Справа №2-2875 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 липня 2010р. Святошиський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Мягковому О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва
про визнання дій незаконними та зобов*язання здійснити перерахунок державної
соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії), -
В с т а н о в и в :
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва та просив визнати незаконними дії відповідача щодо відмови провести йому перерахунок державної соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії), що передбачена ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01.01.2007р. по 31.12.2008р. і зобов*язати відповідача нарахувати і виплатити йому цю допомогу, а також нараховувати і виплачувати її в майбутньому, стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 2 000 грн. і стягнути з державного бюджету судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, відповідно до ст.6 цього Закону, має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Просив задовольнити позов на підставі ст.ст. 8, 19, 22,43, 46, 48, 49, 55, 64, 67 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
В судовому засіданні позивач позовні вимоги, підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на порушення його конституційних і пенсійних прав.
Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва явку свого представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час і місце судового засідання повідомлялось належним чином, направило до суду письмові заперечення проти позову, де просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, а також у зв*язку із пропуском строку позовної давності згідно ст.ст. 257, 267 ЦК України і просить розглядати справу без представника (а.с. 12).
Суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судом встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні пенсійного фонду України в м.Києві Святошинського району і отримує пенсію за віком (а.с. 7 – копія пенсійного посвідчення).
На день звернення позивача до суду (25.06.2010р.), нарахування доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком відповідачем не здійснено, у зв*язку з чим позивач 23.06.2010р. письмово звертався до відповідача (а.с. 9 – копія заяви) і отримав лист-відмову (а.с. 8 – копія листа).
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В частині 1 ст.46 Конституції України вказано про те, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно частини 1 ст.8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов*язковість яких надана Верховною Радою України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які мають статус «дитини війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені у зазначеному вище Законі.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945р.) Другої світової війни було менше 18 років.
Позивач є «дитиною війни» в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем, а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного вище Закону.
Наявність у позивача права на призначення йому підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується ст.46 Конституції України.
Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які є дітьми війни, на соціальний захист.
Разом з тим, згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни, це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.
Посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не може братися судом до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов*язань, покладених на управління законодавством, оскільки реалізація особою права, яке пов*язане з отриманням бюджетних коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
При вирішенні питання щодо періодів часу, за які позовні вимоги підлягають задоволенню, суд враховує те, що ОСОБА_1 звернувся до суду 25.06.2010р., у зв*язку з чим трирічний строк позовної давності, визначений ст. 257 ЦК України, складає період з 25.06.2007р.
Щодо проведення перерахунку 30% надбавки до пенсії позивачу в 2007р. і в 2008р., в межах заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 ст.71 Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» і пунктом 41 розд. 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зупинено на 2007р. і 2008р. дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп/2007 визнано неконституційним зазначені вище норми законів, а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до частини 2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, а тому позивач мав право на нарахування йому соціальної надбавки до пенсії як дитині війни в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в 2007р. з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., а в 2008р. – з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., а в інші періоди 2007р. і 2008р. відповідно не мав такого права.
Частиною 3 ст.46 Конституції України встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Іншими словами: пенсії та інші види соціальних виплат, що є єдиним джерелом існування, не можуть бути нижче від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.
Статтею 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» визначено, що прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім*ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, частиною 3 статті 28 вказаного вище Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Враховуючи викладене, в контексті положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.) та частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування».
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1 частково, суд враховує також, що належних і достовірних доказів в спростування пояснень позивача суду не надано.
Щодо строку позовної давності, суд приходить до наступного.
Згідно ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
У відповідності до частини 4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
А в частині 5 цієї ж норми права вказано про те, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву ОСОБА_1 подано до суду 25.06.2010р.
Приймаючи до уваги, що відповідач наполягає на застосуванні строку позовної давності, підстав для поновлення цього строку не вбачається, а тому в частині позовних вимог щодо нарахування надбавки до пенсії як дитині війни позивачу в період з 01.01.2007р. по 09.07.2007р., суд відмовляє з мотивів пропущення строку позовної давності.
Враховуюче наведене та оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і співставленні, а також приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду достатніх доказів в спростування доводів позивача і відповідно в обґрунтування правомірності своїх дій щодо відмови позивачу у проведенні перерахунку державної соціальної допомоги в розмірі 30% щомісячно надбавки до пенсії як дитині війни, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» , суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, визнати дії відповідача незаконними щодо відмови нарахувати і виплатити позивачу зазначений вище вид державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007р. по 31.12.2007р., з 22.05.2008р. по 31.12.2008р., в межах трирічного строку позовної давності і в межах заявлених позовних вимог, за виключенням вже здійснених Управлінням пенсійного фонду Святошинського району м.Києва виплат за 2007р. і 2008р., а в іншій частині позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити у зв*язку з пропуском строку позовної давності.
Що стосується способу захисту цивільного права, який обрано позивачем, суд приходить до наступного.
Так, в пункті 10) частини 2 ст.16 ЦК України, як спосіб захисту цивільного права та інтересу судом вказано визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
В даному випадку, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 відповідають способам захисту цивільних справ та інтересів судом в порядку цивільного судочинства згідно вимог частини 2 ст.16 ЦК України, а таму також підлягають частковому задоволенню.
Приймаючи до уваги, що дії відповідача не можуть бути визнані судом незаконними на майбутній час, також суд не може зобов*язати відповідача вчиняти певні дії в майбутньому, у зв*язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Оскільки відшкодування моральної шкоди в даних правовідносинах не передбачено діючим законодавством, в цій частині позовних вимог суд також вважає за необхідне відмовити.
Керуючись ст.46 Конституції України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 16, 257, 267 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215, 223 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю, що мешкає в АДРЕСА_1, державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - незаконними.
Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1, надбавку до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 .07.2007р. по 31.12.2007р. і з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. , за виключенням здійснених виплат за 2007-2009р.р.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя:
Справа №2-2875 2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
30 липня 2010р. Святошиський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чалої А.П.,
при секретарі - Мягковому О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві цивільну справу за позовом
ОСОБА_1
до Управління пенсійного фонду України в Святошинському районі м.Києва
про визнання дій незаконними та зобов*язання здійснити перерахунок державної
соціальної допомоги як дитині війни (30% надбавки до пенсії), -
Керуючись ст.ст.209, 218 ЦПК України, суд, -
В и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва щодо відмови в нарахуванні ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю, що мешкає в АДРЕСА_1, державної соціальної допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - незаконними.
Зобов*язати Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м.Києва нарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, що мешкає в АДРЕСА_1, надбавку до пенсії, передбачену ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України «Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування», за період з 09 .07.2007р. по 31.12.2007р. і з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. , за виключенням здійснених виплат за 2007-2009р.р.
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва через районний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: