Справа №493 

   УХВАЛА

Іменем України                                             

2006 року березня 05 дня. Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Львівської області в складі :                                                                 

Головуючого Юхименка А Г.

Суддів - Моіїсюка М.І., Мусіної Т.Г.

При секретарі -Жукровській Х.І.

За участю сторін                                   

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові цивільну справу за апеляційною

скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського райогіного суду м. Львова

від 20 листопада 2006 року у справі за його позовом до ВАТ «Авторембуд» за участю

третьої особи ОСОБА_2 про стягнення боргу,-                                             

установила-                                                         

Оскаржуваним рішенням районного суду від 20.11,2006 р. у задоволенні

позову відмовлено.                                                 

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення районного суду скасувати, ухвадити нове рішення про задоволення позову посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, неповне з»ясувшня дійсних обставин та невірне застосування норм матеріального права - (38-39).

Заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи і доводи скарги колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги виходячи з наступного.

У відповідності з статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона передає у власність другу стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов»язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як видно з договору від 12.12.2003 р. ВАТ «Авторембуд» позичає, а апелянт ОСОБА_1 надає позику у розмірі 4580, 30 грн., окрім цього позикодавець бере зобов»язанн'я щодо виконання робіт і оплату таких - (а.с.4).

Відмовляючи у позові про стягнення коштів за договором позики районний суд, на підставі наявних у справі даних встановив і правильно виходив з того, що правових підстав для цього немає.

Судом встановлено і визнається сторонами, що спірні кошти апелянт не передав товариству. Зазначене стверджується актом під 12.12.2003 p., рахунками про оплату і виконання робіт-(а.с.6-14, 27-28).

 Стаття 1046 ЦК України визначає договір позики як реальний, він не може

вважатись укладеним, поки не відбулося передавання позикодавцем позичальникові грошей ,

які передбачені договором позики. Тобто позичальник набуває прав та обов'язків з моменту

передачі йому грошей.                                                        

За таких обставин правових підстав для задоволення позову, у розумінні статті 1046 ЦК України, немає.

Разом з тим апелянт не позбавлений права вирішувати питання щодо повернення коштів з інших правових підстав.

Висновки районного суду відповідають дійсним обставинам справи, суд вірно

застосував норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування його

рішення немає.             

Доводи апеляційної скарги не підлягають задоволенню, такі не ґрунтуються на  законі і спростовуються висновками суду.

Керуючись ст ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 л 1, 315 ЦПК України колегія суддів,-      

ухвалила:                                               

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Личаківського районного суду м Львова від  20 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду вступає в законну силу з моменту її проголошення та    

може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня вступу її в законну,

силу.