Справа №1-290/10

В И Р О К

І М ’ Я М       У К Р А Ї Н И

   12 травня 2010  року                               м. Кам’янець-Подільський

       Кам’янець-Подільський міськрайонний суд,  Хмельницької області, в складі:

головуючого судді - Лисюка А.І.

при секретарі  - Гнапінській  Т.В.

за участю прокурора   - Скринник М.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  по обвинуваченню   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  українця, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,  з професійно-технічною освітою,  одруженого, не працюючого, не судимого в силу ст.89 КК України, -

                 відданого до суду за ч. 3 ст. 355 КК України , суд, –                  

В С Т А Н О В И В  :

    ОСОБА_1  7 червня 2008 року в с.Нігин, Кам’янець-Подільського району, перебуваючи на території господарства ОСОБА_2, розташоване АДРЕСА_2 домовився купити у ОСОБА_2 житловий будинок, розташований в с. Нігин, Кам’янець-Подільського району, який вона отримала в спадщину. Під час домовленості ОСОБА_2 пообіцяла оформити всі необхідні реєстраційні документи на будинок і потім даний будинок продати ОСОБА_1 за 5 тисяч доларів США, що по курсу Національного Банку України становило 25 250 грн.. Після укладання усного договору ОСОБА_1 надава ОСОБА_2 за купівлю будинку завдаток в сумі 2 000 доларів США.

         Приблизно в липні 2008 року ОСОБА_2  по домовленості з ОСОБА_1 замовила в Кам’янець-Подільському бюро технічної інвентаризації документи на придбаний в спадщину будинок і за термінове оформлення документів заплатила в Кам’янець-Подільське БТІ 450 грн.70 коп. та 25 липня 2008 року отримала документи про право власності на будинок.

         Після отримання документів про право власності на будинок ОСОБА_2 повідомила про це ОСОБА_1, який підтвердив свій намір трохи пізніше придбати даний будинок.

         Приблизно в жовтні 2008 року ОСОБА_2 попросила ОСОБА_1 купити в неї  будинок, який розташований по АДРЕСА_3 і повідомила про те, що термін дії реєстру про право власності відчуження майна закінчується в жовтні 2008 року.

         В жовтні 2008 року, ОСОБА_1 відмовився в ОСОБА_2 купувати будинок, що знаходиться в АДРЕСА_3, мотивуючи тим, що у нього на даний час виникли фінансові потреби та попросив ОСОБА_2 повернути йому завдаток, який він надав раніше. Проте, в силу власних фінансових труднощів ОСОБА_2 не змогла повернути ОСОБА_1 в обумовлений ними термін завдаток і вона домовилась з ОСОБА_1 повернути йому гроші в сумі 1 900 доларів США після продажу будинку. ОСОБА_2 пояснила, що всю суму завдатку вона повернути  не зможе, так як частину грошей, а саме 100 доларів США вона потратила на прохання ОСОБА_1 на оформлення документів  про право власності та відчуження на будинок.

         В березні, травні, червні та серпні 2009 року ОСОБА_1 неодноразово приходив до господарства ОСОБА_2 та просив її повернути йому завдаток, проте в силу фінансової неспроможності ОСОБА_2 грошові кошти в сумі  1 900 доларів США не повертала.

         Наприкінці серпня  2009 рокув с.Нігин, Кам’янець-Подільського району ОСОБА_1, зустрівшись із ОСОБА_2 в ході розмови, яка виникла між ними, почав вимагати в неї повернути йому гроші, під час якої ОСОБА_2 повернула йому 400 доларів США, а іншу суму грошей – мала повернути після продажу свого будинку, в зв’язку з фінансовою неспроможністю, повідомивши про це ОСОБА_1. Примушуючи ОСОБА_2 до  негайного виконання своїх цивільно-правових зобов’язань, ОСОБА_1  погрожував ОСОБА_2 спричинити їй тілесні ушкодження в разі неповернення йому завдатку.

         В кінці серпня 2009 року ОСОБА_1 домовився із ОСОБА_3, яка мала намір придбати будинок,  про те, що вона повідомить йому коли заплатить за будинок гроші ОСОБА_2.

