Справа №1-56/2010 року.

В И Р О К

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

5 серпня 2010 року.                                                                                                                  смт.Дмидівка.

Демидівський районний суд   Рівненської області.

Суддя Зозуля П.Г.,

при секретарі Ковальській Л.С.,

з участю прокурора Махацького Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Луцьку Волинської області, мешкає у селі Дубляни, Демидівського району, Рівненської області,  українець, громадянин України, учень 10 класу Демидівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів-ліцей», не судимий, не військовозобов’язаний, вільно володіє українською мовою та

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився і мешкає у селі Дубляни Демидівського району Рівненської області,  українець, громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, не судимий, не військовозобов’язаний, вільно володіє українською мовою,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 статті 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

На початку квітня 2010 року приблизно о 20 годині на вулиці Ів. Франка в селі Дубляни Демидівського району Рівненської області ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2 з автомобіля «АЗЛК 2140», який належить ОСОБА_3, таємно викрали акумуляторну батарею «ВЕСТА» 6 ст.-60Ач., вартістю 450 гривень.

19 квітня 2010 року приблизно о 21 годині ОСОБА_1 з метою викрадення чужого майна зайшов у господарство ОСОБА_4, розташоване по вулиці АДРЕСА_1, де повторно таємно викрав з трактора Т-40, що належить ОСОБА_5, акумуляторну батарею «ІСТА» 6 ст.-140Ач., вартістю 700 гривень.

В судовому засіданні підсудні свою вину у вчиненні інкримінованого їм злочину визнали повністю, щиро покаялися.

Підсудний ОСОБА_1 показав, що на початку квітня 2010 року близько 20 години, перебуваючи на вулиці Ів. Франка в селі Дубляни Демидівського району Рівненської області побачив на узбіччі дороги автомобіль Москвич, що належить його двоюрідному брату ОСОБА_3. Підсудний помітив, що капот двигуна автомобіля відкритий і вирішив викрасти з нього акумулятор. Неподалік він побачив ОСОБА_2, який сидів на лавочці і запропонував йому викрасти акумулятор спільно. ОСОБА_1 відкрив капот, акумуляторна батарея була приєднана лише до однієї клеми. Дану клему він зняв, вийняв акумулятор і передав його ОСОБА_2, який продав акумулятор ОСОБА_6 за 80 гривень. 19 квітня 2010 року приблизноо 21 годині 30 хвилин ОСОБА_1 викрав акумуляторну батарею з трактора, який стояв у господарстві ОСОБА_4 і заховав її у багажник автомобіля ОСОБА_3. Наступного дня цей акумулятор вилучили працівники міліції.

З показань підсудного ОСОБА_2 слідує, що на початку квітня 2010 року вечором він знаходився на вулиці неподалік свого господарства. До нього підійшов ОСОБА_1 і запропонував продати акумулятор. Він погодився. ОСОБА_1 зняв акумулятор з автомобіля ОСОБА_3, а ОСОБА_2 відніс його до ОСОБА_6, який заготовляє металобрухт, у тому числі і свинець. За акумулятор ОСОБА_2 отримав 80 гривень з яких 50 гривень передав ОСОБА_1, а 30 – залишив собі.

Крім повного визнання вини самими підсудними, їх вина у чиненні інкримінованого їм злочину стверджується і іншими доказами, зібраними у справі щодо фактичних обставин вчиненого злочину.

Так, потерпілий ОСОБА_3 показав, що наприкінці березня 2010 року придбав потриманий автомобіль Москвич-412. На початку квітня 2010 року він поставив свій автомобіль на вулиці неподалік свого подвір’я. Капот двигуна автомобіля закривається погано і його можна відкрити рукою. На ранок він хотів взяти свій автомобіль але побачив, що хтось викрав акумулятор. Він почав розпитувати сусідів і вияснив що його акумуляторна батарея може знаходитися у ОСОБА_6. Тоді ОСОБА_3 звернувся у міліцію. Через деякий час стало відомо, що акумулятор викрали у нього ОСОБА_1 та ОСОБА_2. 20 квітня 2010 року до нього прийшли працівники міліції і попросили надати дозвіл оглянути автомобіль Москвич. При огляді у багажнику виявили акумулятор «ІСТА» 6 ст.-140Ач. Заводський НОМЕР_1. Як виявилося, даний акумулятор викрав ОСОБА_1 і заховав його у багажник.    

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що 19 квітня 2010 року її рідний брат ОСОБА_4 позичив у неї трактор Т-40 для обробітку власного городу. Трактор брат перегнав у своє подвір’я. 20 квітня 2010 року він повідомив, що з трактора викрали акумулятор «ІСТА» 6 ст.-140Ач.. Про цей факт брат повідомив міліцію. Того ж дня акумулятор знайшли і повернули. Як виявилося, акумулятор викрав ОСОБА_1.  

З показань свідка ОСОБА_6 слідує, що він має ліцензію на заготівлю металобрухту. Приблизно на початку квітня 2010 року у вечірню пору до нього прийшов ОСОБА_2 і попросив прийняти акумуляторну батарею, яку йому ніби то дали цигани. Того дня до нього заходили цигани і він повірив ОСОБА_2, акумулятор прийняв і виплатив його 80 гривень. Оскільки акумулятор був у хорошому стані, то він взяв його для власних потреб. Дізнавшись, що акумулятор викрадений у ОСОБА_3, свідок повернув йому акумулятор сам.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 показав, що 19 квітня 2010 року він позичив у своєї сестри ОСОБА_5 трактор Т-40, щоб обробити власний город. Трактор поставив за хлівом у власному господарстві. 20 квітня 2010 року о 8 годині хотів запустити двигун але виявилося, що хтось викрав акумулятор. Про крадіжку він повідомив працівникам міліції і через кілька годин акумулятор вилучили і повернули. Як стало відомо, крадіжку вчинив ОСОБА_1.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні показав, що у власності його дружини є трактор Т-40. 19 квітня 2010 року трактор взяв для обробітку власного городу ОСОБА_4. Наступного дня він повідомив, що вночі з трактора викрали акумулятор вартістю 700 гривень. Сам ОСОБА_4 повідомив про крадіжку в міліцію. Працівники міліції встановили, що крадіжку вчинив ОСОБА_1. Акумулятор вилучили і повернули.

Як показала свідок ОСОБА_8, підсудний ОСОБА_1 є її сином. З дитинства у ОСОБА_1 є проблеми із здоров’ям – невелика затримка психічного розвитку. У зв’язку з цим він перебуває на обліку у лікаря - психіатра. Син повністю забезпечений матеріально, у сім’ї хороша психологічна обстановка але ОСОБА_1 погано піддається вихованню, став вживати спиртні напої, по кілька днів не ночував дома. Чи є посторонні люди, які б позитивно впливали на поведінку сина, ОСОБА_8 не знає.

З протоколу огляду автомобіля Москвич-412 державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ОСОБА_3, слідує, що в багажнику даного автомобіля знаходиться акумуляторна батарея «ІСТА» 6 ст.-140Ач. Заводський НОМЕР_1 (а.с.13-15). Вартість даного акумулятора складає 700 гривень (а.с.25). Вартість акумулятора «ВЕСТА» 6 ст.-60Ач складає 450 гривень (а.с.33).

Відповідно до Актів амбулаторної судово-психіатричної експертизи №249/10 та №250/10 від 31 травня 2010 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на час вчинення злочинів психічним захворюванням, яке б позбавляло здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними не страждали, у тимчасово хворобливому стані не знаходилися. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виявляють понижене інтелектуальне функціонування, що характерно для пограничної розумової відсталості (педагогічної запущеності), з приводу чого застосування примусових заходів медичного характеру вони не потребують (а.с.54-56, 61-63).

Оцінюючи зібрані у справі докази у їх сукупності ,  суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб та дії ОСОБА_2 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб,  кваліфіковані вірно.  

Обираючи підсудним покарання у межах, установлених у санкції ч2 ст.185 КК України, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винних та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

При обранні покарання  підсудному ОСОБА_1   суд враховує, що він є неповнолітнім (а.с.68), злочин він вчинив вперше (а.с.67), по місцю проживання та навчання характеризується позитивно (а.с.69,71), є здоровим та працездатним (а.с.73). Матеріально-побутові умови проживання сім’ї неповнолітнього ОСОБА_1, як зазначено у акті №26 від 21 квітня 2010 року, є задовільними (а.с.72).  

Обираючи покарання підсудному ОСОБА_2, суд враховує, що він до кримінальної відповідальності притягується вперше (а.с.87), по місцю проживання зауважень від органів місцевого самоврядування не мав (а.с.90), є здоровим та працездатним (а.с.91).

 Обставинами, що пом’якшують покарання підсудних суд визнає їх щире каяття, активне сприяння досудовому та судовому слідству, повне відшкодування збитків, завданих потерпілим.

 Обставин, які б обтяжували покарання підсудних, судом не встановлено.

Враховуючи викладені обставини суд прийшов до висновку, що виправлення підсудних можливе без ізоляції їх від суспільства.      

На підставі наведено, керуючись статтями 323, 324 КПК України, -

З А С У Д И В:

    ОСОБА_1 визнати винним і призначити покарання за ч.2 ст.185 КК України – один рік позбавлення волі.

    На підставі ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнити від покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк один рік.

    У відповідності до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_1 періодично з’являтись в органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.    

    ОСОБА_2 визнати винним і призначити покарання за ч2 ст.185 КК України – один рік обмеження волі.

    На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від покарання з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк один рік.

           У відповідності до ст.76 КК України зобов’язати ОСОБА_9 періодично з’являтись у органи кримінально-виконавчої системи для реєстрації та повідомляти про зміну свого місця проживання, роботи або навчання.

    Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до вступу вироку в законну силу залишити попередній – підписку про невиїзд.

    Речові докази: акумуляторні батареї «ВЕСТА» 6 ст.-60Ач та «ІСТА» 6 ст.-140Ач залишити у власності відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_5.

    Вирок може бути оскаржений до судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області через Демидівський районний суд протягом п’ятнадцяти діб з моменту проголошення.

      Суддя:                                     П.Г.Зозуля.