№ 2- 859\10р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2010 року                                                                    м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області

 у складі: головуючого -     судді             Здоровиці О.В.

         при секретарі                                       Єфименко Т.В.,

         за участю позивача                         ОСОБА_1

         відповідача                             ОСОБА_2    

розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

03 березня 2010 року ОСОБА_1 звернулася  до суду з позовом про розірвання шлюбу з  ОСОБА_2. Вказала, що з 24 лютого 2009 року перебуває з відповідачем в зареєстрованому шлюбі. Від спільного життя мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свій позов ОСОБА_1 аргументує тим, що спільне життя з відповідачем не склалося з приводу несумісності характерів. Витрати при реєстрації розірвання шлюбу позивач просить покласти на відповідача.

У попередньому судовому засіданні позивачка –  ОСОБА_1 позов підтримала і суду пояснила, що з відповідачем знаходиться в шлюбі з 24 лютого 2009 року, зареєстрованому виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області, актовий запис № 14. Від спільного життя мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з нею. Позивач зазначила, що з відповідачем разом не мешкають з лютого 2010 року. Сім»я розпалася з приводу того, що між ними відсутнє порозуміння, втрачено почуття любові та поваги один до одного. З боку відповідача були випадки заподіяння відносно неї фізичного насильства. Подружжя робили спроби примиритися, але вони виявилися безрезультатними. Позивач вважає, що збереження шлюбу та примирення  між нею та чоловіком неможливі, тому прийняла остаточне рішення про розірвання шлюбу. Майнового спору та спору з приводу виховання дитини – не мають. Витрати, пов»язані з реєстрацією розірвання шлюбу, позивач просить покласти на відповідача.

Відповідач, у попередньому судовому засіданні позов визнав і суду пояснив, що дійсно, вони  з ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбу з 24 лютого 2009 року. Від сумісного життя мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає разом з матір»ю. Шлюбно-сімейні відносини з дружиною припинили у лютому місяці 2010 року, мешкають окремо. Вважає що між ним та дружиною втрачено почуття любові та поваги один до одного. Тому на розірвання шлюбу – погоджується, оскільки примирення і збереження шлюбу – неможливі. Майнового спору та спору з приводу виховання дитини між ним та позивачкою – немає. Відповідач не заперечує проти того, щоб малолітній син залишався мешкати разом із матір»ю. ОСОБА_2 погоджується на те, щоб витрати, пов»язані з реєстрацією розірвання шлюбу, були покладені на нього.

Суд вважає, що рішення у справі можна постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Відповідно до ч. 4 статті 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст.174 ЦПК України.

Згідно з ч. 4 статті 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Вислухавши позивача, відповідача, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1

Судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 знаходиться у шлюбі із ОСОБА_2 з 24 лютого 2009 року, зареєстрованому виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області, актовий запис №14 (а.с.4).

 Від спільного життя мають малолітнього сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.5).

Проголошена ст.51 Конституції України охорона сім»ї державою полягає, зокрема в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Згідно статті 112 Сімейного кодексу України, суд з»ясував фактичні взаємини подружжя, які фактично припинили шлюбні відносини і мешкають окремо, втратили почуття любові та поваги один до одного, майнового спору та спору з приводу виховання дитини – не мають. Малолітня дитина залишається мешкати разом з позивачкою, яка не чинить перешкод у спілкуванні батька з дитиною.

Враховуючи фактичні взаємини подружжя, суд  приходить до висновку, що подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам як позивача, так і відповідача, а також  інтересам їх малолітньої дитини.

На підставі викладеного та керуючись ст.51 Конституції України, ст.ст. 110, 111, 112  СК України, ст. ст. 3, 130, 174 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 24 лютого 2009 року виконкомом Білозерської міської ради міста Добропілля Донецької області, актовий запис № 14.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу, стягнути на користь держави судовий збір з ОСОБА_2 в розмірі 17 грн. 00 коп.; ОСОБА_1 від витрат – звільнити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

             Суддя                         підпис                                    О.В.Здоровиця

.