        Приблизно в кінці листопада 2009 року ОСОБА_1 дізнався про продаж ОСОБА_2 будинку. 01 грудня 2009 року близько 11 год. в с.Нігин, Кам’янець-Подільського району прийшов на територію господарства АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_2, перебуваючи у веранді житлового будинку, отримав у ОСОБА_2 гроші в сумі 1 500 доларів США та почав вимагати в неї повернути йому ще 100 доларів США. Коли ОСОБА_2 пояснила ОСОБА_1, що гроші в сумі 100 доларів США потратила за його згодою на оформлення документів про право власності на будинок, відмовилась повертати дані гроші, ОСОБА_1  вдарив  рукою в голову ОСОБА_2 та наказав  віддати йому 100 доларів США. Після того, як  ОСОБА_2 взяла мобільний телефон, намагаючись зателефонувати, ОСОБА_1 вибив мобільний телефон з рук ОСОБА_2 та відштовхував її, яка намагалась вийти  з будинку. В результаті  отриманих тілесних ушкоджень у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою нижньої щелепи, двох синяків в області обличчя та в середньому відділі потиличної ділянки голови, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №79 від 04.02.2010 року по степені тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров’я, ОСОБА_2 втратила свідомість та впала на підлогу, ОСОБА_1 продовжував вимагати в  ОСОБА_2   повернути йому гроші в сумі 100 доларів США.

            В судовому засіданні підсудний  ОСОБА_1  вину свою у скоєному визнав повністю, розкаявся у скоєному і суду показав.

    Що дійсно  дізнався від ОСОБА_2 про те, що вона продає будинок, який отримала у спадщину, який буде продавати за 4 000 доларів США і він виявив бажання бути посередником продажу будинку ОСОБА_2. В червні 2008 року ОСОБА_2 попросила позичити їй 2 000 доларів США на весілля і говорила, що він все рівно буде купляти в неї будинок, і їй терміново потрібні гроші. 07 липня 2008 року він позичив гроші ОСОБА_2 на весілля в сумі 2 000 доларів США і повідомив їй, що будинок купувати в неї не буде. При цьому ОСОБА_2 запевнила його, що отримані нею гроші 2 000 доларів США поверне. Він неодноразово ходив до неї і просив повернути йому гроші, але ОСОБА_2 відмовляла і обіцяла йому повернути гроші після продажу будинку.

          В серпні 2009 року він в черговий раз звернувся до ОСОБА_2 з проханням повернути йому хоч частину грошей і тоді ж передала йому  400 доларів США. Пізніше він дізнався, що ОСОБА_2  продала людям житловий будинок, але гроші йому не повернула.

          01 грудня 2009 року він прийшов до ОСОБА_2 додому, яка передала йому 1 500 доларів США, не додавши йому 100 доларів США, які він їй позичав, через це у них виникла сварка і він вдарив її у обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_2впала на підлогу, втративши свідомість. Після чого він приводив її до свідомості. Він лише хотів, щоб ОСОБА_2 повернула йому 100 доларів США і наміру завдати їй тілесні ушкодження не було і що вдарив він її випадково, через те, що вона відмовилась повертати йому його гроші.

    Крім повного визнання підсудним своєї винуватості,  його вина у скоєному  повністю доведена в суді, зібраними документами у справі, показами самого підсудного, показами потерпілої та свідків, не вірити яким у суду не має підстав.

