зменшення ринкової вартості пошкодженого автомобіля на розмір його залишкової вартості в 1958,56 грн.
При цьому суд першої інстанції обґрунтовано зменшив суму відшкодування на розмір франшизи в 510 грн., яка добровільно була відшкодована ОСОБА_4 в позасудовому порядку.
Крім того, на переконання колегії суддів суд першої інстанції невмотивовано відмовив позивачеві в стягненні вартості витрат з евакуації транспортного засобу позивача з місця ДТП в сумі 660 грн., на які він мав право згідно ч.2 ст.30 Закону 1961-IV. Проте, оскільки в цій частині рішення суду позивачем не оскаржувалось, суд апеляційної інстанції з огляду на положення п.14 Постанови №12 від 24.10.2008 року Пленуму ВСУ «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції не має права виходити за межі доводів апеляційної скарги, а тому не вправі змінювати рішення в цій частині.
За тих же підстав суд апеляційної інстанції не дає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди і витрат на товарознавче дослідження пошкодженого транспортного засобу позивача.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції при перевірці законності й обґрунтованості рішення суду першої інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги згідно з частинами третьою та четвертою статті 303 ЦПК в разі, якщо буде встановлено порушення норм процесуального права, яке є обов'язковою підставою для зміни рішення.
Вивченням справи встановлено, що суд першої інстанції необґрунтовано стягнув з Страховика 2500 грн. в якості витрат, понесених позивачем на правову допомогу.
Відповідно до Постанови КМУ № 590 від 27.04.2006 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» граничний розмір такої компенсації по справі складає 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину роботи особи, що надає таку допомогу.
Єдиним об’єктивним критерієм визначення часу надання такої допомоги, є дані журналу судових засідань, з якого вбачається, що гр. ОСОБА_6, який надав таку допомогу позивачеві, приймав участь у справі в якості адвоката (ордер на а.с. 117) починаючи лише з 13.11.2009 року. Загальний час надання такої допомоги склав 104 хвилини. А тому з огляду на розміри мінімальної заробітної плати, які діяли на період і час, коли надавалась така допомога, відшкодуванню підлягає сума в 551 грн.
Крім того, згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, задовольнивши позов на суму 8856,89 грн., суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат мав стягнути з відповідача не 175 грн. судового збору, а 88,57 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції замість ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зазначив стягнути на користь ОСОБА_3 майнову шкоду і судові витрати з ПАТ «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в особі Запорізької філії. Проте, чинний ЦПК не передбачає цивільної відповідальності юридичної особи, в особі її філії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задовольнити частково.
Рішення Василівського районного суду Запорізької області від 18 березня 2010 року у цій справі змінити.
Виключити в резолютивній частини рішення суду «в особі Запорізької філії».
Змінити розмір відшкодування витрат на правову допомогу з 2500 грн. на 551 грн., розмір відшкодування судового збору з 175 грн. на 88,57 грн.
Решту рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя Суддя Суддя
Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.