АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-2794/10 Головуючий у 1-й інстанції: Дюженко Л.А.

Суддя-доповідач: Гончар О.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2010 року                         м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді     Бондаря М.С.

суддів             Гончара О.С., Кухаря С.В.

при секретарі         Белименко С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про повернення завдатку й додаткової сплати суми завдатку та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2008 року ОСОБА_2 пред'явив в суд позов про стягнення подвійної суми завдатку та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що 26.12.2007 року він і відповідач домовилися про продаж земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1. У цей же день із метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу передав ОСОБА_3 завдаток у розмірі 5 тис. доларів США.

Проте відповідач в подальшому відмовився від виконання умов договору та повернути суму завдатку відмовляється.

Посилаючись на те, що відповідальність за невиконання договору купівлі-продажу повинна бути покладена на відповідача, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь подвійну суму завдатку в розмірі 10 тис. доларів США., що складають 79800 грн., 10000 грн. моральної шкоди та судові витрати.

Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2010 року в задоволенні позову відмовлено.

Посилаючись невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ОСОБА_2 просив зазначене рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.

Вислухавши суддю-доповідача, відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в односторонньому порядку необґрунтовано ухилився від укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки, вини відповідача в цьому немає, а відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Проте таких висновків суд дійшов із грубим порушенням норм матеріального та процесуального закону.

Відповідно до ч.ч.1 і 2 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Встановлено, що 26.12.2007 року позивач і відповідач домовилися про продаж земельної ділянки, що знаходиться в АДРЕСА_1. У цей же день із метою забезпечення виконання умов договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передав ОСОБА_3 завдаток у розмірі 5 тис. доларів США. Дані обставини визнано сторонами і ніким не оспорюються.

Відповідно до ст.570 ЦК України завдатком є грошова сума, що видається кредиторові боржником у рахунок належних договором платежів, підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Ознакою завдатку є те, що він одночасно виступає і способом платежу, і способом забезпечення виконання зобов'язання.

Правила ст. 571 ЦК України про залишення завдатку особі, яка його одержала, або стягнення з неї подвійної суми завдатку застосовується в таких випадках, коли між сторонами укладено договір, проте він не виконується з вини якоїсь із сторін.

У разі коли сторони лише домовилися укласти договір, але відповідно його не оформили, сплачені в рахунок виконання договору платежі визнаються авансом і повертаються в тому розмірі, в якому вони надавалися.

Оскільки договору купівлі-продажу земельної ділянки, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам закону, між сторонами укладено не було, то сплачені в рахунок виконання договору ОСОБА_2 5 тис. доларів США є авансом і повинні бути повернуті в тому розмірі, в якому вони передавалися.

У разі видачі авансу кредитор не може бути зобов'язаний до повернення його в подвійному розмірі.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача 5 тис. доларів США сплаченого ним авансу, що у гривневому еквіваленті на день ухвалення рішення за курсом НБУ складає 39627,5 грн..

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" та вимог ст. 23 ЦК України спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди. Ураховуючи те, що законом не передбачено стягнення моральної шкоди в правовідносинах, що виникли між сторонами, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 поніс судові витрати на сплату судового збору в сумі 2568 грн. і оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи (далі - ІТЗ) у сумі 300 грн., які він просив стягнути з відповідача.

Зазначені вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають частковому задоволенню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, на користь позивача підлягають стягненню 594,42 (396,28+396,28/2) грн. витрат на сплату судового збору та 150 (30+120)грн. коштів на оплату ІТЗ.

Наведених обґрунтувань і обставин справи суд першої інстанції не прийняв до уваги, належної оцінки їм не надав, в зв’язку з чим, зробив неправильні висновки і ухвалив рішення, яке на переконання колегії суддів не відповідає вимогам закону, прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає скасуванню та ухваленню нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 26 березня 2010 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 39627,5 грн. авансу та 744,42 грн. судових витрат, а всього 40371,92 грн.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене безпосередньо до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Суддя Суддя

Бондар М.С. Гончар О.С. Кухар С.В.