    Так потерпіла ОСОБА_2 суду показала, що в травні 2008 року  в с.Нігин Кам’янець-Подільського району знайомий ОСОБА_1 запитав її чи не продає вона свій будинок, який отримала у спадщину. Вона повідомила, що буде продавати, але пізніше, коли оформить всі документи. При цьому ОСОБА_1 запропонував їй цей будинок в неї купити після оформлення нею всіх документів в нотаріальній конторі. При цьому вона повідомила йому, щоб він дав їй завдаток. В червні 2008 року їй зателефонував ОСОБА_1, з яким вона домовилась, що він передасть їй гроші при свідках. ОСОБА_1 передав їй  2 000 доларів США за купівлю будинку, але будь-яких розписок ніхто не писав. В липні 2008 року вона в БТІ отримала дозвіл на продаж будинку, який коштував їй 500 грн. і цей витяг діяв лише 3 місяці з дня його реєстрації. Після цього вона зустрілась з ОСОБА_1 і повідомила йому, що вона оформила всі документи і готова для продажу будинку. При цьому, ОСОБА_1 відмовився купляти будинок, тоді вона повідомила йому, що за реєстрацію дозволу на продаж вона заплатила 100 доларів США, якщо прийде строк, то вона втратить 100 доларів США. В листопаді 2008 року до неї додому приїхав ОСОБА_1 і вимагав в неї повернення завдатку в сумі  2 000 доларів США, при цьому вона сказала ОСОБА_1, що 2 000 доларів США вона витратила на весілля сина і пообіцяла повернути йому гроші обов’язково  після продажу будинку. Після того ОСОБА_1 неодноразово став погрожувати їй, щоб вона віддала йому гроші. Коли вона продала свій будинок і ОСОБА_1 віддала 400 доларів США і пообіцяла повернути ще 1 500 доларів. Після продажу будинку вона мала намір повернути ОСОБА_1 1 500 доларів США, але ОСОБА_1 перебував в Польщі на заробітках.

         01 грудня 2009 року до неї додому прийшов ОСОБА_1, де у веранді свого будинку передала ОСОБА_1  1 500 доларів США. Тоді ОСОБА_1 став вимагати в неї ще 100 доларів США і повідомила його, що гроші не поверне, так як 100 доларів США вона потратила на реєстр куплі-продажу будинку. При цьому, ОСОБА_1 погрожував їй розправою, виникла сварка, під час якої ОСОБА_1 наніс удар рукою в обличчя їй в праву щелепу і штовхнув її на землю, на підлогу, впавши вона втратила свідомість. Отямилась тоді, як на неї ОСОБА_1 лив воду, погрожуючи, що він їй все рівно не подарує 100 доларів США і вийшов з будинку.

         Після чого вона зателефонувала сільському голові ОСОБА_6. Просить підсудного строго не карати і не позбавляти його реально волі. Цивільний позов буде заявляти окремо, якщо ОСОБА_1 не поверне їй завдані збитки пошкодженому здоров’ю.

         Свідок  ОСОБА_7 суду показав, що  в травні 2008 року його дружина ОСОБА_2 повідомила про те, що знайшовся покупець на будинок, який їй перейшов у спадок і назвала  покупця ОСОБА_1. Через деякий час до них додому прийшов ОСОБА_1 і сказав, що він був свідком передачі його дружині завдатку за будинок, який хоче придбати його дружина. ОСОБА_1 передав 200 доларів США як завдаток. При цьому ОСОБА_1 просив повідомити коли буде переоформлено будинок в БТІ і що він хоче купити цей будинок. Через деякий час дружина переоформила в БТІ будинок на себе і отримала витяг на його продаж, заплативши при цьому 500 грн.. Після цього дружина повідомила ОСОБА_1, що в неї є всі документи і вони можуть в нотаріальній конторі оформити договір купівлі-продажу, але ОСОБА_1 відмовився  і став вимагати повернути йому гроші в сумі  2 000 доларів США. Пізніше йому повернули 400 доларів, а після продажу дружиною будинку вона хотіла віддати ОСОБА_1 ще 1 500 доларів США, але його тоді не було на Україні.

          Йому відомо, що 01 грудня 2009 року, коли дружина зустрілась з ОСОБА_1 передала йому 1 500 доларів США, але ОСОБА_1 у сварці став вимагати в неї 100 доларів США, які дружина потратила на виписку реєстрації дозволу на продаж будинку, але дружина йому відмовила за що ОСОБА_1 її побив, після цього дружина повідомила міліцію про скоєний злочин.

           Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_4суду показали, що ОСОБА_1 хотів купити у ОСОБА_2 житловий будинок, який перейшов їй у спадщину. При цьому, ОСОБА_1 передав ОСОБА_2 завдаток за купівлю будинку в сумі 2 000 доларів США. З цих грошей ОСОБА_2  потратила 100 доларів США на переоформлення будинку, а інші витратила на весілля сина. Їм відомо, що ОСОБА_1 неодноразово вимагав у ОСОБА_2 повернути 100 доларів США, а тоді побив її за те, що вона не відала йому гроші в сумі 100 доларів США, які вона потратила на переоформлення будинку.

          Свідок ОСОБА_5 суду показала, що 01.12.2009 року, перебуваючи в своєму господарстві бачила, як ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про щось говорили, а тоді зайшли в будинок. Після чого вона почула як з будинку ОСОБА_2 лунали крики  ОСОБА_2. Коли вона зайшла до сусідки ОСОБА_2 – побачила ОСОБА_2, яка сиділа на підлозі, плакала, її верхній одяг був мокрий, ОСОБА_2 була сильно схвильована і розповіла їй, що ОСОБА_1 побив її, вимагаючи повернути 100 доларів США. Після побиття ОСОБА_2 ОСОБА_1 покинув будинок.

          Як видно з протоколу відтворення обстановки та обставин події ОСОБА_1 на місці скоєного злочину показав та розказав як він наносив удари потерпілій ОСОБА_2 (а.с.41-43)

          Як видно з висновків судово-медичної експертизи потерпіла ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження у виді закритої черпно-мозкової травми, струсу головного мозку, забою нижньої щелепи, двох синяків в області обличчя та шиї(а.с.52-53).

    Таким чином, винуватість  ОСОБА_1 повністю доведена  в суді і його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст.355  КК України, оскільки він своїми умисними діями, які виразились в примушуванні до виконання цивільно-правових зобов’язань з погрозою насильства та насильством  над потерпілим, небезпечного для життя та здоров’я.

    При обранні підсудному  міри покарання,  суд враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого, характеристику  особи  підсудного.

Як обставини, що пом’якшують покарання підсудного, суд враховує   повне визнання ним своєї вини, каяття у скоєному. Що його попередня судимість давно погашена. Що потерпіла простила його, просила не позбавляти його реально волі.

Характеризується підсудний  позитивно.

З урахуванням обставин справи,  наслідків скоєного,  особи підсудного, суд вважає за необхідне призначити  ОСОБА_1  покарання  у виді позбавлення волі,  передбаченого санкцією  ч.3 ст. 355 КК України.

Разом з тим, враховуючи пом’якшуючі обставини скоєного, розкаянність підсудного, прохання потерпілого, суд вважає, що для виправлення та перевиховання  ОСОБА_1  можливе покарання  без ізоляції її від суспільства  і знаходить можливим застосувати до нього ст. 75 КК України.  

Цивільний позов в суді не заявлено.

Судові витрати, речові докази   по справі відсутні.

Керуючись ст. ст. 323, 324   КПК України,  суд, -

З А С У Д И В  :

     ОСОБА_1, визнати винуватим  за ч.3 ст.355 КК України і призначити йому  покарання    у виді   4 (чотирьох) років позбавлення  волі.

    Керуючись ст. 75 КК України, звільнити  ОСОБА_1  від призначеного судом покарання, якщо він  протягом   2 (двох)  років  іспитового строку не вчинить нового злочину  та виконає покладені на нього зобов’язання.

    У зв’язку з чим,  на підставі  ст. 76 КК України,  зобов’язати  ОСОБА_1  не виїжджати з постійного місця проживання за межі України без дозволу кримінально-виконавчої служби, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.

        Періодично  з’являтись для реєстрації в названі вище органи.

          Контроль за поведінкою засудженого покласти на кримінально-виконавчу службу за місцем його проживання.

    Іспитовий строк йому рахувати з дня проголошення  вироку, тобто з  12 травня 2010 року.

            Міру запобіжного заходу ОСОБА_1  залишити  підписку про невиїзд.

Цивільний позов в суді не заявлено.

Судові витрати, речові докази  по справі відсутні.

     Вирок може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду через Кам’янець-Подільський міськрайонний суд  протягом 15 діб з моменту проголошення.

 Суддя Кам’янець-Подільського

міськрайонного суду:                                                                           А.І.Лисюк